Ухвала суду № 18206222, 12.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р.Справа № 2а-7720/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2010р. по справі№2а-7720/10/1870

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради

до Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, Управління Державного казначейства України у місті Суми ГУДКУ в Сумській області за участю третьої особи Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області

про визнання дій незаконними,-

ВСТАНОВИЛА:

Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (далі по тексту позивач, УПСЗН Сумської міської ради) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління державного казначейства України в Сумській області (далі по тексту перший відповідач, ГУДКУ в Сумській області), Управління Державного казначейства України у місті Суми ГУДКУ в Сумській області (далі по тексту другий відповідач, УДКУ в м. Суми), третя особа - відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, в якій, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просила суд визнати незаконними дії управління Державного казначейства у м. Суми ГУДКУ в Сумській області щодо примусового списання коштів в сумі 13400, 40 грн. з рахунка управління № 35217036001984 КЕКВ 1341 на виконання виконавчого листа № 2-а-324/08 від 12.11.2008р. та зобов'язати управління Державного казначейства у м. Суми ГУДКУ в Сумській області відновити стан рахунку № 35217036001984 до стану, який існував до порушення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 р. по справі № 2-а-7720/10/1870 в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 р. по справі № 2-а-7720/10/1870 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови положень ст.ст.23, 25, 30, 87, 97, 102 Бюджетного кодексу України, якими саме беззаперечно підтверджується неможливість списання другим відповідачем у спірних правовідносинах коштів, віднесених до захищених статей видатків Державного бюджету України та призначених на зовсім інші цілі, ніж виплата заборгованості згідно рішень суддів.

Так, кошти, які обліковуються на рахунку № 35217036001984 (“Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) призначені для виплати щорічної допомоги на оздоровлення на 2010 рік. За твердженням позивача, визначене цільове призначення даних коштів, не тотожне поняттю цільового призначення коштів на виплату заборгованості за зобов'язаннями управління за минулі роки, як помилково зазначив суд першої інстанції. Отже, дії управління Державного казначейства у м. Суми ГУДКУ в Сумській області щодо примусового списання коштів в сумі 13400, 40 грн. з рахунка управління № 35217036001984 КЕКВ 1341 на виконання виконавчого листа № 2-а-324/08 від 12.11.2008р. здійснено з порушенням ст. 27, 29 Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік”, ст. 7, 25, 55 Бюджетного кодексу України та пунктів 12, 19, 21 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ. Неврахування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови вищевикладеного, потягло за собою на переконання позивача ухвалення неправомірного рішення.

В надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу перший відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 р. по справі № 2-а-7720/10/1870 - залишити без змін.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що УДКУ в м. Суми ГУДКУ в Сумській області 07 вересня 2010 року проведено примусове списання коштів з рахунка № 35217036001984 (“Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, КЕКВ 1341) в сумі 13400,40 грн., на виконання виконавчого листа № 2-а-324/08, виданого Ковпаківським районним судом 12.11.2008 щодо стягнення з управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 різниці недоплачених коштів за 2007 рік, що становить: щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення - 1590 грн., одноразову компенсацію як інваліду 3-ї групи -11810 грн. та складає загальну суму у розмірі 13400, 40 грн.

Дане списання коштів відбулось в рамках виконавчого провадження № 19795398, що було відкрито підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Сумській області згідно постанови від 16.06.2010 року (а.с. 4), на підставі платіжної вимоги № 70/10 від 30 серпня 2010 року (а.с. 6).

Також, судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до листа № 01-09/1240/03 від 17.08.2010 року (а.с. 36) УПСЗН Сумської міської ради повідомило відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації проводиться по КПКВ 2501250 “Компенсація за шкоду, заподіяну здоровю та допомога на оздоровлення в разі звільнення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” КЕКВ 1341 (р.р. 35217036001984, банк одержувач ГУДКУ в Сумській області, МФО банку 837013, код ЄДРПОУ 26440890). Саме, на підставі даного листа виконавцем була сформована платіжна вимога № 70/10 від 30 серпня 2010 року, яка була надіслана позивачу першим відповідачем.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та неправомірності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ визначено постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 09.07.2008 року (далі по тексту Порядок).

Так, цим Порядком визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів (далі - кошти бюджету) або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п.12 Порядку, у разі надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виконавчого документа та оформленої у двох примірниках платіжної вимоги Державне казначейство здійснює безспірне списання коштів, які належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, в межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків.

Пунктом 19 Порядку передбачено, що безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості.

Згідно приписів ст.25 Бюджетного кодексу, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

У разі списання коштів з реєстраційних рахунків бюджетних установ, з вини яких виникли відповідні зобов'язання, протягом місяця з часу проведення такої операції розпорядники бюджетних коштів повинні впорядкувати свої зобов'язання з урахуванням безспірного списання коштів і привести їх у відповідність з бюджетними призначеннями на відповідний бюджетний період. При цьому безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок погашення зобов'язань таких бюджетних установ не допускається.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що списання коштів у спірних правовідносинах відбувалось з рахунка УПСЗН Сумської міської ради, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості.

Економічна сутність заборгованості в даному випадку, як вірно зазначив суд першої інстанції, полягала у виплаті ОСОБА_1 щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації як інваліду 3-ї групи. При цьому, кошти стягувались з КПКВ 2501250 “Компенсація за шкоду, заподіяну здоровю та допомога на оздоровлення в разі звільнення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” КЕКВ 1341. Тобто, економічна сутність заборгованості відповідала призначенню коштів, які обліковуються на рахунку, з якого були списані кошти, що також підтверджується листом УПСЗН Сумської міської ради від 17.08.2010 року № 01-09/1240/03 (а.с. 36).

Крім того, варто зазначити, що п. 21 Порядку визначений вичерпний перелік підстав, за наявності яких орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання коштів та протягом трьох робочих днів повертає стягувачу без виконання платіжну вимогу та супровідні документи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про відсутність у спірних правовідносинах будь-яких підстав, визначених вищенаведеною нормою права, для відмови в примусовому списанні коштів.

Беручи до уваги вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що УДК в м. Суми ГУДКУ в Сумській області, виконуючи виконавчий лист № 2-а-324\08, виданий Ковпаківським районним судом м. Суми, діяло на підставі та в межах діючого законодавства, обґрунтованим та правомірним.

Одночасно колегія суддів зауважує, що посилання апелянта на відсутність грошових коштів для виконання судового рішення не може бути прийнято до уваги з огляду на наступне.

Необхідно зауважити, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства, незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Таким чином, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Також, в своєму рішенні "Кечко проти України” Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації як інваліду 3-ї групи, засновані на принципі юридичної визначеності. Даний принцип, як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office, рішення від 04.12.1974р.) означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це виплата грошової допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду та не є перешкодою для примусового виконання такого рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 23 листопада 2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2010р. по справі№2а-7720/10/1870 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Перцова Т. С.