Постанова № 18202290, 16.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2011 року 10:28 № 2а-3084/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Київбудінвест"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування повідомлення - рішення № 0001374230/0, № 0001384230/0 від 13.12.2010року

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 17.02.2011 №14/91)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов.від 23.12.10 №2292/9/10-206)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київбудінвест»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними (нечинним) податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.08.2011 року о 10 год. 28 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними (нечинним) податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду справи №2а-3086/11/2670 та 2а-3084/11/2670 обєднанні і спільне провадження, яким присвоєно номер: №2а-3084/11/2670.

В обґрунтування на заявлений позов, представник позивача зазначив, що відповідачем не доведена відсутність дійсного руху активів та наявність у позивача умислу на укладання такого правочину з метою проведення операції, яка не має реального характеру. Така обставина, як порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»-ОСОБА_3 не підтверджена жодним доказом, на дату складання актів перевірок вироку суду не існувало. Висновки відповідача, щодо порушення позивачем встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат та невірного відображення показників податкової звітності не відповідає дійсності, та вимогам п.5.1. ст.5, п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того позивач зазначає, що його взаємовідносини підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, отримання товару - видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими документами, тому порушень як вищезазначеного Закону України, так і Закону України «Про податок на додану вартість»на його думку не було.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку виявлені порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»призвели до правомірного винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень. Тому, останній вважає, що виявлені порушення за актами проведених перевірок відповідають дійсності, а заявлені позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду про наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків (надалі відповідач) було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Київбудінвест»(надалі-позивач) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період листопад грудень 2008р., березень 2010р.

За результатами перевірки складено акт №615/42-30/21507855 від 26.11.2010р, яким встановлено порушення:

п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2.ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 987879 грн., у тому числі: за 4 квартал 2008 року у сумі 987879 грн.

пп. 7.4.1., пп.7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплати до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 877240 грн., в т.ч. за грудень 2008 року в сумі 790303 грн., березень 2010р. в сумі 86937 грн.

За результатами виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13.12.2010р. №0001384230/0, яким визначено суму податкового зобовязання 1315860 грн., та № 0001374230/0, яким визначено суму податкового зобовязання 1975758 грн.

Крім того, відповідачем було проведено перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємств про проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.04.2010ро. по 30.06.2010.

За результатами перевірки складено акт від 06.12.2010р. №631/42-30/21507855, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2.ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму108671 грн., у тому числі: за 2 квартал 2010 року у сумі 108671 грн.

За результатами виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010р. №0001404230/0, яким визначено суму податкового зобовязання 130405,20 грн.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено наступне.

Відповідно до постанови слідчого ВРКС СВ ПМ ДПА України у м.Києві від 20.10.2010р. встановлено, що в провадженні слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 КК України, яка порушена відносно ОСОБА_3 та невстановлених осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп». Під час досудового слідства згідно постанови про проведення виїмки від 20.10.2010р. ГВПМ СДПІ у м. Києві проведена виїмка у службових осіб ЗAT «Київбудінвест»первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено ряд договорів. Згідно постанови про порушення кримінальної справи від 27.09.2010р. встановлено, що під час розслідування кримінальної справи допитаний ОСОБА_3 який вказав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ "С.Дж.Р.Груп". Документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство він погодився зареєструвати на своє ім'я на пропозицію ОСОБА_4 (невстановленої слідством особи) за грошову винагороду, якій пообіцяв, що підприємство буде використано для конвертаційної діяльності та ніяких документів підписувати не потрібно. При цьому, невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3, що підприємство не буде здійснювати статутну діяльність, а також діяльність яка направлена на отримання прибутку та створення соціального блага.

