Рішення № 18199884, 05.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2011 р.Справа № 20-16/166-10-4949 За позовом: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”

до відповідача: Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт”

про стягнення 101876,60 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довір. № 020/7-709 від 28.10.2010 року, ОСОБА_2 - за дов. №020/7-709 від 21.03.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_3.- за дов. б/н від 04.01.2011 року, Бондаренко А.І за посв. НОМЕР_1 від 15.05.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” про стягнення збитків у розмірі 101 876,60 грн., заподіяних внаслідок пошкодження морськими транспортними засобами відповідача належного позивачу майна на о. Зміїний.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що внаслідок аварійних морських подій, що мали місце 27.06.2008р. та 2.07.2008р., ДП „Одеський морський торговельний порт” було заподіяно збитки у загальному розмірі 212687,60 грн. При цьому, в межах даної справи позивачем заявлено до стягнення фактично понесені ним витрати в розмірі 78595,02 грн. (за розрахунком позивача), а також витрати, які ДП „Одеський морський торговельний порт” має обовязково здійснити на суму 23281,58 грн. Спираючись на приписи ст.ст. 1166, 1172, ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, позивач просить стягнути заподіяні збитки з судновласника, яким є ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт».

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2010 року у справі № 16/166-10-4949 у позові Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” було відмовлено з підстав недоведеності позивачем заявлених вимог за допомогою належних та допустимих доказів, що позбавляє суд можливості встановити винну особу та причинний зв'язок між подіями та заподіянням шкоди .

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року вказане рішення було залишено без змін. Судова колегія апеляційного суду вказала, що ДП „Білгород-Дністровський МТП” має бути звільнено від відповідальності, оскільки, по-перше, пошкодження майна позивача спричинено дією непереборної сили, а саме: несприятливими погодними умовами: посиленням шквального вітру, великою висотою прибійною хвилі, що підтверджується матеріалами справи та встановленими судом фактами, а, по-друге, ДП „Одеський МТП” не виконало усіх дій, передбачених чинним законодавством України.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року та рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2010 року у справі № 16/166-10-4949 скасовано.

Приймаючи вказану постанову, касаційна інстанція виходила з того, що судами попередніх інстанцій залишені поза увагою пояснення відповідача щодо того, що обидва випадки пошкодження причального комплексу сталися у зв'язку з дією непереборної сили (несприятливих погодних умов), що є підставою для звільнення судновласника від відповідальності, а також не звернуто уваги судами на обмеження району плавання несамохідної баржі ДМ-174, згідно Класифікаційного свідоцтва несамохідного транспортного засобу, наявного в матеріалах справи.

З урахуванням того, що обставини, які входять до предмету доказування в цій справі, не були встановлені з достатньою повнотою, справу №16/166-10-4949 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Враховуючи, що на підставі автоматичного розподілу справ між суддями, проведеного відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу № 16/166-10-4949 призначено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М., вищевказану справу ухвалою від 24.06.2011р. прийнято до свого провадження.

При новому розгляді справи позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що пошкодження майна позивача спричинено дією непереборної сили, а саме: несприятливими погодними умовами: посиленням шквального вітру, великою висотою прибійною хвилі, в звязку з чим державне підприємство „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” має бути звільнено від відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши досліджені докази та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Як встановлено судом, згідно з договором морського буксирування № 60 від 20.06.2008 року, укладеним між ДП „Білгород Дністровський морський торговельний порт” та ТОВ „ЮГ-ЖК” (Фрахтувальник), відповідачем було прийнято на себе зобовязання за винагороду відбуксирувати несамохідне судно типу ДМ-174 без екіпажу на борту з порту Білгород-Дністровський на острів Зміїний, для чого Порт виділив морський буксир „Емельян Пугачев” та несамохідне судно ДМ-174 для здійснення буксирування судна у відповідності до умов даного договору.

Саме вказаною баржею ДМ-174 27.06.2008р. під час навантажувальних операцій та 2.07.2008р. під час відходу від допоміжного причалу було пошкоджено конструктивні елементи причального комплексу державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” на о.Зміїний.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.

З урахуванням законодавчого визначення поняття джерела підвищеної небезпеки, суд вважає, що застосуванню у даному випадку заподіяння шкоди підлягають саме приписи ст.1187 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положення ч. 5 ст. 1187 ЦК України закріплюють, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, у даному випадку закон (ч.5 ст.1187 ЦК України) містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, оскільки шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Згідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 1.4 Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29 травня 2006 р. N 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2006 р. за N959/12833, яке розроблене на виконання статей 3, 58 і 88 Кодексу торговельного мореплавства України з урахуванням стандартів і рекомендацій Міжнародної морської організації щодо розслідування морських аварій і інцидентів (в подальшому ПРАМП), встановлено, що розслідування АМП - процес, що проводиться з метою виявлення обставин АМП і визначення причин, що призвели до неї, та включає збір та аналіз інформації, підготовку висновків та рекомендацій щодо попередження і запобігання подібних АМП у майбутньому, а також, у разі необхідності, підготовку рекомендацій з безпеки судноплавства.

