Рішення № 18212555, 20.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" вересня 2011 р.Справа № 16/5007/104/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., дов. від 10.01.11р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного підприємства "Житомирпропансервіс" (м.Житомир)

до Малинського державного виробничого підприємства комунального господарства (м.Малин Житомирської області)

про стягнення 24420,26 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 24420,26 грн., з яких 22256,00 грн. основного боргу за проданий товар (газ скраплений) згідно договорів купівлі-продажу № 67 від 23.06.10р. та № 21 від 02.01.11р., 979,26 грн. інфляційних нарахувань, 193,90 грн. 3% річних та 991,10 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Житомирпропансервіс" та Малинським державним виробничим підприємством комунального господарства укладені договори купівлі-продажу зрідженого (скрапленого) газу № 67 від 23.06.10р. та № 21 від 02.01.11р. (а.с.27,28).

Відповідно до пп.1.1 договорів, продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця товар (зріджений (скраплений) газ шляхом заправки автомобіля), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з пп.2.1, 2.2 договорів, оплата за даними договорами проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця та проводиться не пізніше п'яти календарних днів згідно встановлених рахунків і підписання актів приймання - передачі товару.

Так, на виконання умов договорів позивач передав відповідачу товар (газ) на загальну суму 85804,82 грн., що підтверджується видатковими накладними: № PH - 0000147 на суму 2190,00 грн. від 23.06.10р., № PH - 0000201 на суму 7445,52 грн. від 30.07.10р.; № PH - 0000256 на суму 4842,60 грн. від 31.08.10р., № PH - 0000325 на суму 7782,60 грн. від 30.09.10р, № PH - 0000298 на суму 2800,00 грн. від 01.10.10р., № PH - 0000349 на суму 5727,36 грн. від 29.10.10р., № PH - 0000402 на суму 11990,50 грн. від 30.11.10р., № PH - 0000482 на суму 4986,24 грн. від 13.12.10р.; № PH - 0000483 на суму 5170,18 грн. від 22.12.10р., № PH - 0000512 на суму 5313,82 грн. від 31.12.10р., № PH - 0000041 на суму 12761,00 грн. від 31.01.11р., № PH - 0000054 на суму 8004,00 грн. від 15.02.11р., № PH - 0000097 на суму 6791,00 грн. від 28.02.11р.(а.с.29-41).

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов зазначених договорів щодо своєчасної та повної оплати за вказаний товар розрахувався з позивачем частково, в сумі 63548,82 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем згідно договорів купівлі-продажу № 67 від 23.06.10р. та № 21 від 03.01.11р. в сумі 22256,00 грн., що підтверджується обгрунтованим розрахунком суми боргу (а.с.5-6), підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.11р. (а.с.55) та довідкою позивача від 20.09.11р. № 109 (а.с 61).

Претензію позивача від 29.04.11р. № 50 про сплату боргу відповідач залишив без задоволення (а.с.56).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пп.4.1 зазначених договорів, у випадку невиконання покупцем умов проведення розрахунків за товар, покупець зобов'язався сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір пені та 3% річних становить, відповідно, 991,10 грн.; 193,90 грн.

Сума інфляційних нарахувань - 979,26 грн. позивачем нарахована невірно.

Правильна сума інфляційних нарахувань становить - 880,02 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання перед позивачем, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладених договорів та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 22256,00 грн. боргу за проданий товар (газ), 880,02грн. інфляційних нарахувань, 193,90 грн. 3% річних, 991,10 грн. пені.

В частині стягнення 99,24 грн. інфляційних нарахувань відмовити за безпідставністю нарахування.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малинського державного виробничого підприємства комунального господарства, 11601, м.Малин Житомирської області, вул.Українських повстанців 25, ідентифікаційний код 03343864:

- на користь Приватного підприємства "Житомирпропансервіс", 10029, м.Житомир, вул.Чапаєва 7, офіс 306, ідентифікаційний код 36297805 - 22256,00 грн. боргу за проданий товар (газ скраплений), 880,02грн. інфляційних нарахувань, 193,90 грн. 3% річних, 991,10 грн. пені, 243,21 грн. державного мита та 235,04 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 20.09.11р.

СуддяГансецький В.П.

<Поле для текста >

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).

<Текст >