Постанова № 18201557, 31.03.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/62/11

Рядок статзвіту № 8.2.1

Код - 11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Маєцької Н.Д., за участю секретаря судового засідання Сідей І.І., та сторін, які беруть участь у справі:

представник позивача: Греца Я.М.

представник відповідача: Майор І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод»до Державної податковї інспекції у Іршавському районі Закарпатської області, про визнання протиправними та скасування податкови-повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 31 березня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 квітня 2011 року.

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Іршавський абразивний завод» звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2010 р. № 0000422350/0 849/222189/1930/10/2350, від 27.09.2010 року № 0000422350/1 1234/222189/2540/10/2350, від 05.11.2010 року № 0000422350/2 1499/222189/2838/10/2350, від 14.01.2011 року № 0000422350/3 222189/2225/10/2350, якими визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 51595 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 20865 грн., а також податкових повідомлень-рішень від 01.07.2010 р. № 0004631750/0 850/222189/1179/10/1750, від 27.09.2010 року № 0004631750/1 1235/222189/2541/10/1750, від 05.11.2010 року № 0004631750/2 1498/222189/2837/10/1750, від 14.01.2011 року № 0004631750/3 21/222189/22/10/1750, якими визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 331,50 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 663,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно зменшив податковий кредит по податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 51368 грн. у звязку з тим, що нібито на момент перевірки відповідні суми залишались не підтвердженими податковими накладними, в той же час як насправді всі податкові накладні на момент перевірки були наявні, факт наявності податкових накладних та їх фактичне отримання позивачем у відповідному звітному податковому періоді підтверджується самими податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року, листами постачальників, з якими відповідні податкові накладні були направлені на адресу позивача, журналом реєстрації вхідної кореспонденції позивача, в якому зареєстровано факт надходження спірних податкових накладних у відповідному звітному податковому періоді. Що стосується зменшення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 227,08 грн. у звязку з тим, що податкова накладна № 29057 від 29.05.2009 року має окремі недоліки, позивач зазначає, що ця обставина не дає підстави відповідачу для зменшення суми податкового кредиту, оскільки не тягне за собою недійсність податкової накладної. На думку позивача, зменшення податкового кредиту може мати місце за відсутності податкової накладної, тоді як податкова накладна № 29057 від 29.05.2009 року підтверджувала суму податкового кредиту на момент перевірки і її реквізити дають можливість чітко ідентифікувати і особу платника податку, і суму податку на додану вартість. В частині визначення податкових зобовязань по податку на доходи фізичних осіб позивач наголошує, що ним як податковим агентом належним чином виконано обовязок по утриманню і перерахуванню до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні та виплаті доходу фізичній особі ОСОБА_3 Що стосується інших платежів, то кошти в сумі 480 грн. за придбаний пісок були сплачені через підзвітну особу на користь юридичної особи - ТОВ «Урожай-2000», яка платником податку на доходи фізичних осіб не являється, кошти в сумі 125 грн. сплачені на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, по відношенню до якого позивач податковим агентом не являється. Що стосується інших сум, щодо яких відповідачем визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, то насправді позивач не проводив виплату таких доходів і не здійснював придбання відповідних товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, тоді як відповідачем факт здійснення відповідних господарських операцій не доведено, в акті перевірки відсутні посилання на первинні та інші документи. які б підтверджували факт порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити із підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив повністю з мотивів, викладених у письмовому запереченні проти позову та у додаткових запереченнях. Зокрема зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки позивач всупереч п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року 51368 грн. ПДВ, який на момент проведення перевірки залишався не підтверджений податковими накладними, для проведення перевірки позивач не надав відповідні податкові накладні у звязку з їх відсутністю. Також перевіркою встановлено, що в порушення п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року 227 грн. податку на додану вартість по податковій накладній ТОВ «Промтех-Холдінг»від 29.05.2009 року № 164; в графі 3 «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця»не зазначено перелік товарів (робіт, послуг), а зазначено «попередня оплата»; в графі 5 «кількість (обєм, обсяг)” не зазначено одиниці виміру господарської операції. Також відповідач зазначає, що позивачем при виплаті доходу в сумі 480 грн. за закуплений пісок та у сумі 1730 грн. громадянам за закуплені березові віники не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, у звязку з чим правомірно донараховано 331,5 грн. податку.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з наведених вище мотивів.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення повністю, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року. За результатами даної перевірки було складено акт від 23.06.2010 р. № 796/23-50/00222189. На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422350/0 849/222189/1930/10/2350 від 01.07.2010 р., яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 51595 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 20865 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0004631750/0 850/222189/1179/10/1750 від 01.07.2010 р., яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 331,50 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 663,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем до контролюючих органів в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 2 від 15.09.2010 р. Державної податкової інспекції у Іршавському районі, рішенням про результат розгляду скарги від 22.10.2010 року № 1944/10/25-055 Державної податкової адміністрації у Закарпатській області та рішенням про результати розгляду повторної скарги від 10.01.2011 року за № 201/6/25-0315 Державної податкової адміністрації України оскаржені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

За наслідками розгляду скарг в процедурі апеляційного узгодження відповідачем приймались нові податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 року № 0004631750/1 1235/222189/2541/10/1750; № 0000422350/1 1234/222189/2540/10/2350; податкові повідомлення-рішення від 05.11.2010 року № 0004631750/2 1498/222189/2837/10/1750; № 0000422350/2 1499/222189/2838/10/2350 та податкові повідомлення-рішення від 14.01.2011 року № 0004631750/3 21/222189/22/10/1750; № 0000422350/3 222189/2225/10/2350.

