Рішення № 18197846, 12.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/34012.09.11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АвтоЗіП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Сервіс»

простягнення 13105,90 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоЗіП»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Сервіс»про стягнення 13 105,90 грн., з яких 11 025, 40 грн. сума основного боргу, 859, 57 грн. пеня, 950,54 грн. інфляційні втрати, 270,39 грн. 3 % річних. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 4 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу № 19 від 13.04.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.08.2011 р.

В судове засідання 12.08.2011 р. представники сторін не зявились, про причини неявки суд не повідомили, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 12.09.2011 р.

У судовому засіданні 12.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.09.2011 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоЗіП»(надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «К.М.Сервіс»(надалі відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 19 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався поставити, а відповідач прийняти та оплатити запасні частини до вантажних автомобілів (надалі - продукцію), ціна, номенклатура та кількість якої відповідає товаросупровідним документам (видатковим накладним, актам приймання-передачі тощо), які є невідємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено обовязок покупця оплатити поставлену продукцію протягом пятиденного строку з моменту її отримання, але не пізніше 25 числа кожного місяця. Оплата здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника вартості отриманої продукції.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Позивачем було поставлено відповідачу продукцію за видатковими накладними № А3-1775 від 23.07.2010 р., № А3-1835 від 30.07.2010 р., № А3-1838 від 02.08.2010 р., № А3-1839 від 02.08.2010 р., № А3-1847 від 02.08.2010 р., № А3-1976 від 17.08.2010 р., № А3-1993 від 18.08.2010 р., № А3-2157 від 02.09.2010 р., № А3-2275 від 14.09.2010 р., № А3-2480 від 05.10.2010 р., № А3-2594 від 15.10.2010 р., № А3-2663 від 21.10.2010 р., № А3-2678 від 25.10.2010 р., № А3-2707 від 26.10.2010 р., № А3-2713 від 27.10.2010 р., № А3-2738 від 28.10.2010 р. на загальну суму 11 025,40 грн.

Дана продукція була отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджується довіреностями на отримання товару № 192 від 20.07.2010 р., № 215 від 17.08.2010 р., № 223 від 30.08.2010 р., № 236 від 13.09.2010 р., № 262 від 05.10.2010 р., № 270 від 15.10.2010 р., № 275 від 21.10.2010 р., копії яких знаходяться у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання по оплаті продукції, поставленої позивачем, у повному обсязі не виконав, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 025,40 грн. Зазначене відповідачем у встановленому порядку не спростовано.

Відповідно до п. 5.1. договору, у випадку затримки повного розрахунку за отриману продукцію, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, до моменту повного розрахунку.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 105,90 грн., з яких 11 025, 40 грн. основного боргу, 859, 57 грн. пені, 950,54 грн. інфляційних втрат, 270,39 грн. 3 % річних обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2011 р. між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 1807/3 (копія знаходиться в матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобовязання надавати замовникові правову допомогу, повязану із підготовкою позовної заяви та розглядом господарським судом м. Києва справи за позовом ТОВ «АвтоЗіП»до ТОВ «К.М.Сервіс»про стягнення заборгованості, пені штрафних санкцій та індексу інфляції в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору, вартість послуг за ним складає 4 000,00 грн. і сплачується замовником виконавцю в строк не пізніше 25 липня 2011 р.

На виконання умов договору № 1807/3 від 18.07.2011 р. про надання правової допомоги позивач сплатив на користь адвоката ОСОБА_1 4 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 43 від 20.07.2011 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 18.07.2011 р. видав на імя ОСОБА_1 довіреність № б/н на представництво інтересів в усіх установах, підприємствах, організаціях України незалежно від форм власності.

Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 25.06.2009 р., гр. ОСОБА_1 має право на заняття відповідною діяльністю (копія свідоцтва наявна в матеріалах справи).

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, повязаних з представленням інтересів останнього, не є обовязковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Співрозмірними, на думку суду, можуть бути витрати на оплату послуг адвоката у розмірі, який не перевищує 10 % від суми позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1 310,00 грн.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Сервіс»(03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136, код 35981624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоЗіП»(03083, м. Київ, вул. Ревуцького, 29, код 33495369) 11 025 (одинадцять тисяч двадцять пять) грн. 40 коп. основного боргу, 859 (вісімсот пятдесят девять) грн. 57 коп. пені, 950 (девятсот пятдесят) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 270 (двісті сімдесят) грн. 39 коп. 3 % річних, 131,06 грн. (сто тридцять одну) грн. 06 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 310,00 грн. (одну тисячу триста десять грн.) витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.09.2011