Рішення № 18212915, 07.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/25707.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший дім” До Товариства з обмеженою відповідальністю “Теккомбуд”

Про стягнення 55265,61 грн. заборгованості

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник (довіреність від 27.07.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.09.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 11196,00грн. заборгованості по Договору №47/09-Т/118 про надання послуг терміналу від 12.11.2009р., 861,36грн. пені, 257,28грн. 3% річних, 123,16грн. інфляційних втрат, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. було порушено провадження у справі №47/235, розгляд справи було призначено на 21.07.2011р.

Ухвалою від 21.07.2011р. розгляд справи відкладено до 28.07.2011р.

Ухвалою суду від 28.07.2011р. розгляд справи відкладено до 02.08.2011р., 02.08.2011р. до 07.09.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним на виконання умов Договору №47/09-Т/118 від 12.11.2009р. було надано відповідачу послуги терміналу загалом на суму 11196,00грн., проте відповідач не здійснив оплату послуг позивача у сумі 11196,00грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11196,00грн. основного боргу. Також, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України та п.4.4.1 Договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення оплати послуг позивача 861,36грн. пені. Крім того, у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 257,28грн. 3% річних, 123,16грн. інфляційних витрат.

Відповідач своїх представників у судове засідання 07.09.2011р. не направив, але через канцелярію Господарського суду міста Києва подав письмовий відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на безпідставність твердження позивача щодо здійснення поставки товару у відповідності до умов Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р., та зазначає, що поставка товару відбувалась згідно усних домовленостей між позивачем та відповідачем. Тобто, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на п.3.3 Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р., умовами якого встановлено строки оплати товару.

Також, відповідач зазначає, що суттєвою умовою Договору №КИ-1010/02 від 25.10.2010р. є письмове замовлення, яке надає покупець, а постачальник приймає його до виконання, проте до позовної заяви не додано таких замовлень, що свідчить, що поставка товару здійснювалась не на виконання умов Договору №КИ-1010/02 від 25.10.2010р.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2011р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший дім», в якості постачальника, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Теккомбуд», в якості покупця, було укладено Договір №КИ1010/02 (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник, на підставі заявки покупця, зобовязується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали, асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках-фактурах, що надані постачальником та являють собою невідємну частину даного договору, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п.2.5 Договору датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника в період дії даного Договору (п.3.1).

Відповідно до видаткових накладних №К-ПД-00084 від 11.11.2010р. на суму 27500,04грн., №К-ПД-00100 від 02.12.2010р. на суму 27500,04грн., №К-ПД-00101 від 02.12.2010р. на суму 17147,30грн., №К-ПД-00113 від 22.12.2010р. на суму 79953,31грн та №К-ПД-00114 від 22.12.2010р. на суму 16324,30грн., які підписані уповноваженою особою позивача та уповноваженою довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей особою відповідача, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 168425,00грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Відповідно до п.3.2 Договору вартість товару вказується в рахунку-фактурі, що є невідємною частиною даного договору і діє на момент відвантаження товару. Ціни включають вартість товару, тари, упакування й маркування, ПДВ. Транспортні витрати, у випадку доставки товару постачальником за адресою, вказаною покупцем, також включаються у вартість товарів. Ціни вказуються в накладних і рахунках-фактурах, а в необхідних випадках, також у відповідних протоколах узгодження цін (протоколи стають невідємними частинами даного Договору). Накладна на кожну окрему партію товару, що поставляється за даним Договором, визначає вартість кожної окремої партії товару в цілому. Ціна товару визначається, виходячи з домовленості сторін.

Згідно п.3.3 Договору покупець оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, у формі 100% попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів від дня одержання рахунка-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Постачальник не гарантує збереження ціни товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі, якщо покупець не зробив оплату рахунка-фактури у встановлений договором термін.

Так, позивачем було виставлено відповідачу на оплату поставленого товару рахунки-фактури №К-ПД-00063 від 25.10.2010р. на суму 84592,68грн., №К-ПД-00089 від 10.11.2010р. на суму 27 500,04грн., №К-ПД-00093 від 15.11.2010р. на суму 27500,04грн., №К-ПД-00094 від 15.11.2010р. на суму 33471,61грн., копії яких містять ся в матеріалах справи.

Доказом виставлення позивачем та одержання відповідачем вказаних рахунків-фактур на оплату поставленого товару є посилання на них у видаткових накладних, згідно яких відповідачем було прийнято у власність товар без жодних зауважень та заперечень щодо його вартості та обсягу, а також посилання у довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженої особи відповідача.

При цьому, строк оплати товару, поставленого згідно відповідної видаткової накладної, встановлений у кожному рахунку-фактурі окремо щодо відповідної партії товару.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару загалом у сумі 117592,72грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку з рахунку позивача, проте повну вартість отриманого товару згідно видаткових накладних №К-ПД-00084 від 11.11.2010р., №К-ПД-00100 від 02.12.2010р., №К-ПД-00101 від 02.12.2010р., №К-ПД-00113 від 22.12.2010р. та №К-ПД-00114 від 22.12.2010р. у сумі 50832,28грн. відповідач не оплатив.

При цьому, суд враховує, що між сторонами було здійснено пере залік коштів між замовленнями на суму 4639,37грн., що вбачається з картки контрагента ТОВ «Теккомбуд». Відповідач доказів на підтвердження протилежного суду не надав.

