Постанова № 18201444, 23.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/11130/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретаріТелешові В.О.

за участю:

представників позивача Малахова С.Г., Герасимова В.В.,

представників відповідача Жердєвої Н.В., Горбової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного промислового підприємства «Стройкомплект» до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000071640/0 від 12 січня 2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне промислове підприємство «Стройкомплект», звернувся до суду з позовом до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000071640/0 від 12 січня 2011 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем на підставі акту перевірки від 27 грудня 2010 року №3886/15/32536901 стосовно нього винесено спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 41190 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 32952 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8238 грн.

У відповідності до вищевказаного акту перевірки, підприємством позивача занижено податок на додану вартість, який підлягав сплаті в бюджет в сумі 32952 грн.

Вказаний висновок відповідача ґрунтується на твердженні про нікчемність угод, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» (далі ТОВ «Провімакс-Торг»), здійснених в період з лютого 2009 року по січень 2010 року.

З вказаними висновками відповідача позивач не згоден з огляду на те, що вимоги законодавства при укладанні та виконання угод з ТОВ «Провімакс-Торг» не порушувались, укладені угоди мали реальний характер та були спрямовані на реальне отримання правових наслідків, передбачених цими угодами.

Просив скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької від 12 січня 2011 року №0000071640/0 на суму 41190 грн.

Присутні в судовому засіданні представники позивача на задоволенні позову наполягали.

Представники відповідача в судовому засіданні з позовом не погодились, просили в його задоволенні відмовити повністю, в обґрунтування чого зазначили, що вчинений між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» правочин є нікчемним, оскільки вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на те, що правочин не має реального товарного характеру, оскільки у ТОВ «Провімакс-Торг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

27 грудня 2010 року відповідачем здійснено документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» за період з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року, за результатами якої складено акт №3886/15/32536901.

Актом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» укладено договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 01 лютого 2009 року №2, відповідно до умов якого продавець, тобто ТОВ «Провімакс-Торг» продає, а покупець (позивач по справі) купує продукцію виробничо-технічного призначення.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству позивача від постачальника, яким є ТОВ «Провімакс-Торг» в обсязі 164760,00 грн. (сума податку на додану вартість становить 32952,00 грн.) у звязку з відсутністю необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутністю основні фонди, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що на думку відповідача свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

В акті міститься запис, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на суму 32952,00 грн. за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від постачальника - ТОВ «Провімакс-Торг». Внаслідок цього позивачем занижено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 32952,00 грн.

Крім того, в акті перевірки відповідач дійшов висновку щодо нікчемності договору купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 01 лютого 2009 року №2, укладеного між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг».

Відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого позивачем занижено суму податку, яка підлягає платі до бюджету, у розмірі 32952,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2011 року №0000071640/0, яким нараховано податкове зобовязання на загальну суму 41 190 грн., з них: визначено до сплати податку на додану вартість 32 952 грн., штрафну санкцію 8 238 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне промислове підприємство «Стройкомплект» є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 36253574, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 325369005028, знаходиться на податковому обліку в Артемівській обєднаній державній податковій інспекції Донецької області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 36253574, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 362535705631.

01 лютого 2009 року між приватним промисловим підприємством «Стройкомплект», яке є покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг», яке є продавцем укладено договір №2 предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення в номенклатурі, кількості, за цінами, в строки та на умовах згідно виставлених рахунків, специфікацій, додатків та додаткових угод до вказаного договору, які є його невідємною частиною.

Відповідно до розділу 3 вказаного договору, оплата продукції здійснюється покупцем шляхом передоплати в розмірі сто відсотків (п.3.1).

Продукція поставляється за цінами заздалегідь узгодженими сторонами та вказаними у специфікації (п.3.2).

На поставлений товар - продукцію виробничо-технічного призначення, яка була використана позивачем для виготовлення строп, ТОВ «Провімакс-Торг» були видані позивачу наступні документи:

1) видаткова накладна від 04 лютого 2009 року №5500 на загальну суму 6388,51 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1064,75 грн. , податкова накладна від 04 лютого 2009 року №5500 на загальну суму 6388,51 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1064,75 грн., рахунок-фактура від 04 лютого 2009 року №5500 на загальну суму 6388,51 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1064,75 грн.,;

2) видаткова накладна від 05 лютого 2009 року №5700 на загальну суму 8808, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1468,00 грн., рахунок-фактура від 05 лютого 2009 року №5700 на загальну суму 8808, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1468,00 грн., податкова накладна від 05 лютого 2009 року №5700 на загальну суму 8808, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 1468,00 грн.;

