Рішення № 18200939, 09.09.2011, Господарський суд Чернігівської області

09.09.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

”06” вересня 2011 року справа № 11/93

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрос",

вул. Саксаганського 84/86, офіс 10, м. Київ, 01032

Відповідач:Відкрите акціонерне товариство "Ніжинський м'ясокомбінат",

вул. Космонавтів 25, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 46 981,22 грн.

Суддя Ю.М. Бобров

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 21/01-10-юр від 21.01.2010 р.

від відповідача: не з'явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Макрос", м. Київ подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський м'ясокомбінат", м. Ніжин про стягнення 46981,22 грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за товар, поставлений згідно накладних у період з 30.07.2008 р. по 26.02.2010 р., в звязку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 28737,50 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 28737,50 грн. боргу, 4638,28 грн. інфляційних втрат та 13605,44 грн. плати за користування грошима.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві.

Крім того, позивач в позовній заяві заявляє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме, на грошові кошти на його банківських рахунках, та /або на все інше майно відповідача у разі недостатності грошей на рахунках.

Розглянувши дане клопотання про забезпечення позову, суд клопотання відхилив.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, у призначене судове засідання не представника не направив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. На день прийняття рішення заяв та клопотань від відповідача не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що незявлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами і без участі представника відповідача в судовому засіданні.

Представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечує.

Розглянувши подані матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, за період з 30.07.2008 р. по 26.02.2010 р. ТОВ „Макрос” згідно накладних, перелічених у позовній заяві, поставлено ВАТ „Ніжинський мясокомбінат” товар на загальну суму 203020,00 грн.

Даний товар був отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В накладних сторони обумовили, що термін оплати протягом одного дня, якщо інше не передбачено договором.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, станом на день подання позивачем позову до суду заборгованість відповідача становить 28737,50 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, сторони домовились в накладних про те, що у разі прострочення платежу встановлюється плата за користування грошима у розмірі потрійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи те, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано за період з 01.02.2009 р. по 27.07.2011 р. 4638,28 грн. інфляційних втрат та 13605,44 грн. плати за користування коштами.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної оплати отриманого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.

Відхиляючи заяву позивача про забезпечення позову суд виходив з наступного.

Обовязок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх позовних вимог та заперечень.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову позивачем не було надано суду будь-яких доказів, які б обґрунтовували утруднення виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський мясокомбінат” (вул. Космонавтів, 25, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, рахунок не відомий, код ЄДРПОУ 00444375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Макрос” (вул. Саксаганського, 84/86, офіс 10, м. Київ, 01032, р/р 26001145939 в АТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Києва, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31256979) 28737,50 грн. боргу, 4638,28 грн. інфляційних втрат та 13605,44 грн. плати за користування грошима, 469,81 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Макрос” (вул. Саксаганського, 84/86, офіс 10, м. Київ, 01032, р/р 26001145939 в АТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Києва, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31256979) з державного бюджету 70,19 грн. державного мита, зайво сплаченого платіжним дорученням № 161 від 03.03.2011 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи господарського суду Чернігівської області № 11/93.

В судовому засіданні 06.09.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Ю.М. Бобров

Повне рішення складено 09.09.2011 р.