Рішення № 18212547, 12.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" вересня 2011 р. Справа № 21/5007/58/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довір. №6 від 26.07.2011р.;

від відповідача ОСОБА_2. - довір. №273 від 25.07.2011р.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курола" (м.Житомир) <В особі(назва) >

до Приватного підприємства фірми "Санітас" (м.Житомир)

про стягнення 20512,62 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 20212,62грн., з яких 19124,49грн. основної заборгованості та 1088,13грн. пені. Також до ціни позову та суми позовних вимог позивач включив 300,00грн. на оплату витрат по наданню правової допомоги.

Заявою №62 від 26.07.11р. позивач повідомив суд про сплату відповідачем основної суми боргу у повному обсязі та просив стягнути з відповідача 1088,13грн. пені і 300грн. витрат на надання правової допомоги (а.с.71, 72).

Згідно заяви №78 від 21.08.11р., яку ухвалою суду від 22.08.11р. прийнято до розгляду, позивач повідомив, що відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 19124,49грн., повідомив, що наслідки такої відмови від позову ТОВ "Курола" відомі. При цьому щодо стягнення штрафних санкцій, судових витрат та витрат на правову допомогу, позов підтримав та просить позовні вимоги задовольнити (а.с.104).

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Згідно ч.6 ст. 22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову від 22.08.11р. (а.с.104). Пояснив, що при проведенні звірки розрахунків було виявлено, що за даними позивача рахувалася заборгованість на 134,32грн. більша, ніж по даних відповідача, тому в цій частині від позову ТОВ "Курола" відмовляється. На виконання вимог ухвали суду надав письмові пояснення щодо розрахунку пені та її розрахунок від 12.09.11р. Також надав до справи квитанцію про оплату послуг адвоката, копію посвідчення адвоката (а.с.119-123) та просив стягнути витрати на надання правової допомоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов заперечив, з викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 73) та письмових поясненнях (а.с.112, 117) мотивів.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Курола" (продавець, позивач) та Приватним підприємством фірма "Санітас" (покупець, відповідач), був укладений договір купівлі-продажу №25/07 (далі - Договір (а.с.17-18)), за п.1.1. якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі.

На виконання умов Договору, позивач 24.01.11р. та 27.01.11р. поставив відповідачу товар на загальну суму 21383,25грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 20-63).

Згідно даних позивача, відповідач, в обумовлені договором строки, розрахунки за отриманий товар не провів, тому на дату звернення до суду його борг за поставлений по вищевказаним накладним товар становив 19124,49грн.

Посилаючись на п. 7.1. Договору, позивачем нарахована до стягнення з відповідача пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1088,13грн. (а.с. 3-4).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 73) повідомив, що він розрахувався з позивачем у повному обсязі, на підтвердження чого надано платіжні доручення №6886 від 12.05.2011р., №7737 від 12.07.2011р., №7724 від 11.07.2011р. та №7840 від 20.07.2011р. на загальну суму 26917,36грн. При цьому зауважив, що заборгованість була сплачена до звернення позивача до суду, тому нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Крім того, у письмових поясненнях на позовну заяву від 22.08.11р. (а.с.112), відповідач вказав, що здійснені відповідачем проплати згідно платіжних доручень від 11.07.11р., 12.07.11р., 20.07.11р. зараховані в погашення заборгованості по накладним позивача з №КУ000001693 від 20.01.11р. по №КУ000002487 від 27.01.11р. (остання накладна оплачена частково в сумі 47,21грн.). Заборгованість по іншим накладним, після накладної №КУ 000002487 від 27.01.11р. погашена поверненням товару. Звертає увагу суду, що в платіжних дорученнях від 11.07.11р., 12.07.11р., 20.07.11р. в графі "призначення платежу" номери накладних зазначені помилково. Вказує, що розбіжності у бухгалтерських даних сторін на суму 134,32 грн. могли виникнути в результаті того, що відповідач обліковував прийнятий товар по фактичній його кількості, яка була меншою, ніж зазначена в накладній, а позивач обліковував товар згідно невідкоригованих накладних, дані яких не відповідали кількості фактично поставленого товару. Згідно пояснень від 09.09.11р. вважає, що пеня повинна нараховуватись виключно на суму заборгованості, яка не була погашена до моменту отримання відповідачем копії позовної заяви (тобто суму заборгованості, що існувала після відкриття провадження у справі), яка складає 607,81грн. Тому, за розрахунком відповідача, обгрунтовано заявленою до стягнення є сума пені, нарахована у розмірі 44,65грн. (а.с.117).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі виконання договору купівлі-продажу №25/07 від 25.07.07р. (а.с.17-18).

