Постанова № 18202313, 31.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2011 року 16:34 № 2а-7605/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мошук Н.В. (директор, діє на підставі установчих документів)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 26.07.2011 року № 4621/9/10-008)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

до Малого приватного підприємства «Беркут»

про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва (далі - ДПІ) з позовом до Малого приватного підприємства «Беркут», в якому, з урахуванням уточнення формулювань, просить надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника.

ДПІ зазначає, що відповідач має податковий борг із земельного податку у розмірі 103254,64 грн. Коштів на погашення податкового відповідач не має. Вжиті позивачем заходи не призвели до позитивного результату у вигляді погашення податкового боргу. Позивачем за участю відповідача складено акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави. Виходячи з наведеного та положень п. 95.3. Податкового кодексу України, ДПІ просить надати дозвіл на реалізацію тентового ангару, який належить відповідачу та знаходиться у смт. Гребінки, Київської області.

Директор МПП «Беркут» в судовому засіданні 31.08.2011 року позов визнав, просив його задовольнити про що до матеріалів справи залучена письмова заява. У цій же заяві відповідач підтвердив фізичну наявність ангару, який перебуває у податковій заставі.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31.08.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Мале приватне підприємство «Беркут»зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 16.07.1992 р. з присвоєнням ідентифікаційного коду 19031196. Підприємство зареєстровано за адресою: 02139, м. Київ, вул. Кибальчича 19 кв. 107. Підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва як платник окремих податків (орендна плата за землю/плати за землю).

Відповідно до податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, складеної відповідачем 28.01.2010 року та поданої до ДПІ за вх. № 3169, відповідачем задекларовано щомісячний розмір орендної плати у сумі 14314,77 грн., яке повинно було сплачуватись у строки, визначені ст. 17 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, що діяла до 01.01.2011 року). Зазначено статтею передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

25.11.2010 року ДПІ складено податкове повідомлення-рішення № 0019561503/0 відповідно до якого відповідачу нараховано податкове зобовязання (штрафу) у розмірі 2656,64 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати за землю, яке прийнято на підставі акту перевірки № 4728/15-306 від 25.11.2010 року, яким встановлено, що в порушення ст. 17 Закону України «Про плату за землю», п/п. 5.3.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) відповідачем несвоєчасно сплачено орендну плату за земельні ділянки. Даний акт складений в присутності представників відповідача. Зазначене повідомлення-рішення не оскаржувалось відповідачем.

02.12.2010 року позивачем складено податкову вимогу № 1/3113 з визначенням суми податкового боргу відповідача із плати за землю у розмірі 13647,73 грн. Зазначена вимога, як вбачається з відмітки на корінці цієї вимозі від 15.03.2011 року, вручена відповідачу.

При цьому, відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, складеної відповідачем 31.01.2011 року та зареєстрованої в ДПІ за № 3326, відповідачем самостійно визначено щомісячне податкове зобовязання у розмірах 20488,59 грн., 882,68 грн. та 100,88 грн., яке повинно було сплачуватись відповідно до вимог п. 287.3. Податкового кодексу України. Даною нормою передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

10.02.2011 року ДПІ прийнято рішення № 3694/10/24-104 про опис майна у податкову заставу, яке отримано відповідачем 01.04.2011 року.

Листом від 10.02.2011 року ДПІ звернулася до відповідача із запитом, в якому зазначила про наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 38832,19 грн. та запропонувала надати перелік майна, яке перебуває у власності відповідача з метою складання опису майна, на яке поширюється право податкової застави. Зазначене повідомлення отримано відповідачем 01.04.2011 року.

Листом від 05.04.2011 року № 5/04 відповідач надав ДПІ перелік майна для оформлення права податкової застави, а саме: Ангар тентовий біло-зеленого кольору, розмір: 11,6м х 33,6м, який знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Жовтнева, 75.

11.04.2011 року за участю ДПІ та відповідача складено акт № 7 опису майна від 11.04.2011 року, відповідно до якого проведено опис наступного майна: Ангар тентовий біло-зеленого кольору, розмір: 11,6м х 33,6м, який знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Жовтнева, 75. Визначена сторонами вартість склала 239960,75 грн.

В контексті наведеного, суд зазначає, що 10.06.2011 року відповідачем на адресу ДПІ направлено лист № 10/1 в якому відповідач зазначив, що згаданий вище ангар був придбаний підприємством у 2005 році, є малою архітектурною формою, не має фундаменту, може переміщуватись, тобто не є нерухомим майном. Ангар занесений на баланс підприємства як основний засіб та обліковується на рахунку № 10 «Основні засоби».