Виходячи зі змісту вказаного Положення, належним та допустимим доказом у розумінні ст.34 ГПК України є в даному випадку висновок комісії з розслідування аварійної морської події (АМП) (п.5.4 ПРАМП), який складається на підставі звіту, оформленням якого завершується другий етап розслідування АМП.

Вказаний звіт повинен включати такі відомості:

відповідність судна, екіпажу, постачання, устаткування міжнародним і національним вимогам;

навігаційний фактологічний аналіз плавання;

умови й обставини, за яких сталася АМП;

причинно-наслідкові зв'язки, обставини й умови, що призвели до АМП, причини АМП та наслідки;

правильність дій причетних осіб з урахуванням впливу зовнішніх чинників, логіко-психологічна оцінка їхньої поведінки, ступеня втоми;

відповідність дій осіб, причетних до АМП, національним та конвенційним вимогам, що регламентують безпеку мореплавства з урахуванням виправданого професійного ризику.

Таким чином, виходячи з наведених нормативних приписів, виявлення обставин будь-якої аварійної морської події та встановлення її причин здійснюється в межах проведення розслідування відповідним органом згідно до його компетенції.

У відповідності до п.п. 3.1 Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29 травня 2006 р. N 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2006 р. за N 959/12833, органами розслідування АМП є: Міністерство транспорту та зв'язку України; Міністерство аграрної політики України; Держфлотінспекція України; Держрибфлотінспекція; капітани морських портів; капітани суден.

Згідно з п.3.2 ПРАМП до компетенції комісій, створених Міністерством транспорту та зв'язку України та Міністерством аграрної політики України, належать розслідування дуже серйозних аварій, які викликали великий суспільний резонанс, якщо з приводу таких розслідувань не було прийняте спеціальне рішення Кабінету Міністрів України.

До компетенції комісій, створених Держфлотінспекцією України та Держрибфлотінспекцією, належать розслідування:

дуже серйозних аварій, якщо розслідування за рішенням Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерства аграрної політики України не проводиться ним самим або з приводу цього розслідування не було прийняте спеціальне рішення Кабінету Міністрів України; серйозних аварій; морських інцидентів.

До компетенції комісій, створених капітанами морських портів, відносяться розслідування:

морських інцидентів, провадження яких передано їм за рішенням Держфлотінспекції України або Держрибфлотінспекції; інцидентів.

До компетенції комісій, створених капітанами суден, відносяться:

розслідування інцидентів, провадження яких передано їм за рішенням капітана морського порту; попереднє розслідування всіх АМП.

Порядок організації розслідування АМП встановлений розділом 4 ПРАМП.

Так, у відповідності до п. 4.1. Положення капітан судна, з яким сталася АМП, зобов'язаний негайно будь-яким доступним способом інформувати про АМП: судновласника і Державний морський рятувально-координаційний центр (ДМРКЦ), якщо АМП сталася у зоні відповідальності України, а також капітана морського порту, у зоні відповідальності за безпеку судноплавства якого сталася АМП. Капітан судна зобов'язаний також негайно інформувати капітана найближчого морського порту про всі зміни навігаційної обстановки, які викликані АМП.

Первинна інформація про АМП, що надходить від судна, повинна містити відомості в обсязі не меншому, ніж передбачено переліком первинних відомостей про аварійну морську подію, що надаються капітаном судна судновласникові та державному морському рятувально-координаційному центру (ДМРКЦ), наведеним у додатку 2. У міру з'ясовування інших обставин, що стосуються АМП, капітан судна зобов'язаний надавати додаткову інформацію.

В свою чергу, згідно з п. 4.2 цього ж Положення судновласник після одержання від судна інформації про АМП негайно надсилає повідомлення про аварійну морську подію (додаток 3) на адреси: ДМРКЦ; Держфлотінспекції України або Держрибфлотінспекції; Укрморрічфлоту.

Саме після отримання повідомлення про АМП від капітана судна, судновласника або ДМРКЦ Укрморрічфлот або Держрибфлотінспекція надають у встановленому порядку інформацію до відповідних центральних органів виконавчої влади та організовують розслідування АМП згідно з вимогами цього Положення.

