Рішення № 18200317, 13.09.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" вересня 2011 р. Справа № 5019/1809/11

За позовом Державного підприємства “Радивилівський комбінат хлібопродуктів”

до відповідача 1 СПД - фізичної особи ОСОБА_1

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Балик”

про стягнення в сумі 37 900 грн. 00 коп.

суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, представник (дов. № 31/юр від 31.05.2010р.);

від відповідача 1 - не зявився;

від відповідача 2 - не зявився.

Суть спору: Позивач Державне підприємство “Радивилівський комбінат хлібопродуктів” - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1 СПД - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Балик” про солідарне стягнення 37 900 грн. 00 коп. заборгованості.

01.09.2011р. відповідач 1 та відповідач 2 подали відзиви на позов, в яких, з підстав, зазначених в останніх, заперечують проти позовних вимог та просять в задоволенні позову відмовити. Крім того, просять при вирішенні спору застосувати позовну давність.

В судовому засіданні 13.09.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 в судове засідання не зявився, водночас надіслав телеграму, в якій, в звязку з перебуванням у відрядженні, просить розгляд справи відкласти на іншу дату. Клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату відхилене судом з огляду на таке. Причини, з яких не забезпечена явка в судове засідання представника не можуть розцінюватись як поважні, оскільки викладене у телеграмі клопотання не стверджено жодним доказом. Разом з тим, тимчасова відсутність представника не може слугувати підставою для відкладення вирішення господарського спору, оскільки коло представників сторін в господарському судочинстві не обмежено нормами чинного законодавства; крім того, в справі відсутні докази, які б стверджували створення господарським судом перешкод щодо участі в справі інших представників відповідача, адвоката тощо. Крім того, ухвалою суду про порушення справи та прийняття позовної заяви до розгляду від 22.08.2011р. не було визнано явку сторін в судове засідання обовязковою.

Відповідач 2 в судове засідання 13.09.2011р. не зявився, про причини неявки свого представника не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.02.2008р. між Державним підприємством “Радивилівський комбінат хлібопродуктів” та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Балик” в особі директора ОСОБА_1 було укладено договір № 108 продажу товару (а.с. 5), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобовязався передати, а покупець (відповідач 2) прийняти та оплатити товар.

У відповідності до пункту 2.1. договору покупець проводить попередню оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку.

Пунктом 1.3. договору визначено, що ціна договору договірна.

Згідно пунктів 3.2. - 3.5. договору передача товару здійснюється на умовах ЕХW франко - склад (згідно Інкотермс 2000); відвантаження товару здійснюється продавцем по мірі надходження та в межах суми коштів, що фактично поступили на банківський рахунок продавця; доставка товару здійснюється транспортом покупця; приймання товару за кількістю та якістю здійснюється згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затвердженої Держарбітражем від 15.07.1965 р. № П-6, П-7).

У позовній заяві позивач вказує, що сторонами не був дотриманий договірний порядок відпуску товару, а ціни встановлювались по домовленості в день відпуску. Отримував товар та підписував товарні накладні особисто ОСОБА_1 у власний транспорт без виписки доручення, так як згідно статуту здійснює представництво фірми та підпис документів без доручення (п.3 ст. 7.3 статуту фірми). Всього було таким чином передано товару: 8, 15, 23 квітня та 5 червня 2008 року по товарних накладних №№ 156, 161, 205, 209, 289, - 13 голів молодняка ВРХ, 10 голів свиней з відгодівлі, а по накладній № 204 від 23.04.2008р. 150 кг. мяса свинного та 74 кг. яловичини. Загальна сума продажу складає 42900 грн. 00 коп..

За даний товар Покупець розрахувався частково: 11 листопада 2008 року платіжним дорученням № 224 перераховано продавцю 3 000 грн. 00 коп. та 14 січня 2009 року платіжним дорученням № 2 перераховано 2 000 грн. 00 коп..