Як випливає із змісту акту перевірки від 23.06.2010 р. № 796/23-50/00222189, відповідач зменшив позивачу податковий кредит на суму 51368 грн. податку на додану вартість на тій підставі, що в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платником до складу податкового кредиту у березні 2010 року віднесено відповідну суму ПДВ, яка на момент проведення перевірки залишалась не підтвердженою податковими накладними (іншими підтверджуючими документами згідно з підпунктом 7.2.6 пінкту 7.2 цієї ж статті), а саме в реєстр отриманих податкових накладних такі накладні внесені, однак на момент перевірки платних їх не надав у звязку з їх відсутністю.

Разом з тим, оцінюючи в сукупності докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про відсутність з боку позивача порушення вимог податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту у березні 2010 року. Так, у матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених податкових накладних від 05.03.2010 року за № 153 (сума ПДВ 2367,04 грн), від 05.03.2010 року за № 166 (сума ПДВ 15200 грн.), від 16.03.2010 за № 450 грн. (сума ПДВ 31200 грн.), від 25.03.2010 за № 825 (сума ПДВ 2601,18 грн) /а.с.98-101/. Фактичне отримання вказаних податкових накладних у відповідному звітному періоді березні 2010 року, а також наявність їх у позивача на момент проведення перевірки підтверджується супровідними листами продавця ЗАТ «Запорізький абразивний завод», направленими на адресу позивача у березні 2010 року /а.с.102-105/, а також наявними у матеріалах справи витягами з журналу реєстрації вхідної кореспонденції позивача, в якому податкові накладні зареєстровані у відповідному звітному податковому періоді. Наявність вказаних податкових накладних у позивача на момент перевірки підтверджується також реєстром отриманих податкових накладних за березень 2010 року /а.с.80-91/, у якому всі спірні накладні відображені із зазначенням дати виписки, номеру податкової накладної, найменування постачальника та його індивідуального податкового номеру, загальної суми і суми податку на додану вартість. Факт відображення спірних податкових накладних у відповідному реєстрі і його наявність на момент перевірки відповідачем не заперечується. Доказів на спростування доводів позивача і на підтвердження правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення в цій частині відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано.

За таких обставин, включення позивачем суми 51368 грн. податку на додану вартість до складу податкового кредиту за березень 2010 року відповідає приписам пп. 7.4.1 п. 7.4. та п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент існування відповідних правовідносин.

Що стосується зменшення податкового кредиту на суму 227,08 грн. у звязку з тим, що податкова накладна № 29057 від 29.05.2009 року має окремі недоліки, суд приймає до уваги, що відповідно до абз.2 п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, закон забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум ПДВ, які взагалі не підтверджені податковими накладними. У даному випадку спірна сума податкового кредиту підтверджена податковою накладною № 29057 від 29.05.2009 р., виданої ТОВ „Промтех-холдинг”, а відсутність окремих реквізитів, зокрема номенклатури товару чи одиниць виміру, не тягне за собою недійсність такої накладної, не позбавляє її юридичної сили та доказовості. В податковій накладній чітко зазначено назву покупця, його адресу, що дає можливість ідентифікувати особу покупця, встановити достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати сум ПДВ.

Недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки податковими накладними чи іншими подібними документами.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.07.2010 р. № 0000422350/0 849/222189/1930/10/2350, від 27.09.2010 року № 0000422350/1 1234/222189/2540/10/2350, від 05.11.2010 року № 0000422350/2 1499/222189/2838/10/2350, від 14.01.2011 року № 0000422350/3 222189/2225/10/2350 слід визнати протиправними у повному обсязі.

Що стосується визначення відповідачем податкових зобовязань по податку на доходи фізичних осіб, судом встановлено наступне.

У квітні 2009 року позивач здійснив закупку березових віників від гр. ОСОБА_3 в кількості 122 шт. на загальну суму 574,12 грн., що підтверджується актом закупки товарно-матеріальних цінностей від 15.04.2009 року та прибутковим касовим ордером № Прих-00194 від 15.04.2009 року /а.с107-108/.

З наявних у матеріалах справи доказів, зокрема картки аналітичного обліку з контрагентом ОСОБА_3 за квітень 2009 р., звіту з податку на доходи фізичних осіб за формою № 1ДФ за другий квартал 2009 р., платіжного доручення № 425 від 15.04.2009 р. та видаткового касового ордеру № 190 /а.с.109-114/ підтверджується, що позивач утримав за встановленою ставкою податок з доходів фізичних осіб в розмірі 86,12 грн. при нарахуванні та виплаті доходу громадянину ОСОБА_3 та перерахував відповідну суму податку до бюджету.

