Рішення № 18200936, 08.09.2011, Господарський суд Чернігівської області

08.09.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

08 вересня 2011 року Справа № 12/83

Позивач:Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, пр. Миру, 43, м. Чернігів, 14000

Відповідач:Державне підприємство Торговий дім "Сіверщина",

пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000

адреса фактичного місцезнаходження: вул. Борисенка, 62-А, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення збитків 3539,17 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-6-02858 від 06.09.2011 представник

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 07.06.2011 року, представник

Рішення виноситься після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 25.08.2011 року по 08.09.2011 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача збитків в розмірі 3539,17 грн., завданих укладенням Договору оренди майна, що належить до державної власності № 2 від 01.03.2010 року.

Представниками сторін подані письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник позивача, в поданих в судовому засіданні 25.08.2011 року, письмових поясненнях зазначав, що відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою КМУ від 15.06.1994 року № 412, відділення виступає орендодавцем державного майна. Статтею 287 ГКУ встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 3) державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у п.2 цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна. Відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" контроль за використанням майна, переданого в оренду ( крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. Згідно з Положенням, такими органами є регіональні відділення, що розповсюджують свою діяльність в межах певної території. Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786, затверджено, що частина надходжень від передачі майна в оренду перераховується до державного бюджету і відповідній пропорції. Так, у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, орендна плата за нерухоме майно спрямовується в пропорції: - 70 відсотків орендної плати підприємству, 30 відсотків - до державного бюджету. Враховуючи, що під час укладення договору оренди його умовами не передбачався відповідний розподіл та перерахування орендної плати, з огляду на положення ст. 1212, 1213 ЦКУ підприємство отримало кошти незаконно. Також представник позивача повідомив, що стосовно надання доказів отримання відповідачем орендної плати, то під час проведення перевірки такі матеріали не надавалися. Проте, позивач зауважив, що, відповідно до ст.22 ЦКУ, регіональне відділення має право на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, тобто доходів, які воно могло б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене. Так, кошти, які відповідач мав би отримати чи отримав за укладеним договором оренди є його доходом та мають бути повернені до бюджету у розмірі, встановленому законодавством. Отже, на підставі викладеного, представник позивача вважає, що вимоги регіонального відділення є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.08.2011 р. заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі, які прийняті судом.

В поданому відзиві на позов відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що розмір орендної плати, встановлений Договором № 2, визначається на підставі залишкової вартості будівлі, в якій знаходилось орендоване нежитлове приміщення, а не згідно незалежної оцінки, яка повинна була бути здійснена, відповідно до Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 та Методики оцінки вартості об»єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 р. № 629. Також не було здійснено погодження розміру такої орендної плати з регіональним відділенням Фонду державного майна України, відповідно до ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»та Методи № 786. Тому, представник відповідача вважає, що розмір орендної плати, встановлений Договором оренди № 2, не можна приймати до уваги для визначення та розрахунку збитків державному бюджету, нанесених відповідачем у зв»язку з неперерахуванням державному бюджету 30 % орендної плати. Також представник відповідача вважає, що позивач вийшов за межі своїх повноважень, порушивши вимоги ст. 19 Конституції України, оскільки, Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України не передбачено надання позивачу повноважень з приводу можливості стягнення збитків, так само, як і представництво в суді інтересів третіх осіб, зокрема державного бюджету. Крім того, представник відповідача зауважив, що на виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 18.05.2010 року № 279 позивачем було проведено перевірку дотримання відповідачем законодавства з питань оренди державного майна, закріпленого за ним на праві повного господарського відання, за результатами якої було складено довідку від 04.06.2010 року та направлено відповідачу претензію від 17.09.2010 року № 18-6-02896 з пропозицією (що має рекомендаційний характер) перерахувати зазначену суму. Але перевірка була незаконною, оскільки на момент її проведення діяла Постанова КМУ «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року»від 21.05.2009 року № 502, якою було постановлено органам та посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, до 31.12.2010 року тимчасово припинити проведення планових та установити обмеження щодо проведення позапланових перевірок субєктів господарювання. Тому, докази, які ґрунтуються на результатах проведенні перевірки, є неналежними і не можуть бути прийняті судом як такі, що мають значення для справи.

В судовому засіданні 25.08.2011 року було оголошено перерву до 08.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.09.2011 р. виклав свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.2011 р. надав усні пояснення по справі та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають суттєве значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої ст. 287 Цивільного кодексу України Орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію,та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, підприємства виступають орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, а з дозволу відповідних органів, що перевищує площу 200 кв.м.

