Рішення № 18198611, 07.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/42

07.09.11

Господарський суд міста Києва, у складі колегії суддів: головуюча суддя: Джарти В.В., судді Дідиченко М.А., Літвінова М.Є. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Прокредит Банк"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм"

про

стягнення 18395392,00 грн.

Представники сторін:

від позивача

Мельник М.В. - представник;

від відповідача

не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Прокредит Банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" заборгованість на загальну суму 18395392,09 грн., у тому числі 18262230,00 грн. заборгованості по капіталу, 133162,09 грн. заборгованості по відсотках.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 30.08.2002 укладена рамкова угода № 676, відповідно до умов якої позивач зобов‘язався здійснити кредитування відповідача в межах 4000000 доларів США. Видача кредитів здійснювалась на підставі вказаної рамкової угоди та договору про відкриття кредитної лінії № 116.40821/676. Як стало відомо позивачу, 17.02.2011 року постановою Печерського районного суду міста Києва накладено арешт на рахунки відповідача, постановою слідчого від 14.02.2011 по кримінальній справі № 49-3085 накладено арешт на все майно відповідача. Вказані обставини свідчать про неможливість належного виконання з боку відповідача умов кредитного договору. За таких обставин, позивач керуючись п. 8.2.2 рамкової угоди вправі вимагати дострокового погашення кредиту.

Позивач заявою від 25.03.2011 № 629/2 змінив предмет спору та просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 18395392,09 грн., у тому числі 18262230,00 грн. заборгованості по капіталу, 133162,09 грн. заборгованості по відсотках шляхом надання позивачу права продажу будь –якій особі –покупцеві предмета іпотеки, а саме двох поверхової нежитлової будівлі (офісно –складський комплекс) загальною площею 2054,9кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Маршала Рокосовського, 8-Б.

Заява про зміну предмету спору мотивована наявністю у позивача права вимоги у відповідача дострокового погашення кредиту, отриманого останнім на підставі рамкової угоди № 676 та договору про відкриття кредитної лінії № 116.40821/676. Таким чином, позивач керуючись ст. 33 Закону України "Про іпотеку" має право звернути стягнення на предмет застави, який був переданий відповідачем позивачу на підставі договору застави нерухомого майна від 30.08.2002 № 676-Д31.

13.05.2011 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 26266636,65 грн., у тому числі 18334910,00 грн. заборгованості по капіталу, 133692,05 грн. заборгованості по процентам по графіку, 502936,79 грн. заборгованості за процентами за фактичне користування (неправомірне) простроченим капіталом, 7295097,812 грн. заборгованості за пенею.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно абз. 2 п. 3.7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 №02-5/289 зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмету позову.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Зміна підстав позову –це зміна фактичних обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

У п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 № 01-8/1228 Вищий господарський суд України відповів, що під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Предметом позову у справі № 56/42 є стягнення заборгованості по кредитному договору, а саме заборгованості за капіталом та заборгованості по процентам. В заяві про зміну предмету позову позивач змінює і предмет і підстави позову.

В заяві про збільшення позовних вимог по справі № 56/42 позивачем, окрім вимоги про стягнення заборгованості по капіталу та процентам, просить стягнути заборгованість за процентами за фактичне користування (неправомірне) простроченим капіталом, заборгованість за пенею.

Отже, у поданих до суду заявах про зміну предмету спору та про збільшення позовних вимог позивачем заявлено додаткові вимоги та змінено матеріально-правові вимоги і фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги.

У п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 Вищий господарський суд України відповів, що за змістом норми ст. 22 ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

За таких обставин, заява позивача про зміну предмету позову не підлягає задоволенню судом, а заява про збільшення позовних вимог підлягає задоволенню частково, в частині збільшення вимог про стягнення 18334910,00 грн. заборгованості по капіталу, 133692,05 грн. заборгованості по процентам по графіку.

За таких обставин, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 18334910,00 грн. заборгованості по капіталу, 133692,05 грн. заборгованості по процентам по графіку.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що фінансове становище відповідача є стабільним, зобов‘язання відповідача по поверненню кредиту наступають лише в 2012 році, до цього часу відповідач має зобов‘язання лише зі сплати процентів, від виконання якого відповідач не відмовляється і готовий надати відповідачу усі платіжні документи для сплати процентів.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

30.08.2002 року між Акціонерним товариством "Мікрофінансвоий банк", правонаступником якого є позивач, як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (відповідач), як клієнтом укладено рамкову угоду № 676, відповідно до умов якої кредитор та умовах цієї угоди та договорів про надання траншу відкриває клієнту кредитну лінію терміном на 36 місяців в розмірі та на умовах, передбачених статтею 2 даної угоди (п. 1.1)

Згідно п. 1.3 угоди сторони домовились, що загальна сума за договором в межах цієї угоди не повинна перевищувати 200 000,00 доларів США.

