Постанова № 18206293, 20.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 р. Справа № 2а-12027/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.

представника позивача - Кравчун А.С.

представника відповідача - Ламанова Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "777 Компані ЛТД" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від22.02.2011р. по справі№2а-12027/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "777 Компані ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "777 Компані ЛТД" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0003512302/0 та №0003522302/0 від 17.09.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "777 Компані ЛТД" зареєстровано в якості юридичної особи 16.05.1996 року.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова з 16.08.2010 року по 13.09.2010 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ "777 Компані ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складений акт перевірки від 14.09.10 року №5397/23-506/23909262.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "777 Компані ЛТД" порушено ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині одержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "777 Компані ЛТД" з підприємством ТОВ “СК Техспецбуд”; п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР, внаслідок чого ТОВ "777 Компані ЛТД" занизило податок на прибуток у сумі 52083,00 грн, у тому числі у 2 кварталі 2009 року на суму 9893,00 грн. та у 3 кварталі 2009 року на суму 42190,00 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР внаслідок чого ТОВ "777 Компані ЛТД" занизило податок на додану вартість на суму 41667,00 грн.

На підставі акту перевірки №5397/23-506/23909262 від 14.09.2010 року, 17.09.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомленнярішення №0003512302/0 та №0003522302/0 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 62501,00 грн. та по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 73906,00 грн., з урахуванням застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з дотриманням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ТОВ "777 Компані ЛТД" укладені з ТОВ “СК Техспецбуд”договори субпідряду від 25.05.2009 року №22/5С, від 15.05.2009 року №14/СШ, від 03.07.2009 року №3/ЗС, від 01.07.2009 року №1/7СБ, від 15.05.2009 року №27/СШБ-09/07, від 18.05.2009 року №13/СШ-09/07. Відповідно до положень вищезазначених договорів ТОВ “СК Техспецбуд”(субпідрядник) бере на себе зобов'язання на власний ризик за завданням ТОВ "777 Компані ЛТД" (генпідрядник) забезпечити виконання робіт з капітального та поточного ремонту обєктів. Відповідно до вищезазначених договорів ТОВ "777 Компані ЛТД" придбало у ТОВ “СК Техспецбуд”будівельно-ремонтні роботи на загальну суму 249996,79 грн. в тому числі ПДВ - 41666,13 грн. Вказані операції з придбання будівельно-ремонтних робіт відображені позивачем у декларації по податку на прибуток у складі валових витрат в сумі 208331,00 грн.

На виконання зазначених договорів ТОВ “СК Техспецбуд” виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями виписок з банківського рахунку про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому нікчемність договорів субпідряду, укладених позивачем з ТОВ “СК Техспецбуд”, податковий орган обґрунтовує посиланням на лист прокуратури Харківської області № 45-09 від 17.02.2010 року, яким повідомлено, що директором ТОВ “СК Техспецбуд” Лубенським А.І. надані пояснення щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ “СК Техспецбуд”. Крім того, за даними бази даних АС "Співставлення ПК та ПЗ" податковим органом зазначено, що середньоспискова кількість працюючих за основним місцем роботи у 3 кварталі 2009 року склала 4 чоловіки.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до положень п.4 ст.91 Цивільного Кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.18 Закону України Закону України від 15 травня 2003 року N 755-1V “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які відлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості зважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Як зазначається самим податковим органом, у реєстраційних документах керівником ТОВ "СК Техспецбуд" зазначено Лубенського А.І.

Таким чином, договори субпідряду від 25.05.2009 року №22/5С, від 15.05.2009 року №14/СШ, від 03.07.2009 року №3/ЗС, від 01.07.2009 року №1/7СБ, від 15.05.2009 року №27/СШБ-09/07, від 18.05.2009 року №13/СШ-09/07 укладено між право- та дієздатними юридичними особами, зміст прав і обов`язків договору не суперечить вимогам закону. Текст договору скріплений печатками сторін договору ТОВ “777 Компані ЛТД”та ТОВ “СК Техспецбуд”.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами скріпленого печатками.

За змістом п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб`єкта господарювання, печатки цього суб`єкта, є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб`єкта господарювання.

Також колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції необґрунтовано прийнято до уваги доводи податкового органу, оскільки спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок з банківського рахунку про оплату позивачем виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних робіт тощо.

Крім того. колегія суддів зазначає, що ТОВ “СК Техспецбуд” задекларовано податкові зобов'язання по податковим накладним, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, що підтверджується доданою відповідачем до матеріалів справи розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданою ТОВ “СК Техспецбуд” за червень та липень 2009 рік (т. 2, а.с. 70 - 83).

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про правомірність доводів податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.1., п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”та пп.7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підтверджені матеріалами справи, зібраним доказам судом першої інстанції не надано об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення - рішення №0003512302/0 та №0003522302/0 від 17.09.2010 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про скасування таких податкових повідомлень-рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "777 Компані ЛТД" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011р. по справі№2а-12027/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "777 Компані ЛТД" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0003512302/0 від 17.09.2010 року та № 0003522302/0 від 17.09.2010 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "777 Компані ЛТД" 3,40грн. судових витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита за подання позову, та 1,70грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Катунов В.В. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений 26.04.2011 р.