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем факт поставки йому позивачем товару згідно накладених (а.с. 20-63) на суму 21383,25грн.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За п. 5.1. Договору, покупець здійснює розрахунки за товар на протязі тридцяти календарних днів з моменту поставки товару.

За вказаних обставин, у відповідача виникло зобов'язання провести розрахунки за отриманий товар у строки, передбачені п. 5.1 Договору.

Однак, за даними позивача, в обумовлені Договором терміни ПП фірма "Санітас" розрахунки за поставлений товар у повному обсязі не провело, заборгувавши 19124,49грн.

Так, платіжними дорученнями №6886 від 12.05.2011р., №7737 від 12.07.2011р., №7724 від 11.07.2011р. та №7840 від 20.07.2011р. на загальну суму 26917,36грн., відповідач здійснив погашення заборгованості (а.с. 74-77).

Досліджуючи в сукупності вказані платіжні доручення та інші наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про обгрунтованість тверджень відповідача стосовно помилкового зазначення у платіжних дорученнях від 11.07.11р., 12.07.11р., 20.07.11р. в графі "призначення платежу" номерів накладних (а.с.112), оскільки номери вказаних накладних не відповідають номерам накладних, по яким рахується заборгованість у позивача. Неузгодженість між сторонами порядку погашення заборгованості вбачається і з письмових пояснень останніх, зокрема, при порівнянні їх з розрахунками позивача.

У відповідності до п.3.8 Постанови Національного банку України від 21.01.2004 № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Однак, враховуючи твердження представника відповідача про помилковість зазначення даних в графі платіжних документів: "Призначення платежу", суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем кошти платіжними дорученнями №6886 від 12.05.2011р., №7737 від 12.07.2011р., №7724 від 11.07.2011р. та №7840 від 20.07.2011р., позивач правомірно зарахував в рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення на залишки боргу по відповідним накладним, що вбачається і з підписаного сторонами акту звірки розрахунків (а.с. 78-80).

При цьому, з підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 18.07.11р. (а.с.78-80), вбачається здійснення відповідачем повернення товару, зокрема 08.07.11р. на загальну суму 839,76 грн.

Саме в своїй сукупності суми, сплачені за платіжними дорученнями №7737 від 12.07.2011р. (9409,85грн.), №7724 від 11.07.2011р. (8132,75грн.) та №7840 від 20.07.2011р. (607,81грн.), а також вартість повернення товару 08.07.11р. на загальну суму 839,76грн. відповідають розміру погодженої сторонами суми по неоплачених у встановлений строк накладних, а саме 18990,17грн. (тобто заявлена до стягнення сума за мінусом суми, щодо якої виникла розбіжність при підписанні акту звірки - 134,32грн.).

Враховуючи, що погашення боргу згідно платіжних доручень №7737 від 12.07.2011р. та №7724 від 11.07.2011р., а також повернення товару 08.07.11р. на загальну суму 18382,36грн. були здійснені відповідачем до звернення позивача до суду, у вказаній частині суд приймає відмову позивача від позову.

За вказаних обставин, провадження у справі в частині стягнення 18382,36грн. основного боргу слід припинити на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Враховуючи зміст заяви №78 від 21.08.11р. про відмову від позову, зокрема факт підтримання позивачем вимоги щодо стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу (а.с.104), суд не приймає відмову від позову в частині стягнення 607,81грн. боргу.