Згідно з п. 2.2 угоди умови надання, термін погашення та розмір кожного траншу визначаються та оформлюються договором про надання траншу, які є невід‘ємною частиною цієї угоди.

05.03.2003 року сторони уклади додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди № 676, в якій сторони погодили викласти п. 1.1 угоди в наступній редакції: "загальна сума за договором в межах цієї угоди не повинна перевищувати 300000,00 доларів США".

28.01.2004 року сторони уклади додаткову угоду № 2 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди № 676, в якій сторони погодили викласти п. 1.1 угоди в наступній редакції: "загальна сума за договором в межах цієї угоди не повинна перевищувати 500000,00 доларів США".

19.03.2004 року сторони уклади додаткову угоду № 3 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди № 676, в якій сторони погодили викласти п. 1.1 угоди в наступній редакції: "загальна сума за договором в межах цієї угоди не повинна перевищувати 1050000,00 доларів США".

23.08.2005 року сторони уклади додаткову угоду № 4 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди № 676, в якій сторони погодили, що загальна сума за договором в межах цієї угоди не повинна перевищувати 1050000,00 доларів США, термін кредиту 84 місяці.

21.02.2007 року сторони уклади додаткову угоду № 5 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди № 676, в якій сторони погодили, що загальна сума за договором в межах цієї угоди не повинна перевищувати 3000000,00 доларів США, термін кредиту 180 місяців.

05.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм", як позичальником та Закритим акціонерним товариством "Прокредит Банк", правонаступником якого є позивач як кредитором укладено договір № 6 про внесення змін та доповнень до рамкової угоди № 676, виклавши її у новій редакції (далі - договір № 6).

Відповідно до п. 2.1 договору № 6 кредитор на підставі угоди зобов‘язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов‘язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно та належно здійснювати погашення грошових зобов‘язань, а також належно виконувати усі інші зобов‘язання, передбачені угодою та кредитним и договорами.

Пунктом 2.2 договору № 6 передбачений ліміт кредитування у розмірі 4000000 доларів США, ліміт строку кредитування 240 календарних місяців, максимальний розмір процентів 40%.

25.06.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 116.40821/676, відповідно до умов якого позивач зобов‘язався надати відповідачу кредит у дні, сумі, валюті та на строк, що визначені у договорі.

09.12.2009 сторонами укладено договір № 1 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії, яким змінили розмір кредитної лінії.

29.06.2010 сторонами укладено договір № 2 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії, яким змінили розмір процентів за користування кредитом та встановили їх на рівні 12,5% річних.

21.01.2011 сторонами укладено договір № 3 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії, яким змінили розмір кредитної лінії, а саме з 26.06.2009 по 09.12.2009 ліміт суми кредиту у розмірі 1600000,00 доларів США, з 10.12.2009 по 25.01.2012 ліміт суми кредиту у розмірі 2300000 доларів США.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2300000,00 доларів США, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку відповідача, яка наявна в матеріалах справи.

Факт надання кредиту у розмірі 2300000,00 доларів США відповідачем підтверджується, однак останнім вказується, що зобов‘язання щодо повернення кредиту у відповідача виникають тільки у січні 2012 року.

Спір у даній справі виник не у зв‘язку з простроченням відповідачем строку повернення кредиту, а у зв‘язку з вимогою позивача до відповідача достроково повернути суму кредиту у розмірі 2300000,00 грн. Дане право позивач обґрунтовує положеннями п.8.2.2 рамкової угоди та накладенням арешту на рахунки відповідача відкриті у позивача постановою Печерського районного суду міста Києва, а також накладення арешту на все майно, у тому числі і нерухоме, що належить відповідачу постановою слідчого від 14.02.2011 року.