01.03.2010 року між Державним підприємством „Торговий дім „Сіверщина” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівська Десниця»(орендар) було укладено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 2, згідно з яким Орендарю було передано у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення (майно), площею 93,3 м.кв., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 37, яке знаходиться на балансі Орендодавця (відповідача), залишкова вартість якого становить 24163,44 грн.

Нежитлове приміщення (майно), площею 93,3 м.кв., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 37 знаходиться у господарському віданні відповідача, що підтверджується листом від 25.03.2011 року № 37-11-15/4643 Міністерства аграрної політики та продовольства України та наданими Міністерством аграрної політики та продовольства України відомостями про нерухоме державне майно станом на 01.01.2011 року.

Пунктом 2.1. Типового договору передбачено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Частиною першої ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії даного договору, відповідно до п. 10.1. було встановлено з 01.03.2010 року до 28.02.2011 року включно.

Додатковою угодою від 15.06.2010 року до Договору оренди від 01.03.2010 року, пункт 10.8. Договору було викладено в новій редакції : достроково розірвати договір оренди за згодою сторін.

Відповідно до Акту прийому-передачі орендованого майна від 15.06.2010 року (Додаток до Договору оренди №2 від 01.03.2010 року), підписаного сторонами, копія якого додана до матеріалів справи, орендар передає, а орендодавець приймає нежитлове приміщення по вул. Рокосовського, 37 загальною площею 93,3 кв.м., надане в оренду за договором №2 від 01.03.2010 року.

Таким чином договір оренди припинив свою дію 15.06.2010 року.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Відповідно до умов Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №2 від 01.03.2010 року орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська Десниця») зобовязувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю (відповідачу по справі) орендну плату, яка відповідно до п. 3.1.-3.3. Типового договору №2 від 01.03.2010 року визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за перший місяць оренди 4105 грн. (з урахуванням ПДВ); орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується орендодавцю на пізніше 10 числа.

Частиною 2 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 „Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”, у разі коли орендодавцем нерухомого майна є державне підприємство, розмір орендної плати погоджується з Регіональним відділенням.

Пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї передбачено, що частина надходжень від передачі майна в оренду перераховується до державного бюджету і відповідній пропорції. У разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, орендна плата за нерухоме майно спрямовується в пропорції: 70% орендної плати підприємству, 30% орендної плати до державного бюджету.

З аналізу Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №2 вбачається, що умовами спірного договору від 01.03.2010 року №2 не було погоджено розмір орендної плати з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області, а також не було передбачено умови щодо перерахування орендної плати у розмірі 30% до державного бюджету України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду доказів погодження розміру орендної плати з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області, а також доказів перерахування орендної плати у розмірі 30% до державного бюджету України.

Відповідно до ст. 32 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.

Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412, такими органами є регіональні відділення, що розповсюджують свою діяльність в межах певної території.

Регіональним відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, відповідно до наказу від 18.05.2010 року № 279, було проведено перевірку дотримання відповідачем - Державним підприємством Торговий дім "Сіверщина" законодавства при передачі державного майна в оренду.

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що відповідачем було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, в тому числі від 01.03.2010 року №2 не житлового приміщення площею 93,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 37 з ТОВ «Чернігівська Десниця».; всупереч п. 2.3. Договору оренди, в Договорі відсутні посилання на зазначені акти оцінки, а п. 1.1. Договору визначена лише залишкова вартість майна, яка відповідно до п. 8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 не може бути підставою для визначення розміру орендної плати; розрахунки визначення розміру орендної плати відсутні, у звязку з чим неможливо визначити застосовану орендну ставку; - під час визначення розміру орендної плати Підприємством не врахована вимога щодо погодження розміру орендної плати з Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області, що передбачено Законом України „Про управління обєктами державної власності” та п. 2 Методики, а в зазначеному Договорі оренди не передбачено розподіл надходжень від орендної плати на користь державного бюджету та балансоутримувача, що суперечить положенням Методики.

Таким чином під час проведеної перевірки були виявлені порушення вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”: *абз. 4 ст. 5 не отримано дозволу бути орендодавцем; *абз. 2 ч. 4 ст. 9 не надано до Регіонального відділення копії договорів та інших документів, розрахунків орендної плати для отримання дозволу на укладення договорів оренди; * п. 2 ст. 19 - орендна плата встановлена довільно, без урахування вартості обєктів оренди та вимог Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786; порушено п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами і доповненнями до неї в частині перерахування відповідної частини орендної плати до державного бюджету за оренду зазначеного державного майна.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на які сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За таких обставин, суд доходить висновку, що 30 % орендної плати, які відповідач мав би отримати чи отримав за укладеним договором оренди є збитками, які завдані ним державі у зв”язку з незаконним отриманням ним 30% орендної плати, які повинні були бути перераховані до державного бюджету за період дії Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №2 від 01.03.2010 року, з 01.03.2010 року (дата укладення Договору та Акт передачі майна, що надається в оренду від 01.03.2010 року) по 14.06.2010 року (дата припинення Договору на підставі Додаткової угоди від 15.06.2010 року до Договору оренди).