Так як платіжним дорученням №7840 (а.с.76) від 20.07.11р., тобто під час розгляду справи в суді, відповідачем було сплачено 607,81грн., провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Що стосується залишку заявленої позивачем суми основного боргу в розмірі 134,32грн., оскільки сторони не дійшли згоди щодо її походження та враховуючи вищевказану заяву позивача, суд приймає відмову від позову також і в цій частині. Отже, в частині стягнення 134,32грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Відносно нарахованих позивачем 1088,13грн. пені, суд зазначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 7.1. Договору, у разі несвоєчасної оплати вартості товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно розрахунку позивача (а.с.3-4), та його письмових пояснень (а.с.118), пеня нараховувалася за періоди з 25.02.11р. до 10.07.11р. та з 28.02.11р. до 10.07.11р. на несплачену до 10.07.11р. суму заборгованості.

Перевіривши зазначений розрахунок, з врахуванням вищенаведеного порядку погашення заборгованості, суд встановив, що при нарахуванні пені позивачем не взято до уваги проведене 08.07.11 року повернення товару на суму 839,76 грн. Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням суми вказаного повернення товару, а також відмови від позову на суму 134,32грн., суд встановив, що обгрунтовано заявленою до стягнення є пеня в розмірі 1079,30грн. У стягненні 8,83грн. пені слід відмовити за безпідставністю її нарахування.

Твердження відповідача стосовно того, що пеня повинна нараховуватись виключно на суму заборгованості, яка існувала після відкриття провадження у справі, тобто, на суму 607,81грн. за період з 28.01.11р. по 20.07.11р., судом не беруться до уваги, оскільки оплата товару відповідачем на суму 18990,17грн. була здійснена з порушенням тридцятиденного строку, передбаченого Договором. Тому нарахування пені, здійснене позивачем за період з 25.02.11р. по 10.07.11р. по неоплачених в строк накладних від 24.01.11р. та за період з 28.02.11р. по 10.07.11р. по несвоєчасно оплачених накладним від 27.01.11р., є правомірним.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, копії яких є в матеріалах справи, і підлягає задоволенню в частині стягнення пені у розмірі 1079,30 грн.

В частині стягнення 607,81грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 18516,68грн., суд припиняє провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

У стягненні 8,83грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ч.1 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що при вирішенні спору господарський суд встановив, що позивач при зверненні до суду з позовом помилково сплатив 205,13 грн. державного мита, замість правильного - 202,13 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З врахуванням викладеного, позивачу слід повернути з Державного бюджету 3,00грн. надміру сплаченого державного мита.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача послуг адвоката в сумі 300,00грн., то ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Матеріали справи містять копію договору про надання юридичних послуг №58 від 11.07.11р., укладений між ТОВ "Курола" та адвокатом Омельчуком І.М. (а.с.8-11), копію акта про прийняття виконаних робіт (а.с.12), квитанцію №631701 від 11.07.11р. про оплату послуг адвоката (а.с.121) та копію посвідчення адвоката (а.с.122).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката по даній справі є правомірно заявленими, однак їх розмір, що підлягає стягненню з відповідача, слід визначати, виходячи з положень ч.5 ст. 49 ГПК України, згідно якої, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при частковому задоволенні позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 48, 49, 69, п.1-1, п.4 ч.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми "Санітас" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 7/4, кв.1, код 22065477)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курола" (10019, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Комерційна, 5, код 35099621):

- 1079,30грн. пені;

- 25,04 грн. витрат по оплаті послуг адвоката;

- 16,87 грн. державного мита;

- 19,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 607,81грн. основного боргу на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 18516,68грн. основного боргу на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

5. У стягненні 8,83грн. пені відмовити.

6.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Курола" (10019, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Комерційна, 5, код 35099621) з Державного бюджету України 3,00грн. зайво сплаченого державного мита, згідно платіжного доручення №2550 від 11.07.11р.

7. Видати довідку про повернення державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складенно 19 вересня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - до справи

2,3 - сторонам.

<Текст >