В підтвердження вказаних обставин, позивачем до матеріалів справи надано: копію постанови Печерського районного суду міста Києва від 17.02.2011 по справі № 4-735/11 про накладення арешту на кошти, що знаходяться на всіх рахунках відповідача та заборону проведення видаткових операцій по цим рахункам та копію постанови слідчого СГ ГСУ МВС України від 14.02.2011 року про накладення арешту на цінності та інше майно, в тому числі нерухоме відповідача, де б ці цінності не знаходились, а також за адресою: м. Київ, вул. Рокосовського, 8Б.

Згідно пояснень позивача, станом на момент вирішення справи, арешт з рахунків відповідача відкритих у позивача не знято.

Відповідно до п.п.8.2.2 договору № 6 кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту, зокрема у випадку наявності обставин вказаних п.п. 3.3.1 -3.3.2 та/або порушення вимог п. 5.4, 9.2 угоди.

Згідно з п.п. 3.3.2 виникнення обставин, вказаних у п.п. 3.1.3-3.1.5 угоди, відсутність яких є умовою видачі кредиту.

Пунктом 3.1.3 передбачено, що видача кредиту здійснюється при наявності усіх з вищевикладених умов, зокрема у позивальника та його поручителів відсутні кредити та позики у інших осіб, судові спори, арешти майна, заборони на вчинення певних дій, а також інші обтяження і обставини, які можуть негативно вплинути на належне виконання умов договорів, про які б кредитора не було повідомлено до дати прийняття рішення про видачу кредиту.

Таким чином, сторони погодили право позивача, як кредитора вимагати дострокового погашення кредиту у разі наявності арешту майна, заборони вчинення певних дій та інших обставин, які можуть негативно вплинути на належне виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 116.40821/676.

Досліджуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що накладення арешту на кошти, що знаходяться на всіх рахунках відповідача та заборону проведення видаткових операцій по цим рахункам, згідно з постановою Печерського районного суду міста Києва від 17.02.2011 по справі № 4-735/11 та накладення арешту на цінності та інше майно, в тому числі нерухоме відповідача згідно з постановою слідчого СГ ГСУ МВС України від 14.02.2011 року, є тими обставинами, при наявності яких у позивача виникає право вимагати дострокового погашення кредиту.

Відповідачем не надано жодних доказів в спростування вищевказаних обставин.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.02.2011 № 503/11 про погашення до 02.03.2011 року існуючої заборгованості та здійснення дострокового погашення кредиту у розмірі 2300 000,00 доларів США та процентів у розмірі 16770,83 доларів США. Вимога отримана відповідачем 28.02.2011 року.

Відповідач вимогу позивача не виконав.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Як було встановлено судом, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу коштів (Кредиту) в межах кредитного договору.

Однак, оскільки сторони погодили в договорі № 6 умови про право позивача вимагати дострокове повернення кредиту у випадку наявності арештів майна, заборони на вчинення певних дій, а також інших обставини, які можуть негативно вплинути на належне виконання умов договору, які як було встановлено судом вище мають місце, то суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо дострокового повернення кредиту у розмірі 2300 000,00 доларів США та сплати процентів за період з 02.02.2011 по 22.02.2011 року у розмірі 16770,83 долара США, розрахунок яких судом перевірений та визнаний вірним.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по кредиту та заборгованості щодо сплати процентів за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом враховано, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 07.09.2011 заборгованість в сумі 2316770,83 дол. США за офіційним курсом НБУ (http://www.bank.gov.ua; 797,27 грн. за 100 доларів США) на цю дату складає 18470918.79 грн.

Разом з тим, враховуючи той факт, що заявлена позивачем сума до стягнення розрахована по курсу 797,17 грн. за 100 доларів США (в меншому розмірі ніж на дату винесення рішення), суд задовольняє вимоги позивача у сумі в якій він просив по курсу НБУ 7,9717 станом 12.05.2011. Поданий позивачем розрахунок відповідає матеріалам справи, умовам Кредитного договору та нормам чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарма" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,18-А, код 22911541 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 107-а; ідентифікаційний код 21677333) заборгованість по капіталу у розмірі 18334910 (вісімнадцять мільйонів триста тридцять чотири тисячі дев‘ятсот десять) грн. 00 коп., заборгованість по процентам у розмірі 133692 (сто тридцять три тисячі шістсот дев‘яносто дві) грн. 02 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500 (двадцять п‘ять тисяч п‘ятсот) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя

Судді

В.В. Джарти

М.А. Дідиченко

М.Є. Літвінова

Дата складення повного рішення 12/09/2011