Приписами п. 4.4. ПРАМП також встановлено, що капітан судна, з яким сталася АМП, або особа, що виконує його обов'язки, негайно після завершення АМП проводить попередню класифікацію й розслідування АМП з обов'язковим оформленням суднового акта попереднього розслідування АМП (додаток 4).

Після прибуття аварійного судна або екіпажу цього судна до першого українського морського порту капітан судна протягом доби подає капітану морського порту письмову заяву про АМП (додаток 5) з доданням до неї матеріалів проведеного ним попереднього розслідування АМП та суднового акта попереднього розслідування АМП. Крім заяви про АМП, капітан судна в триденний термін подає капітану першого українського морського порту, до якого прибуло судно або екіпаж судна: детальне викладення відомостей про характер АМП і обставини, при яких вона відбувалася; нотаріально або іншим належним чином засвідчений морський протест, якщо першим портом заходу судна був не морський порт України; виписки з суднових документів, пояснення причетних до АМП осіб та свідків, а також (за необхідністю) дані ПРД і інших самописців, їхню розшифровку, шляхові карти з прокладкою, схему маневрування, радіолокаційні планшети, таблиці маневрених характеристик судна, схеми тіньових секторів радіолокаційних станцій, схеми, фотографії та креслення пошкоджень, інші документи (п. 4.5.Положення).

Згідно з п. 4.6 Положення на підставі заяви про АМП, отриманої від капітана судна, або заяви про АМП, отриманої від судновласника, якщо судно пропало безвісти, капітан морського порту реєструє АМП, підтверджує або змінює попередню класифікацію АМП, зроблену капітаном судна (або судновласником у разі зникнення судна), та впродовж одного робочого дня сповіщає про це Укрморрічфлот (якщо АМП попередньо класифікована як дуже серйозна аварія), Держфлотінспекцію України або Держрибфлотінспекцію для прийняття рішення щодо визначення органу розслідування. Одночасно капітан морського порту визначає перелік документів і матеріалів, які необхідні і доречні для розслідування даної АМП (акти водолазного, докового або сюрвеєрського огляду, акти огляду класифікаційного товариства, розпорядження судновласника тощо), доручає капітану судна чи, у відповідному випадку, судновласнику їхній збір в установлені ним терміни, контролює подання цих документів та матеріалів.

У відповідності до п.4.9. ПРАМП керівництво морського порту, у зоні відповідальності якого за безпеку судноплавства сталася АМП, а також судновласник аварійного судна зобов'язані сприяти роботі комісії з розслідування АМП, здійснюючи її матеріально-технічне та транспортне забезпечення, координацію дій з іншими судновласниками, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади та підрозділами центральних органів виконавчої влади, розташованими на території морського порту, тощо.

Ретельно проаналізувавши приписи Положення (ПРАМП), суд вважає, що обовязок подання відповідних документів для організації розслідування АМП у повному обсязі був покладений на відповідача, оскільки, по-перше, капітан судна, який є, відповідно до ст.58 КТМ, представником судновласника (ДП „БМТП”), зобовязаний згідно до положень цієї статті та ПРАМП (п.4.4, п.5.5) провести попередню класифікацію й розслідування АМП з обов'язковим оформленням суднового акта попереднього розслідування АМП, а також подати капітану першого українського морського порту протягом доби письмову заяву про АМП (додаток 5) з доданням до неї матеріалів проведеного ним попереднього розслідування АМП та суднового акта попереднього розслідування АМП; по-друге, як встановлено судом із пояснень представника відповідача та записів у судовому журналі, першим українським морським портом був саме Білгород-Дністровський МТП (4.07.2008р.). Таким чином, саме на капітана Білгород-Дністровського МТП чинним законодавством (п.4.6 ПРАМП) покладено обовязок реєстрації АМП, підтвердження або зміни попередньої класифікації АМП, зробленої капітаном судна, та сповіщення впродовж одного робочого дня Укрморрічфлот (якщо АМП попередньо класифікована як дуже серйозна аварія), Держфлотінспекцію України або Держрибфлотінспекцію для прийняття рішення щодо визначення органу розслідування.

Як свідчать положення ПРАМП (п.2.2,2.3), остаточну класифікацію АМП відповідно до видів, причин та наслідків згідно з класифікаційною таблицею аварійних морських подій за видами, причинами та наслідками здійснює орган розслідування АМП, встановлений згідно з нормами розділу 3 цього Положення. При цьому, обставини наявності або відсутності непереборної сили визначаються вказаним органом розслідування при встановленні причетності членів екіпажу до АМП, що відбулося.

Враховуючи, що як встановлено судом, вищезазначені дії по реєстрації та розслідуванню АМП відповідачем проведені не були, суд вважає недоведеним належним чином факт завдання шкоди внаслідок непереборної сили.