Під час розслідування кримінальної справи також встановлено, що невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_4, виконуючи свою злочинну роль, передав ОСОБА_3 матеріальну винагороду в розмірі 500 доларів США за виконання своєї ролі в погодженому та відому йому плані, спрямованому на створення фіктивного підприємства. Ніяких документів фінансово - господарської діяльності підприємства «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) ОСОБА_3 не підписував, та не приймав участі у формуванні його статутного фонду, не підписував жодної податкової декларації, первинних бухгалтерських документів, договорів, актів виконаних робіт. На посаду директора підприємства нікого не призначав, наміру займатись підприємницькою діяльністю не мав, у трудових відносинах з вказаним підприємством не перебував та не мав реальної можливості впливати та контролювати, як засновник, діяльність підприємства.

Відповідно до бази даних АІС «Податки»встановлено, що декларації з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за перевіряємий період підписані директором ТОВ «СДж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754), тобто ОСОБА_3

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого і діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Створення і реєстрація особою за винагороду без мети зайняття господарською діяльністю юридичної особи, на яку законодавством покладені конкретні обов'язки у сфері оподаткування, дає підстави вважати, що невідомі особи вчиняли нібито "господарську" діяльність з метою приховання прибутків, одержаних на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

Отже, мета створення підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та його діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків. Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено: суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Тому господарські відносини, які були здійснені від імені ТОВ "С.Дж.Р.Груп", предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 202 ЦК України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Поняття "інтереси держави" полягає в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, визначають соціально-економічні основи Держави та суспільства (рішення Конституційного Суду України по справі №1-1\99 від 8 квітня 1999 року). До таких правових актів відноситься Конституція України, якою визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, Закон України "Про систему оподаткування" та інші податкові закони.

З метою визначення достовірних даних про об'єкти оподаткування, у відповідності до ст.9 кону України "Про систему оподаткування", юридичні та фізичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність, подавати до державних органів відповідні документи і відомості.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Суб'єкт господарювання, який за результатами вчинення господарської операції не задекларував податкові зобов'язання та не сплатив відповідні суми до бюджету, не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства; прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Вимогами п.2.16 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам".

ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

ч.2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, ушкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-111 визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Отже, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Таким чином, несплачені позивачем суми податку на прибуток унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат та невірного відображення показників податкової звітності, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Вчинений позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушує публічний прядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на валові витрати у позивача.

Таким чином, вищевказані договори, які укладені між позивачем із ТОВ "С.Дж.Р.Груп" відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, якими визначено, що первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XlV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР ''Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, право на формування валових витрат у платника податку виникав лише за умови фактичного придбання, зокрема, товарів (робіт, послуг), витрати з придбання яких відносяться, до складу валових витрат та підтверджуються первинними документами, тобто документами, які складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.

Підпунктом 1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як встановлено під час слідства, відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ОСОБА_3, реєстрацією вказаного підприємства не займався, особисто роботу підприємства не організовував, не здійснював домовленості з контрагентами, не наймав робочих для виконання будівельних робіт та не платив їм заробітної плати.

Засновником та службовою особою ТОВ "С.Дж.Р.Груп»рахується фізична особа ОСОБА_3, яка ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності зазначеного підприємства не мала

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України ,,... керівник підприємства без доручення мені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує грацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, :них установчими документами"... „...Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів."

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обовязків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Виходячи з цього, не маючи на те законних підстав та повноважень, невстановлені особи фактично здійснювали функції директора ТОВ "СДж.Р.Груп", чим порушили його конституційне право на підприємницьку діяльність.

Фактично підприємницька діяльність ТОВ «С.Дж.Р.Груп» проводилась невстановленими особами.

Зважаючи на викладене, взаємовідносини по господарським операціям між позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.Груп" в періоді з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року та 01.01.2010 1.03.2010р. залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку. Таким чином, несплачені позивачем суми податку на прибуток та податок додану вартість, внаслідок невірного відображення показників податкової звітності, є дохідною частиною державного бюджету та власністю держави.

В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах між позивачем із ТОВ "С.Дж.Р.Груп'" не мали реального характеру.

Відповідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 1996р. № 334/94-, не включаються до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, про відмову в заявлених позовних вимогах. На думку суду, відповідач, як субєкт владних повноважень довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведених перевірок щодо дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.

.

Суддя І.А. Качур