Рішення № 18198764, 30.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2011 р.Справа № 35/17-2575-2011 За позовом Фрунзівського районного споживчого товариства до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 17872грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 10.01.08р.;

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фрунзівське районне споживче товариство, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 17872грн., а саме: заборгованості з орендної плати у розмірі 4275грн., пені у розмірі 673грн., індексу інфляції у розмірі 4339грн., 182%річних у розмірі 6485грн. та вартості безпідставно придбаних відповідачем за рахунок позивача семи плит у розмірі 2100грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.11р. порушено провадження у справі №35/17-2575-2011.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, однак про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у звязку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

06.05.2010р. між Фрунзівським районним споживчим товариством (орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди обєкта нерухомості, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування основні засоби ринку Фрунзівського РСТ, загальною площею 5444кв.м.

Відповідно до п.п.3.3.2 п.3.1. договору Орендар зобовязаний вчасно і в повному обсязі, відповідно до умов цього договору, сплачувати орендну плату та відшкодовувати експлуатаційні та комунальні платежі.

Відповідно до п.4.1. договору цей договір діє з 06.05.2010р. по 31.12.2010р.

Згідно п.5.1. розділу 5 договору оренди орендар зобов'язався здійснювати орендні платежі, у вигляді фіксованого розміру щомісячної орендної плати, який складав, з урахуванням ПДВ-2500грн.

Пунктом 5.2. договору Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 15 числа кожного місяця, який передує місяцю, в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

Окрім того, розмір орендної плати підлягав коректуванню на встановлений індекс інфляції.

Згідно з п.8.1. договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену нормами чинного законодавства України і цим договором, зокрема:

п.8.2. договору передбачає, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182процента річних з простроченої суми відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 8.3. договору передбачено, що крім сплати неустойки, сторона що порушила зобовязання за цим договором, зобовязана відшкодувати іншій стороні всі збитки, заподіяні таким порушення.

Об'єкт оренди знаходився у користуванні відповідача до 22.07.2010р.

Свої зобов'язання позивач виконав неналежним чином.

В порушення умов зазначеного договору відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі, тому заборгованість перед позивачем складає орендна плата за червень 2010р. у розмірі 2500грн., та за 22 дні липня 2010р. - 1775грн., а саме: 2500грн. + 1775грн. = 4275грн.

Окрім того, відповідач шляхом демонтажу та іншим засобом привласнив (протиправно і безоплатно вилучив і в подальшому обернув на свою користь) сім залізобетонних плит огорожі ринку, які знаходилися у його правомірному володінні.

Дійсна вартість незаконно вилучених плит, з урахуванням їх фактичного фізичного зносу, становить 2100грн. Факт привласнення відповідачем плит підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 12.08.2010р., яка знаходиться в матеріалах справи №28/17-723-2011, а також порівняльною відомістю від 22.07.10р.

Посилаючись на порушення відповідачем прийнятого на себе зобовязання за договором оренди обєкта нерухомості від 06.05.2010р. щодо своєчасної сплати орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17872грн., а саме: заборгованості з орендної плати у розмірі 4275грн., пені у розмірі 673грн., індексу інфляції у розмірі 4339грн., 182%річних у розмірі 6485грн. та вартості безпідставно придбаних відповідачем за рахунок позивача семи плит у розмірі 2100грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання це вид цивільних правовідносин.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так судом встановлено, що в порушення умов зазначеного договору, договірні зобовязання щодо своєчасної сплати орендної плати за орендоване майно не виконувались, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість, у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за червень 2010р. у розмірі 2500грн. та за липень 2010р. у розмірі 1775грн., а всього 4275грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 182%річних у розмірі 6485грн., індексу інфляції у розмірі 4339грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості фізичної особи підприємця ОСОБА_2, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 182%річних в розмірі 6485грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Нараз, наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, на думку суду, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано індекс інфляції, а тому індекс інфляції підлягає задоволенню в сумі 488,33грн. за період з липня 2010р. по червень 2011р. обрахованих із суми заборгованості в розмірі 4275грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 пені в розмірі 673грн., розрахованої за період з 16.07.2010р. по 01.06.2011р.(317 днів прострочення) обрахованих із суми заборгованості в розмірі 2500грн. та за період з 23.08.2010р. по 01.06.2011р.(281 днів прострочення) обрахованих із суми заборгованості в розмірі 1775грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 334,69грн., а саме: у розмірі 196,75грн. за період з 16.07.2010р. по 15.01.2011р.(183 днів прострочення) обрахованих із суми заборгованості в розмірі 2500грн. та у розмірі 137,94грн. за період з 23.08.2010р. по 22.02.2011р.(183 днів прострочення) обрахованих із суми заборгованості в розмірі 1775грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 вартості безпідставно придбаних відповідачем за рахунок позивача семи плит у розмірі 2100грн..

Згідно довідки Фрунзівського районного споживчого товариства балансова вартість семи залізобетонних пліт огорожі ринку загальною площею 35кв.м, станом на 01.04.2011р. складає 2100грн., а факт привласнення відповідачем семи плит підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 12.08.2010р., тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості безпідставно придбаних відповідачем за рахунок позивача семи плит у розмірі 2100грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Фрунзівського районного споживчого товариства до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13683,02грн., а саме: заборгованості з орендної плати у розмірі 4275грн., пені у розмірі 334,69грн., індекс інфляції у розмірі 488,33грн., 182%річних у розмірі 6485грн. та вартість безпідставно придбаних відповідачем за рахунок позивача семи плит у розмірі 2100грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 136,83грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Фрунзівського районного споживчого товариства (66700, Одеська область, смт Фрунзівка, вул. 1 Травня, 45; код ЄДРПОУ 01761528) заборгованість з орендної плати у розмірі 4275(чотири тисячі двісті сімдесят пять)грн., індекс інфляції у розмірі 488(чотириста вісімдесят вісім)грн.33коп. 182%річних в розмірі 6485(шість тисяч чотириста вісімдесят пять)грн., вартість безпідставно придбаних семи плит у розмірі 2100(дві тисячі сто)грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 136(сто тридцять шість)грн.83коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 05.09.2011р.