Рішення № 18199213, 05.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2011 р.Справа № 9/17-2799-2011 За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; До відповідача: Приватного підприємства "ВІТА";

про стягнення 25407,88 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 18.07.2011 року за вх. №4149/2011 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ВІТА" (далі Відповідач) в сумі 25 407,88 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, але відзив на позов надав, у звязку з чим позовні вимоги визнає та не заперечує проти позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

05 травня 2011 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством "ВІТА" був укладений договір про надання послуг, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу юридичні послуги, а відповідач в свою чергу зобов'язався отримані послуги прийняти та оплатити їх вартість.

Загальна вартість консультаційних послуг за договором становила 95 000 грн., що визначено в п. 3.1 договору. Відповідно до п. 3.2 договору про надання послуг, результати виконання зобов'язань виконавцем оформлюються шляхом складання сторонами акту здавання-приймання наданих послуг.

Позивач зазначає, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 належним чином та у встановлений договором термін були надані обумовлені договором послуги, про що був складений акт здавання-приймання наданих послуг № 1 від 31 травня 2011 р.

Згідно вказаного акту загальна вартість наданих послуг становила 70 000 грн. Відповідач по справі вартість отриманих послуг оплатив в повному обсязі.

Після часткового виконання сторонами зобов'язань за вказаним договором, позивачем додатково, в межах цього договору, були надані консультаційні послуги, вартість яких склала 25 000 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору про надання послуг замовник зобов'язаний оплачувати послуги, надані виконавцем, в порядку та в строки, передбачені договором.

Згідно умов п. 3.1 договору оплата послуг здійснюється замовником на протязі 5 календарних днів з дня підписання сторонами акта наданих послуг. Тобто останнім днем, визначеним договором для сплати на користь позивача вартості отриманих Приватним підприємством "ВІТА" послуг, було 14 червня 2011 р.

Однак, згідно пояснень позивача, відповідач на момент подання позову не здійснив розрахунків за отримані послуги та не сплатив позивачу їх вартість. Тобто зобов'язання відповідача щодо сплати грошових коштів на користь позивача по справі є простроченими з 15 червня 2011 р.

З метою врегулювання спірної ситуації, що виникла між сторонами, на адресу Приватного підприємства "ВІТА" позивачем був направлений лист від 27 червня 2011 р., у якому містилось прохання здійснити повний розрахунок за договором.

У відповіді на цей лист від 1 липня 2011 р. Приватне підприємство "ВІТА" зазначило, що з його боку відсутні будь-які претензії щодо якості наданих позивачем послуг, підприємство підтверджує наявність заборгованості за договором, однак не має можливості виконати зобов'язання зі сплати суми заборгованості, оскільки у підприємства відсутні грошові кошти.

Таким чином, позивач просить суд стягнути на його користь з Приватного підприємства "ВІТА" заборгованість, яка складається з: 25000,00 грн. заборгованість з оплати вартості послуг за договором, 100,00 грн. сума інфляційних нарахувань, 307,88 грн. сума пені.

02.08.2011 року за вх. №25512/2011 представник відповідача надав до суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що проти вимог позивача не заперечує, але виконати зобовязання Приватне підприємство "ВІТА" не має можливості, так як знаходиться в складному фінансовому становищі.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір про надання послуг згідно з якими, Позивач (Виконавець) зобовязується надати Відповідачу - (Замовник) за договором юридичні послуги, а Відповідач - (Замовник) зобовязується проводити оплату у строки встановлені вищезазначеними договорами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач належним чином та у встановлений договором термін надав обумовлені договором послуги, про що був складений акт здавання-приймання наданих послуг № 1 від 31 травня 2011 р.

Згідно вказаного акту загальна вартість наданих послуг становила 70 000 грн. Відповідач по справі вартість отриманих послуг оплатив в повному обсязі

Після часткового виконання сторонами зобов'язань за вказаним договором, позивачем додатково в межах цього договору були надані консультаційні послуги, вартість яких склала 25 000 грн., що підтверджується копією акта здавання-приймання наданих послуг № 2 від 09 червня 2011 р., в якому зазначено, що цей акт є підставою для перерахування позивачу грошових коштів за надані відповідачу послуги. Також зазначений акт є підтвердженням того, що у відповідача відсутні будь-які прете позивача з приводу наданих послуг, оскільки у тексті акту відповідач вказав, що послуги були якісно та в повному обсязі. Зазначене також підтверджується п. 3.3 договору, відповідно до яке підписання акту здавання-приймання наданих послуг замовником є підтвердженням відсутності претензій з його боку до виконавця щодо наданих останнім послуг.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість Відповідача за послуги, що були надані Позивачем на підставі укладеного між сторонами договору становить 25000,00 грн.

Судом встановлено, що на адресу Приватного підприємства "ВІТА" позивачем був направлений лист від 27 червня 2011 р., у якому містилось вимога розрахуватись за договором. Приватне підприємство "ВІТА" у відповідь зазначило, що претензій щодо наданих позивачем послуг не має, а також підтверджує наявність заборгованості за договором, однак виконати зобов'язання зі сплати заборгованості не може, так як у підприємства відсутні грошові кошти.

Натомість, суд дослідив, що стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань замовника щодо оплати вартості наданих послуг договором передбачена відповідальність у вигляді пені. Так пунктом 4.4 договору визначено, що у випадку порушення замовником строку оплати послуг, встановленого договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка обчислюється від суми, оплата якої прострочена, за кожен день порушення замовником строків оплати послуг, наданих виконавцем.

Крім того, стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так у вказаній статті визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості, який здійснений позивачем у додатку до позовної заяви, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу за період з 15.06.2011 року по 13.07.2011 рік, становить 100 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу на перший період з 15.06.2011 року по 13.07.2011 рік, становить 307,88 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ВІТА" (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Леніна, 19/3, каб. 212, код ЄДРПОУ 31672537, п/р 26004060170930 в Южне ГРУ ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” в м. Одеса, МФО 328704, п/р 26009217431 в ПАТ „МАРФІН БАНК”, МФО 328168) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у Южне ГРУ ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” в м. Одеса, МФО 328704) грошові кошти в сумі 25000,00 грн. заборгованість з оплати вартості послуг за договором, 100,00 грн. сума інфляційних нарахувань, 307,88 грн. сума пені, 254,08 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 08 вересня 2011 року.