3) податкова накладна від 11 березня 2009 року №12100 на загальну суму 8274,11 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 1379,02 грн., рахунок-фактура від 11 березня 2009 року №12100 на загальну суму 8274,11 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 1379,02 грн., видаткова накладна від 11 березня 2009 року на загальну суму 8274,11 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 1379,02 грн.;

4) видаткова накладна від 25 березня 2009 року №15400 на загальну суму 19629,65 грн., у тому числі податок на додану вартість 3271,61 грн., податкова накладна від 25 березня 2009 року №15400 на загальну суму 19629,65 грн., у тому числі податок на додану вартість 3271,61 грн., рахунок-фактура від 25 березня 2009 року №15400 на загальну суму 19629,65 грн., у тому числі податок на додану вартість 3271,61 грн.

5) податкова накладна від 03 квітня 2009 року №18200 на загальну суму 3601,27 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 600,21 грн., рахунок-фактура від 03 квітня 2009 року №18200 на загальну суму 3601,27 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 600,21 грн., видаткова накладна від 03 квітня 2009 року №18200 на загальну суму 3601,27 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 600,21 грн.;

6) податкова накладна від 09 квітня 2009 року №20000 на загальну суму 1686 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 281,00 грн., рахунок-фактура на загальну суму 1686,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 281,00 грн., видаткова накладна від 09 квітня 2009 року №20000 на загальну суму 1686 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 281,00 грн.:

7) податкова накладна від 21 травня 2009 року №30004 на загальну суму 2681,69 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 446,95 грн., рахунок-фактура на загальну суму 2681,69 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 446,95 грн., видаткова накладна від 21 травня 2009 року №30004 на загальну суму 2681,69 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 446,95 грн.

8) податкова накладна від 11 червня 2009 року №36500 на загальну суму 30906,72 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 5151,12 грн., рахунок-фактура від 11 червня 2009 року №36500 на загальну суму 30906,72 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 5151,12 грн., видаткова накладна від 11 червня 2009 року №36500 на загальну суму 30906,72 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 5151,12 грн.;

9) податкова накладна від 01 червня 2009 року №33602 на загальну суму 5926,97 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 987,83 грн., рахунок-фактура від 01 червня 2009 року №33602 на загальну суму 5926,97 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 987,83 грн., видаткова накладна від 01 червня 2009 року №33602 на загальну суму 5926,97 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 987,83 грн.;

10) податкова накладна від 06 липня 2009 року №44503 на загальну суму 14463,86 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2410,64 грн., рахунок-фактура від 06 липня 2009 року №44503 на загальну суму 14463,86 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2410,64 грн., видаткова накладна від 06 липня 2009 року №44503 на загальну суму 14463,86 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2410,64 грн.;

11) податкова накладна від 03 серпня 2009 року №53700 на загальну суму 4729,52 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 788,25 грн., видаткова накладна від 03 серпня 2009 року №53700 на загальну суму 4729,52 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 788,25 грн., рахунок-фактура від 03 серпня 2009 року №53700 на загальну суму 4729,52 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 788,25 грн.;

12) податкова накладна від 25 серпня 2009 року №60101 на загальну суму 1135,26 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 189,21 грн., видаткова накладна від 25 серпня 2009 року №60101 на загальну суму 1135,26 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 189,21 грн., рахунок-фактура від 25 серпня 2009 року №60101 на загальну суму 1135,26 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 189,21 грн.

13) податкова накладна від 07 вересня 2009 року №64801 на загальну суму 16105,49 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2684,25 грн., видаткова накладна від 07 вересня 2009 року №64801 на загальну суму 16105,49 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2684,25 грн., рахунок-фактура від 07 вересня 2009 року №64801 на загальну суму 16105,49 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2684,25 грн.

14) податкова накладна від 05 жовтня 2009 року №73503 на загальну суму 15544,03 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2590,67 грн., видаткова накладна від 05 жовтня 2009 року №73503 на загальну суму 15544,03 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2590,67 грн., рахунок-фактура від 05 жовтня 2009 року №73503 на загальну суму 15544,03 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2590,67 грн.

