Рішення № 18198080, 06.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/19506.09.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транслюкс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Біоінвест"

простягнення 1422,40 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1. (Дов.)

Від відповідача:не зявився

У судовому засіданні 06.09.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслюкс" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоінвест" 1422,40 грн. заборгованості за договором поставки продукції № 3442-тр від 01.01.2011р., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань щодо оплати товару відповідно до договору поставки продукції № 3442-тр від 01.01.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2011р. порушено провадження у справі № 57/195 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.07.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі № 57/195.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011р., в звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи № 57/195 відкладено на 06.09.2011р.

06.09.2011р. у судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслюкс" надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоінвест" 1422,40 грн. (1400,40 грн. основного боргу, 22,00 грн. пені) заборгованості за договором поставки продукції № 3442-тр від 01.01.2011р., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо позовних вимог, зазначених в заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоінвест" відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 13.07.2011р. наявний у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою, вказаною у витязі з ЄДРПОУ, була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2011 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслюкс" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоінвест" був укладений Договір поставки продукції № 3442-тр (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) продає та поставляє, а Відповідач (Покупець) купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Позивача (Постачальника) до Відповідача (Покупця) та є невідємними частинами цього Договору.

На виконання умов Договору 06 квітня 2011 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслюкс" передав, а Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоінвест" отримав товар на загальну суму 1400,40 грн., що підтверджується накладною ТТН № ВРС-002681 від 06.04.2011р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Згідно п. 3.3. Договору Відповідач (Покупець) зобовязувався здійснювати оплату кожної партії товару протягом 7 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

В порушення умов Договору Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоінвест" не виконав зобовязання по оплаті вартості поставленого товару.

У звязку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1400,40 грн. - заборгованості за договором поставки продукції № 3442-тр від 01.01.2011р.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару (п. 3.3. Договору), проте Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі.

Таким чином, вимога про стягнення з Відповідача 1400,40 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 5.3. Договору: у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець (Відповідач) сплачує Постачальнику (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з розрахунком Позивача розмір пені становить - 22,00 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобовязання, з нього підлягають стягненню пеня в розмірі 22,00 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не зявився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

В звязку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоінвест" (04073, м. Київ, вул. Яблочкова, буд. 2; ідентифікаційний код 36336435; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслюкс" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Софійська, буд. 10-А; ідентифікаційний код 35465823; р/р 26000003147800 в АБ "ІНГ Банк Україна", МФО 300539) 1400 (одна тисяча чотириста) грн. 40 коп. основного боргу, 22 (двадцять дві) грн. 00 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 12.09.2011р.