З урахуванням наведених обставин та щодо правового регулювання відносин стосовно виникнення у відповідача податкового боргу у 2010 році суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Як зазначено вище строки податкового зобовязання з орендної плати за землю, визначене у декларації за 2010 рік, встановлені вищезгаданою ст. 17 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до п.1.3. Закону № 2181 податковий борг (недоїмка), це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Згідно з п/п. 5.4.1. цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п/п. 6.2.1. Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відтак, податкові зобовязання відповідача за 2010 рік, самостійно визначені ним у податковій декларації та не сплачені у встановлений строк, наявність яких підтверджується у т.ч. даними облікової картки відповідача, набули статусу податкового боргу, який підлягав погашенню відповідно до правил та заходів, визначених у Законі № 2181.

При цьому, щодо порядку погашення визначеної у вищезгаданому податковому повідомленні-рішення суми штрафу, суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 п/п. 5.3.1. Закону № 2181 у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. В даному випадку, враховуючи, що сума штрафу відповідачем не оскаржувалась та не була своєчасно сплачена, дана сума набула статусу податкового боргу.

У той же час, у звязку з набрання з 01.01.2011 року чинності Податковим кодексом України, правовідносини, повязані з виникненням та сплатою у 2011 році податкових зобовязань, а також із погашенням податкового боргу (щодо плати за землю) регулюються наступними положеннями кодексу.

Відповідно до п. 54.1. Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11. Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Строки сплати плати за землю, як зазначено вище, врегульовані приписами п. 287.3. Податкового кодексу України. Так, пунктом 287.3. ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 31.1. кодексу, податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п/п. 14.1.175. ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважається податковим боргом.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, податкові зобовязання відповідача із плати за землю за 2011 рік, самостійно визначені ним у податковій декларації та не сплачені у встановлений строк, наявність яких підтверджується у т.ч. даними облікової картки відповідача, набули статусу податкового боргу.

Пунктом 59.1. ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з п. 59.4. кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з приписами п. 58.3. кодексу податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В даному випадку, надіслана відповідачу у 2011 році вищезгадана податкова вимога вважається врученою відповідачу та її отримання ним не заперечується.

Виходячи з положень Податкового кодексу України направлення платникам додаткових податкових вимог у разі збільшення суми боргу, не передбачено.

В цьому випадку, відповідно до положень п. 59.5. кодексу, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до даних облікової картки відповідача, станом на 11.05.2011 року сума недоїмки складає 103254,64 грн. Наявність у відповідача податкового боргу ним не заперечується.

У взаємозвязку з наведеним та в контексті позовних вимог щодо надання дозволу на реалізацію майна відповідача, суд зазначає, що згідно з п. 87.2. ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до п/п. 14.1.105. кодексу, поняття майно розуміється у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1. ПК України). Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2. ПК України).

Відповідно до п/п. 14.1.155. податкова застава, це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 89.3. кодексу передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею (п. 89.2.).

При цьому, якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (п. 89.6. Кодексу).

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивачем дотримано зазначені вимоги, процедури та правила, а саме, у звязку з наявністю у відповідача податкового боргу (недоїмки), ухвалено рішення про опис майна та за участю відповідача вчинено опис вищезгаданого майна (ангару), на яке може поширюватись право податкової застави.

У взаємозвязку з наведеним, суд зазначає, що згідно з п. 95.1. ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2. кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3. ПК України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, у разі недостатності (відсутності) коштів у платника податків для цілей погашення податкового боргу, податковий орган вправі звернутися до суду з позовом про надання дозволу на реалізацію майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Як встановлено під час розгляду справи та вбачається з письмових пояснень відповідача та викладених у позові обставин, відповідач не має коштів у сумі, необхідній для погашення податкового боргу, визначеного у позові.

Відтак, враховуючи відсутність у відповідача грошових коштів, беручи до уваги те, що позивачем дотримано визначені законодавством процедури, які є передумовою для звернення до суду щодо надання дозволу на реалізацію майна, а наявність податкового боргу станом на 11.05.2011 року у розмірі 103254,64 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а отже позов підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 11, статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва задовольнити.

Надати дозвіл Державній податковій інспекції у Оболонському районі міста Києва на погашення податкового боргу Малого приватного підприємства «Беркут»(ідентифікаційний код 19031196; адреса: 02139, м. Київ, вул. Кибальчича 19 кв. 107) за рахунок його майна, включеного до акту опису майна № 7 від 11 квітня 2011 року, а саме Ангару тентового біло-зеленого кольору, розміром 11,6м х 33,6м, який знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Жовтнева, 75.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 06 вересня 2011 року.