Отже, позивач належним чином виконав свій обовязок як податковий агент та дотримався приписів підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, чинного на момент існування відповідних правовідносин.

Також судом встановлено, що відповідно до накладної від 09.12.2009 року за № 61 /а.с.119/ позивач придбав пісок на суму 480 грн. у товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай». Згідно звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 09.12.2009 року № 745 /а.с.117-118/ розрахунки з продавцем були проведені в готівковій формі через підзвітну особу. Відповідно до п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. В той же час продавець юридична особа не являється платником податку на доходи фізичних осіб у розумінні п.п.1.20.3 п.1.20 ст.1 та ст..2 вказаного Закону. Тому, визначення податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб з суми виплаченого юридичній особі доходу через підзвітну особу проведено відповідачем протиправно.

Відповідно до видаткової накладної № 1/2112 від 21.12.2009 р. /а.с.120/ позивач здійснив закупку віників березових в кількості 25 шт. на загальну суму 125,0 грн. у фізичної особи підприємця ОСОБА_4, котрий здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1 від 14.08.1995 р. та свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 01.01.2009 р. /а.с.121/. Відповідно до п.п.9.12.1. п.9.12 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань. Для платників, які обрали спрощену систему оподаткування таким спеціальним нормативним актом є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», відповідно до ст.6 якого суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником зокрема податку на доходи фізичних осіб. За таких обставин, донарахування податку з доходів фізичних осіб з вказаної господарської операції щодо виплати позивачем доходу фізичній особі-підприємцю, який є платником єдиного податку, проведено відповідачем всупереч вказаним нормам закону.

Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб у звязку з нібито проведеною позивачем виплатою доходів у сумі 1730 грн. громадянам за закуплені березові віники, суд приймає до уваги, що відповідно до журналу-ордеру і відомості по рахунку 22 Малоцінні і швидкозношувані предмети за 01.04.09 31.03.10 р. встановлено, що позивач за охоплений перевіркою період здійснював закупку віників в кількості 147 шт. на загальну суму 699,12 грн. ( на 574,12 грн. у громадянина ОСОБА_3, при виплаті доходу якому податок був утриманий і перерахований до бюджету в повному обсязі, та 125,0 грн. у фізичної особи підприємця ОСОБА_4, який не являється платником відповідного податку). Факти придбання за охоплений перевіркою період березових віників у громадян на більшу суму, вказану в акті перевірки не знайшли свого документального підтвердження в ході судового розгляду справи. Крім того, в порушення вимог п. 1.7. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України N 326 від 11.06.2004 року, у акті перевірки від 23.06.2010 р. № 796/23-50/00222189 відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та які б підтверджували наявність зазначених фактів, тому в цій частині суд критично оцінює даний акт перевірки в якості доказу порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ч.3. ст.. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин оскаржені податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 р. № 0000422350/0 849/222189/1930/10/2350, від 27.09.2010 року № 0000422350/1 1234/222189/2540/10/2350, від 05.11.2010 року № 0000422350/2 1499/222189/2838/10/2350, від 14.01.2011 року № 0000422350/3 222189/2225/10/2350, якими визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 51595 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 20865 грн., а також податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 р. № 0004631750/0 850/222189/1179/10/1750, від 27.09.2010 року № 0004631750/1 1235/222189/2541/10/1750, від 05.11.2010 року № 0004631750/2 1498/222189/2837/10/1750, від 14.01.2011 року № 0004631750/3 21/222189/22/10/1750, якими визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 331,50 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 663,00 грн. слід визнати протиправними та скасувати, задоволивши позовні вимоги повністю.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України слід присудити до стягнення з Державного бюджету України, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплати судового збору (квитанція №15 від 20.01.2011р.)

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод»до Державної податковї інспекції у Іршавському районі Закарпатської області, про визнання протиправними та скасування податкови-повідомлень рішень, - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 р. № 0000422350/0 849/222189/1930/10/2350; № 0000422350/1 1234/222189/2540/10/2350 від 27.09.2010 року, № 0000422350/2 1499/222189/2838/10/2350 від 05.11.2010 року та № 0000422350/3 222189/2225/10/2350 від 14.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 51595 грн. за основним платежем та нараховано штрафні санкції у розмірі 20865 грн. 3.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 р. № 0004631750/0 850/222189/1179/10/1750, № 0004631750/1 1235/222189/2541/10/1750 від 27.09.2010 року; № 0004631750/2 1498/222189/2837/10/1750 від 05.11.2010 року та № 0004631750/3 21/222189/22/10/1750 від 14.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 331,50 грн. за основним платежем та нараховано штрафні санкції у розмірі 663,00 грн. 4.. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).. 3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя: Маєцька Н.Д.

Суддя Маєцька Н.Д.