Рішення № 18214213, 15.08.2011, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа №: 2/0306/1062/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Ковель 15.08.2011

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Бойчука П.Ю.,

за участю: секретаря Зикової М.В.,

відповідача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (скорочена назва ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.

Обґрунтовуючи позов позивач покликається на наступні обставини: 14 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VOKVGІ0000000238, відповідно до якого останній було надано кредит в сумі 80000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.0.2017 року. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості ОСОБА_2 повинна була здійснювати щомісячно, грошовими сумами які складаються з із заборгованості за кредитом, відсоткам та комісії, в також інших витрат. ОСОБА_2, в порушення умов вказаного договору та норм закону, зобов'язання належним чином не виконала, в зв'язку з чим, станом на 02.06.2011 року має заборгованість в сумі 109434,25 грн. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника, між позивачем та відповідачем 14.09.2007 року було укладено договір іпотеки,згідно якого відповідач надав в іпотеку позивачеві нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 30,7 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1, та яка належить відповідачу на праві приватної власності.

В зв'язку з наведеним, позивач просив суд: визнати дійсним договір іпотеки від 14.09.2007 року, укладений між позивачем та відповідачем; в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором звернути стягнення на квартиру загальною площею 30,7 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім цього, позивач просив виселити відповідача та всіх осіб, які зареєстровані у вказаній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ковельського МВ УМВС України у Волинській області, та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник позивача Голярчук А.А. в судове засідання не з'явилась, однак подала суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позов підтримує в повному обсязі на підставі доводів, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала повністю, не заперечувала проти його задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні викладених вище обставин не заперечила, проти задоволення позову не заперечувала.

В силу ч. 4 ст. 174 ЦПК України, визнання відповідачем позову є підставою для його задоволення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано, однак підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Наявність боргових зобовязаньтретьої особи перед позивачем доводитьсякопією кредитного договорувід 14.09.2007 року, укладеного між позивачем та третьою особою у справі;розрахунками суми заборгованості по вказаному кредитному договору, відповідно до яких загальна заборгованість відповідача по кредитному договору становить 109434,25 грн., з яких:74713,81 грн. - заборгованість за кредитом; 21565,20 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 496,99 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 12658,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Проведений позивачем розрахунок суми боргу відповідає вимогам законодавства та підтверджений письмовими документами.

Відповідач визнав факт невиконання кредитного зобов'язання третьою особою та наявність договору іпотеки.

Копією договоруіпотеки від 14.09.2007 року доводиться та обставина, що у забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника, відповідач надав в іпотеку позивачеві нерухоме майно, а саме - квартиру загальною площею 30,7 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1, та яка належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Ковельською держнотконторою 23.01.2001 року та зареєстрованого у Волинському бюро технічної інвентаризації 06.06.2001 року.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель, за рішенням суду,набуває право на продаж предмету іпотеки, на укладання договору купівлі-продажу від свого імені, на підставі іпотечного договору.

Згідно п. 3.2 вищевказаного договору іпотеки, у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим Договором, Договором про іпотечний кредит або чинним законодавством, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ті обставини, що тривалий час третя особа систематично допускає порушення умов кредитного договору щодо погашення існуючої заборгованості, що стверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором. Відповідач даної обставини не заперечив.

Оскільки третя особаумови договору не виконує, заборгованість останньої перед позивачем по кредитному договору,станом на 02.06.2011 року становить 109434,25 грн., суд вважає підставними вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,укладеним між позивачем та третьою особою.

Разом з тим позовна вимога позивача щодо визнання дійсним вказаного договору іпотеки до задоволення не підлягає, оскільки цей договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства, а його дійсність ніким не оспорюється.

Що стосується вимог позивача про виселення мешканців іпотечного житла, то така вимога є передчасною, виходячи з наступного.

Звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення здійснюється у встановленому ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. 3 ст. 109 ЖК України порядку. Зокрема, після прийняття судом рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити помешкання протягом одного місяця з дня отримання вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Тобто, вимога про виселення мешканців може мати місце після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, на час постановлення даного рішення вимога про виселення мешканців задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на зазначені вимоги, з відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати по справі в сумі 1214,34 грн. (1094,34 грн. судовий збір та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, ч. 4 ст. 174, 209, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, на підставі ст. 1054, ч. 2 ст. 1050, ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 39 Закону України "Про іпотеку", суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VOKVGІ0000000238 від 14.09.2007 року в сумі 109434 (сто дев'ять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 25 копійок звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру загальною площею 30,7 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_1, шляхом продажу вказаної квартири Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості), рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по справі в сумі 1214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) гривень 34 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його оголошенні протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий П.Ю.Бойчук