15) податкова накладної від 11 листопада 2009 року №84702 на загальну суму 3285,28 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 547,55 грн., видаткова накладна від 11 листопада 2009 року №84702 на загальну суму 3285,28 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 547,55 грн., рахунок-фактура від 11 листопада 2009 року №84702 на загальну суму 3285,28 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 547,55 грн.;

16) податкова накладна від 04 листопада 2009 року №82700 на загальну суму 32987,47 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 5497,91 грн., видаткова накладна від 04 листопада 2009 року №82700 на загальну суму 32987,47 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 5497,91 грн., рахунок-фактура від 04 листопада 2009 року №82700 на загальну суму 32987,47 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 5497,91 грн.;

17) податкова накладна від 08 грудня 2009 року №93607 на загальну суму 6912,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 1152,00 грн., видаткова накладна від 08 грудня 2009 року №93607 на загальну суму 6912,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 1152,00 грн., рахунок-фактура від 08 грудня 2009 року №93607 на загальну суму 6912,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 1152,00 грн.;

18) податкова накладна від 23 грудня 2009 року №99800 на загальну суму 1149,23 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 191,54 грн., видаткова накладна від 23 грудня 2009 року №99800 на загальну суму 1149,23 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 191,54 грн., рахунок-фактура від 23 грудня 2009 року №99800 на загальну суму 1149,23 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 191,54 грн.;

19) податкова накладна від 11 січня 2010 року №4409 на загальну суму 13497,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2249,50 грн., видаткова накладна від 11 січня 2010 року №4409 на загальну суму 13497,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2249,50 грн., рахунок-фактура від 11 січня 2010 року №4409 на загальну суму 13497,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 2249,50 грн.

Загальна сума поставки згідно зазначених накладних склала 197712,06 грн., у тому числі податок на додану вартість 32952,01 грн.

Позивачем були сплачені кошти ТОВ «Провімакс-Торг» за отриманий товар, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками.

Отже, при дослідженні первинної документації суд приходить до висновку, що сторонами по договору від 01 лютого 2009 року №2 належним чином виконуються його умови по постачанню, відвантаженні та оплаті продукції.

Як вбачається пояснень представників відповідача, підставою для прийняття висновку щодо нікчемності вищенаведеного договору став акт перевірки позивача Артемівською обєднаною державною податковою інспекцією Донецької області від 27 грудня 2010 року №3886/15/32536901.

З зазначеного акту вбачається, що у контрагента позивача ТОВ «Провімакс-Торг» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Таким чином, податковим органом здійснюється висновок, що договір від 01 лютого 2009 року №2 має ознаки нікчемності.

Проблемою даного спору є те, що відповідач наполягає на тому, що вищезазначений договір є нікчемним, оскільки вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та доводить, що позивач має на меті не сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законом терміни.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Проаналізувавши спірний договір, суд зазначає, що сам по собі договір про купівлю - продаж товару продукції виробничо-технічного призначення не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, і не порушує публічний порядок.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Єдиним доказом укладання договору між позивачем та його контрагентом, який суперечить інтересам держави та суспільства є складений акт перевірки від 27 грудня 2010 року №3886/15/32536901, в основу висновків якого покладений принцип визначеності нікчемності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Провімакс-Торг» по господарським відносинам, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства визначені статтею 228 Цивільного Кодексу України.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до статті 228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду. Позовної вимоги щодо визнання правочину недійним податковим органом не заявлено. Окрім цього, висновок про нікчемність цього правочину міститься в акті перевірки як доказ в підтвердження позовних вимог.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Податковий орган, формуючи такі, не притаманні йому висновки, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставності позовних вимог про стягнення коштів у дохід держави за правочином, який суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, т.б. фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювальну нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Досліджена в судовому засіданні первинна документація позивача підтверджує сплату ним суми податку на додану вартість при оплаті за продукцію, яка постачалась його контрагентом за договором від 01 лютого 2009 року №2.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача на несплату ТОВ «Провімакс-торг» податку на додану вартість, у звязку з тим, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, ТОВ «Провімакс-торг» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, тому позивач (покупець по договору) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідачем в судовому засіданні умисел позивача, спрямований на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, при вчиненні спірного договору, не доведений. Висновок податкового органу про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, ґрунтується на припущеннях та сумнівах, які не підтверджені жодним доказом.

На підставі викладеного, позовні вимоги позивача задоволенню підлягають, оскільки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 69-71, 79, 99, 104-107, 110, 151-154, 163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного промислового підприємства «Стройкомплект» до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000071640/0 від 12.01.2011 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції №0000071640/0 від 12.01.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного промислового підприємства «Стройкомплект» судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 23.08.2011 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 28.08.2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.