Дохід, отриманий відповідачем, в даному випадку розраховується на підставі розміру орендної плати, визначеної п.3.1. Договору, який становить 4105 грн.00 коп. (з урахуванням ПДВ). Для розрахунку збитків використовується орендна плата за перший місяць оренди березень 2010 р. без ПДВ, що становить 3420,83 грн. Заборгованість розраховується за формулою: Оп=Опм*Інф.*30%, де: Опм = оренда за 1-й/попередній місяць, Інф. - індекс інфляції за відповідний місяць, 30% - частина орендної плати, що підлягає перерахуванню до державного бюджету. Так, до державного бюджету має бути перераховано 3539,17 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Відповідно до п. 3.1. Типового договору №2 від 01.03.2010 року за перший місяць оренди (березень 2010 року) 3420,83 грн. (з урахуванням ПДВ);

березень 2010 року: 3420,83 (без ПДВ)х30%=1026,25 грн.;

квітень 2010 року: 3420,83 х 0,997=3420,57х 30%=1023,17 грн.;

травень 2010 року: 3410,57 х 0,994=3390,11 х 30%=1017,03 грн.;

червень 2010 року: 3390,11 х 0,996=3376,55 грн.;

за 14 днів червня 2010: 3376,55/30 х 14 = 1575,72*30 % = 472,72 грн.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем вимог п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї, в частині перерахування орендної плати за оренду державного майна в розмірі 30 % до державного бюджету, що в результаті призвело до нанесення державі збитків в розмірі не отриманої орендної плати за оренду державного майна, суд з урахуванням вищезазначених обставин доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 3539 грн. 17 коп.

Заперечення відповідача щодо визначення розміру збитків та повноважень позивача з приводу можливості стягнення збитків судом до уваги не приймається , оскільки воно спростовується вищевикладеними обставинами та матеріалами справи.

Безпідставним є також посилання відповідача на незаконність проведення позивачем перевірки, в ході якої було виявлено порушення вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, оскільки предметом розгляду по даній справі є стягнення збитків за порушення відповідачем законодавства щодо оренди державного майна, а не оцінка правомірності дій позивача при проведенні перевірки. Позивач є суб”єктом владних повноважень, а тому оскарження його дій щодо проведення перевірки здійснюється в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету державне мито в сумі 102 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Керуючись ст.ст. 224, 225, 283,287 Господарського кодексу України; ст.ст. 15, 16, 22, 287, 759, 762, 763, 785 Цивільного кодексу України; ст.ст. 5, 19, 32 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”; ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Торговий дім "Сіверщина" пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000; адреса фактичного місцезнаходження: вул. Борисенка, 62-А, м. Чернігів (рахунок № 26000935000293 КМФ АБ “Укрсоцбанк”м. Києва МФО 322012, код 21391080) на користь державного бюджету м. Чернігова (отримувач Державний бюджет м. Чернігова номер рахунку 31112094700002, код ЄДРПОУ 22825965, код бюджетної класифікації 22080300, МФО 853592) збитки в розмірі 3539 грн. 17 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства Торговий дім "Сіверщина" пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000; адреса фактичного місцезнаходження: вул. Борисенка, 62-А, м. Чернігів (рахунок № 26000935000293 КМФ АБ “Укрсоцбанк”м. Києва МФО 322012, код 21391080) в доход державного бюджету (рахунок 31111095700002, Одержувач: державний бюджет м. Чернігова, Код ЄДРПОУ 22825965, Банк одержувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу: 22090200, символ звітності 095) 102 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Стягнути з Державного підприємства Торговий дім "Сіверщина" пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000; адреса фактичного місцезнаходження: вул. Борисенка, 62-А, м. Чернігів (рахунок № 26000935000293 КМФ АБ “Укрсоцбанк”м. Києва МФО 322012, код 21391080) в доход державного бюджету (рахунок: 31210264700002, Одержувач: державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, Банк одержувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації: 22050003, символ звітності банку 264) 236 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

СУДДЯЛ.М. Лавриненко

Повне рішення підписано 08.09.2011 року.