Ухвала суду № 18204929, 30.08.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1217/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Беспалова О.О., Губської О.А.,

Петриченко Ю.П.,

представників апелянта - Ручки Н.І., Воронової Є.Є.,

представника відповідача Невмержицької І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилспецекспо»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилспецекспо»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними, незаконними і нечинними з моменту прийняття податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилспецекспо»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними, незаконними і нечинними з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000052330/0 від 12.01.2011 року та № 0000042330/0 від 12.01.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилспецекспо»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилспецекспо»є юридичною особою, зареєстрованою Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.03.2004 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО № 061575 (а.с. 62).

24 грудня 2010 року службовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Жилспецекспо»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

В ході проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ «Жилспецекспо»вимог:

- абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 29373,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Жилспецекспо»було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 23496,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1072/1-23-30-32848430 від 24.12.2010 року, на підставі якого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 12 січня 2011 року № 0000042330/0 про визначення ТОВ «Жилспецекспо»податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 36716,25 грн. (за основним платежем 29373,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7373,25 грн.) та № 0000052330/0 про визначення ТОВ «Жилспецекспо»податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 29370,00 грн. (за основним платежем 23496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5874,00 грн.).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із приписами пп. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР(далі по тексту ухвали в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон № 168/97-ВР), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Положенням пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Жилспецекспо»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»була укладена усна угода, згідно якої ТОВ «С.Дж.Р.Груп»надавало ТОВ «Жилспецекспо»послуги з ремонту козирків, підїздів, роботи по підготовці до осінньо-зимового періоду, покрівельні роботи та інше.

На виконання умов усної угоди, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виписало акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні (а.с. 11-26).

В рахунок оплати за виконані роботи ТОВ «Жилспецекспо»перерахувало грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на загальну суму 140984,00 грн., в т.ч. ПДВ 23497,00 грн.

При цьому, з акту перевірки вбачається, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва та відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня має стан 10 «запит на встановлення місцезнаходження». В результаті здійснених заходів встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості, в звязку з чим останнім було порушено ст. 93 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відповідно до якої, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно бази облікових даних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує, останній звіт було подано за перше півріччя 2008 року з податку на прибуток підприємства.

Також, згідно бази даних АІС ОР ДПА у м. Києві було встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є ОСОБА_8, кількість працюючих за IV квартал 2009 року складала 9 чоловік, інформація щодо наявності основних та обігових фондів відсутня в звязку з відсутністю декларації по податку на прибуток за I - IV квартали 2009 року.

Як вбачається з акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»від 14.10.2010 року № 823/23-10/34981754, згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток можна зробити висновок про відсутність основних засобів на підприємстві в звязку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. В деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності (а.с. 98-108).

Відповідач заперечує щодо правомірності спірної усної угоди та мотивує це тим, що остання носить фіктивний характер, оскільки підписи на первинних документах, наданих позивачу його контрагентом, здійснені від імені громадянина ОСОБА_8 не мають юридичної сили і доказовості.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»старшим слідчим управління податкової міліції ДПА України 27.09.2010 року відносно ОСОБА_8 та невстановлених слідством осіб було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

З постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27.04.2011 року, винесеної старшим слідчим з ОВС СУ ПМ ДПА України капітаном податкової міліції Горбатюк О.В. вбачається, що будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_8 показав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства. Документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє імя на пропозицію ОСОБА_10 за грошову винагороду, який пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертаційної діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно.

В ході проведення досудового слідства ОСОБА_8 свої покази змінив, заперечуючи вищевказані покази.

Однак, постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_8 висновків суду першої інстанції про те, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»має ознаки фіктивності не спростовує.

Відповідно до п. 18. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсноюуразі її заповнення іншою особою,ніж вказаною у п. 2 даного Порядку, тобто особою,яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податкунадодану вартість.

Видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах даної справи, були підписані особою, яка не мала на це права підпису та не була наділена повноваженнями на здійснення відповідних господарських операцій від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп». У звязку з цим, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ТОВ «Жилспецекспо»неправомірно сформований податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності дій позивача по віднесенню до податкового кредиту грошових коштів по угодах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилспецекспо»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

О.О. Беспалов

О.А. Губська Повний текст ухвали складено та підписано 05.09.11р.