Відповідно до позовної заяви, у звязку з простроченням виконання відповідачем свого зобовязання щодо оплати отриманого товару, позивач звертався до останнього з претензіями №1 від 22.03.2011р., №2 від 05.04.2011р., №3 від 28.04.2011р., що підтверджується відповідними фіскальними чеками поштової установи та описами вкладення у цінний лист, в яких вимагав у відповідача сплатити заборгованість за поставлений позивачем товар.

Оскільки відповідач відповіді на наведені претензії не надав, свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 50832,28грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 50832,28грн. основного боргу за поставлений товар.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти заявлених вимог заперечив, посилаючись на безпідставність твердження позивача щодо здійснення поставки товару у відповідності до умов Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р., та зазначив, що поставка товару відбувалась згідно усних домовленостей між позивачем та відповідачем. Тобто, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на п.3.3 Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р., умовами якого встановлено строки оплати товару.

Також, відповідач зазначає, що суттєвою умовою Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р. є письмове замовлення, яке надає покупець, а постачальник приймає його до виконання, проте до позовної заяви не додано таких замовлень, що свідчить, що поставка товару здійснювалась не на виконання умов Договору №КИ-1010/02 від 25.10.2010р.

У поясненнях позивач зазначає, що пунктом 1.2 Договору передбачено, що з моменту підписання даного договору будь-яке постачання товару покупцю (відповідачу) постачальником (позивачем) вважається здійсненим в рамках даного договору, а тому, позивач вважає, що товар згідно накладних №К-ПД-00084, №К-ПД-00100, №К-ПД-00101, №К-ПД-00113, №К-ПД-00114 поставлений відповідачу в межах Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р.

Судом встановлено, що в рахунках-фактурах №К-ПД-00063 від 25.10.2010р. на суму 84592,68грн., №К-ПД-00089 від 10.11.2010р. на суму 27 500,04грн., №К-ПД-00093 від 15.11.2010р. на суму 27500,04грн., №К-ПД-00094 від 15.11.2010р. на суму 33471,61грн. відсутнє посилання на те, що призначення платежу за даними рахунками це є оплата товару, поставленого згідно умов Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р.

При цьому, суд враховує, що умовами п.1.2 Договору сторонами встановлено, що з моменту підписання даного договору будь-яке постачання товару покупцю постачальником вважається здійсненим в рамках даного договору.

Крім того, згідно п.8.5 даний Договір набирає сили з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р.. а у судовому засіданні 07.09.2011р. представник позивача на вимогу ухвали суду надав пояснення, в яких позивач зазначає, що пунктом 1.2 Договору передбачено, що з моменту підписання даного договору будь-яке постачання товару покупцю (відповідачу) постачальником (позивачем) вважається здійсненим в рамках даного договору, а тому, позивач вважає, що товар згідно накладних №К-ПД-00084, №К-ПД-00100, №К-ПД-00101, №К-ПД-00113, №К-ПД-00114 поставлений відповідачу в межах Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що поставка товару згідно видаткових накладних №К-ПД-00084 від 11.11.2010р., №К-ПД-00100 від 02.12.2010р., №К-ПД-00101 від 02.12.2010р., №К-ПД-00113 від 22.12.2010р. та №К-ПД-00114 від 22.12.2010р. була здійснена на користь відповідача у відповідності до умов Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р. та в межах дії Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р.

Відповідно, суд відхиляє заперечення відповідача щодо того, що поставка згідно вищевказаних накладних здійснювалась не на виконання Договору №КИ1010/02 від 25.10.2010р.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, згідно видаткових накладних №К-ПД-00084 від 11.11.2010р., №К-ПД-00100 від 02.12.2010р., №К-ПД-00101 від 02.12.2010р., №К-ПД-00113 від 22.12.2010р. та №К-ПД-00114 від 22.12.2010р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 168425,00грн., натомість відповідач, як покупець, свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару на суму 50832,28грн. - не виконав. Позивачем були виставлені відповідачу на оплату товару рахунки-фактури №К-ПД-00063 від 25.10.2010р. на суму 84592,68грн., №К-ПД-00089 від 10.11.2010р. на суму 27 500,04грн., №К-ПД-00093 від 15.11.2010р. на суму 27500,04грн., №К-ПД-00094 від 15.11.2010р. на суму 33471,61грн., які, в свою чергу, були оплачені відповідачем частково, загалом у сумі 117592,72грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 50832,28грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 1018,65грн. 3% річних, 3414,68грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по повній оплаті поставленого товару за Договором в розмірі 50832,28грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Згідно розрахунку позивача сум 3% річних та суми інфляційних втрат, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання зобовязання в сумі 50832,28грн. по повній оплаті поставленого товару за Договором 1018,65грн. 3% річних та 3414,68грн. інфляційних втрат.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Теккомбуд” (код ЄДРПОУ 32243489, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший дім” (код ЄДРПОУ 35116943, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Осипова, 10; адреса для листування: 03087, м. Київ, вул. Юрківська, 36, оф. 26) грошові кошти в сумі 50 832 (пятдесят тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 28 коп., 1018 (одну тисячу вісімнадцять) грн. 65коп. 3% річних, 3414 (три тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 68коп. інфляційних втрат, 552 (пятсот пятдесят дві) грн. 66 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 12.09.2011р.