Посилання відповідача на те, що відповідне розслідування мав провести ДП „ОМТП” (позивач), не приймаються судом до уваги, оскільки жодним законодавчим актом не визначено обовязок капітану порту, в зоні відповідальності якого сталася АМП, якщо він не є також першим українським морським портом у розумінні п.4.6 ПРАМП, вчиняти дії по організації розслідування. Так, вищевказані положення ПРАМП чітко встановлюють можливість проведення розслідування тільки на підставі первісних даних про АМП, які складаються капітаном судна та подаються Капітану першого українського морського порту.

При цьому, проаналізувавши на виконання вказівок касаційної інстанції дотримання обмежень району плавання несамохідної баржі ДМ-174, згідно Класифікаційного свідоцтва несамохідного транспортного засобу, суд дійшов наступних висновків.

У класифікаційному свідоцтві ДМ-174, виданому Регістром судноплавства України, у розділі «Постійні обмеження. Умови, райони і сезони плавання»зазначено: «Внутрішні водні шляхи, морські райони територіальних вод України та прилеглої зони, з віддаленням від місця сховища до 50 миль, з допустимою відстанню між місцями сховища до 100 миль при хвилюванні до 4 балів та швидкості вітру до 13,6 м/с».

Як було встановлено у судовому засіданні 5.09.2011р. та не заперечувалося обома сторонами, згідно всього курсу руху (197 градусів) морський буксир «Ємельян Пугачов»із судновою баржею «ДМ-174»з п. Білгород-Дністровськ до о. Зміїний, вимоги класифікаційного свідоцтва виконувалися, оскільки відстань від місця сховища не перевищувала встановлені обмеження : 1 місце сховища - портопункт «Бугаз»; 2 місце сховища - Жебріянська бухта якірне місце №369.

Що ж стосується тимчасових обмежень для ДМ-174 «Експлуатація дозволяється у Дністровському лимані в денний час доби», то, як зазначено у класифікаційному свідоцтві (т.1 а.с.118-121), вони встановлені згідно Акту №103-1-241-05. Вказаний Акт є актом чергового огляду судна ДМ-174 від 22.03.2005 року та у ньому встановлено, що тимчасові обмеження застосовуються лише до дообладнання судна сигнально-відмінними вогнями та введення в строй якірного обладнання. На підтвердження зняття тимчасових обмежень з ДМ-174 відносно району плавання суду було надано Акт огляду судна №103-1-082-05 (т.4 а.с.59), виданий Регістром судноплавства України 14.05.2005 року, де зазначено, що на підставі позитивних результатів огляду якірний прилад допускається до експлуатації, вимоги Акту №103-1-241-05 від 22.03.2005 року в частині пред'явлення якірного приладу виконано. Судну встановлено нове тимчасове обмеження (до обладнання судна сигнально-відмінними вогнями): «експлуатація баржі дозволяється лише в світлий час доби».

Згідно Акту від 18.06.2008 року №105-1-1055-08 (т.4 а.с.60), виданого Регістром судноплавства України 18.06.2008 року, тобто безпосередньо перед виходом суднової баржі «ДМ-174»до о. Зміїний, усі тимчасові обмеження були зняті.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення постійних та відсутність тимчасових обмежень при експлуатації ДМ-174, що, разом з тим, жодним чином не спростовує зроблені судом висновки стосовно обовязків відповідача щодо організації розслідування АМП та доведення факту непереборної сили.

Приймаючи до уваги зазначене, суд доходить висновку про покладення обовязку відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, на судновласника, яким є відповідач.

Щодо розміру заявлених збитків, суд зазначає наступне.

В силу ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд вважає цілком доведеним матеріалами справи розмір збитків в частині понесених позивачем витрат, необхідних для відновлення пошкоджених конструкцій згідно з актом від 22.10.2008р. (т.1 а.с.18-19), у сумі 78595,02 грн. (т.3 а.с.80-93). Враховуючи, що позивачем на підставі вимог нормативних документів належним чином обґрунтована також необхідність проведення робіт з водолазного обстеження (т.3 а.с.46-69), суд доходить до висновку про правомірність позовних вимог також в частині стягнення вартості водолазного обстеження у сумі 23281,58 грн. (т.1 а.с.26).

Враховуючи задоволення судом позову, витрати по сплаті державного мита, в тому числі за подання апеляційної та касаційної скарги, та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689, п/р 26007311612901 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666, п/р 26004124091 у ВАТ „Морський транспортний банк” м. Іллічівськ, МФО 328168) 101876 /сто одну тисячу вісімсот сімдесят шість/ грн. 60 коп. збитків, 2 037 /дві тисячі тридцять сім/ грн. 53 коп. державного мита та 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 12.09.2011р.