Рішення № 18198227, 09.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/31809.09.11 За позовом Приватного підприємства «Компанія Дія Плюс»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Юніверсал»

Простягнення 91 500,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 18 від 08.09.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Компанія Дія Плюс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Юніверсал»про стягнення 91 500,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати повязані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо поставки оплаченого товару.

Ухвалою від 12.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.09.2011 року.

В судовому засіданні 09.09.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2011 року подав додаткові документи по справі та подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Крім того, до позовної заяви позивач додав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках в межах суми позову та судових витрат.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку фактури № СФ 0000207 від 07 жовтня 2010 року на суму 183000,00 грн. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 91 500,00 грн., на доказ чого надано платіжне доручення № 94 від 15 жовтня 2010 року.

В свою чергу, відповідач позивачу крафт пакети не передав.

10 травня 2011 року та 08 червня 2011 позивач направив на адресу відповідача претензії № 505 та № 544, з вимогами поставити оплачений товар та повернути грошові кошти, які були отримані відповідачем 18.05.2011 року та 16.06.2011 року, що засвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальними чеками (копії в матеріалах справи).

25 червня 2011 року відповідач направив на адресу позивача лист відповідь, відповідно до якого повідомив, що поставити товар та повернути кошти не має змоги, у звязку з чим просив відстрочити або розстрочити виконання зобовязання в натурі або повернення коштів.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач позивачу крафт пакети не поставив, суму перерахованих коштів не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач також не надав, а тому сума неповернутих коштів становить 91 500,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 91 500,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Юніверсал»(місцезнаходження: 02002, м. Київ, Дніпровський р н, вул. Марини Раскової, буд. 19; фактична адреса: 04655, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, кім. 204, код ЄДРПОУ 36069732) на користь Приватного підприємства «Компанія Дія Плюс»(місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Пустомитівський р н, м. Пустомити, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10 А: фактична адреса: 79034, м. Львів, вул. Камянецька, 17, код ЄДРПОУ 35720751) 91 500 (девяносто одну тисячу пятсот) грн. 00 коп. передплати, 915 (девятсот пятнадцять) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

12.09.2011 року