В результаті цього, як вказує позивач, з 15 січня 2009 р. утворилась дебіторська заборгованість відповідача 2 перед позивачем в сумі 37 900 грн. 00 коп.

9 лютого 2009 р. на адресу відповідачів була направлена вимога про погашення боргу, згідно поштової квитанції № 204, яка залишена ними без відповіді та задоволення.

На підставі вищевикладеного позивач просить позов задоволити та стягнути солідарно з відповідачів 37900 грн. 00 коп. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем та відповідачем 2 було укладено договір № 108 продажу товару від 28.02.2008р., відповідно до умов якого продавець (позивач) зобовязався передати, а покупець (відповідач 2) прийняти та оплатити товар..

Однак долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні № 156 від 08.04.2008р., № 161 від 15.04.2008р., № 204 та № 205 від 23.04.2008р., № 209 від 28.04.2010 року, № 289 від 05.06.2008р. не містять посилань на договір № 108 продажу товару від 28.02.2008р. та відомостей про запис в графі “По дорученню” про отримання ТзОВ фірмою “Балик” матеріальних цінностей (серія, номер та дата довіреності). Також не долучено довіреності на отримання матеріальних цінностей на зазначену суму позовних вимог.

У відповідності до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом. Без неї не можуть бути виписані інші первинні документи, а саме: накладна-вимога, товарно-транспортна накладна, які є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які потрібно отримати за довіреністю (графа “Найменування цінностей” у бланку довіреності), наводиться обовязково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск цінностей.

Таким чином, вбачається, що включення до бухгалтерського обліку ДП "Радивилівський комбінат хлібопродуктів накладних № 156 від 08.04.2008р., № 161 від 15.04.2008р., № 204 та № 205 від 23.04.2008р., № 209 від 28.04.2010 року, № 289 від 05.06.2008р. є безпідставним, оскільки позивачем здійснювалась поставка товару без довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, в обмін на які - позивач був вправі відпускати відповідачу товар безоплатно, а вищезазначені накладні, на які посилається позивач як на докази грошового зобов'язання відповідача, не містять необхідних реквізитів і тому не є первинними документами, які можуть бути допустимими доказами того, що відбулись господарські операції з поставки/передачі товарів. Так, відсутні відомості про посаду, повноваження, прізвище, ініціали особи одержувача, відсутні відбитки штампа чи печатки і, таким чином, повноваження осіб, які підписали накладні від імені ТзОВ фірми "Балик" не стверджені, підписи осіб, що приймали цінності згідно накладних, належним чином не завірені.

Крім того, із змісту договору продажу товару №108 від 28.02.2008р. вбачається, що сторонами договору є продавець - ДП "Радивилівський КХП" та покупець - ТзОВ фірма "Балик". Інші сторони у договорі продажу товару не зазначені. А тому безпідставною є вимога позивача про солідарне стягнення 37 900 грн. 00 коп. заборгованості з СПД - фізичної особи ОСОБА_1 Позивачем у позовній заяві не наведені норми матеріального права та не надані суду відповідні докази, які встановлюють зобов'язання відповідача 1 СПД - фізичної особи ОСОБА_1 нести матеріальну відповідальність за господарську діяльність ТзОВ фірми "Балик".

Разом з тим, у відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що відповідачами подано заяву про застосування позовної давності при вирішенні спору та враховуючи той факт, що товарні накладні, на які покликається позивач в обгрунтування позовних вимог датовані 08.04.2008 року, 15.04.2008 року, 23.04.2008 року, 28.04.2010 року, 05.06.2008 року, а позов було пред'явлено 19.08.2011 р., то суд приходить до висновку, що позивачем строк позовної давності, з огляду на ст. 257 ЦК України, пропущений, що відповідно до приписів ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

У відповідності до статтей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимога Державного підприємства “Радивилівський комбінат хлібопродуктів” про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Балик” 37 900 грн. 00 коп. заборгованості не обгрунтована і не доведена, а тому не підлягає задоволенню. Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "13" вересня 2011 р.