Рішення № 18197719, 06.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2011 р. Справа № 5010/1424/2011-19/77

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: малого підприємства "Ізумруд", проспект Грушевського, 21г, м. Кам''янець-Подільський, Хмельницька область,32300

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславські традиції" вул. Набережна ім. Стефаника, 38/163, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення попередньої оплати та відшкодування збитків,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-представник, (довіреність № 54 від 19.07.11)

від позивача: Паур М.М. -директор, (паспорт серія НОМЕР_1 від 28.09.04 )

від відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство "Ізумруд" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславські традиції" про стягнення попередньої оплати та відшкодування збитків.

Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем обов"язку по виготовленню та поставці товару та понесенням у зв"язку із цим малим підприємством "Ізумруд" збитків у вигляді додаткових витрат на виконання додаткових робіт.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та подав клопотання вх.№7416/2011-свх від 06.09.11 про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причин неприбуття в судове засідання суду не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 28.07.11 вих.№12439, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 20412973 від 28.07.11.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи 06.09.11 письмових заяв та клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані сторонами та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

На підставі рахунків №21-02/ПМ від 21 лютого 2011 року, № 24-02/ПМ від 24 лютого 2011 року та №11-03-ПМ від 11 березня 2011 року позивачем перераховано відповідачу попередню оплату за виготовлення бруса та підлогової дошки на загальну суму 55768,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №757 від 22 лютого 2011 року, №757 від 25 лютого 2011 року, та №29 від 24 березня 2011 року, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, а копії долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов"язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб та організацій (ст.11 ЦК України та 174 ГК України). Отримання відповідачем коштів від позивача, часткове їх повернення та письмове погодження сторін від 11.03.11 про кількість та розмір товару, свідчать про існування між сторонами зобов"язань з приводу виготовлення та поставки товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що зобов"язання по поставці товару відповідачем не виконано позивачем надіслано лист №33 від 15.04.11 із вимогою про повернення перерахованих коштів, у відповідь на який листом №15/04 від 15.04.11 відповідач гарантував перернення 55768,52 грн. на протязі 5-ти днів.

Згідно банківської виписки від 22.04.11, відповідач частково повернув перераховані кошти в сумі 25000,00 грн. у зв"язку із неможливістю виконання поставки через відсутність доброякісної деревини.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи часткове повернення відповідачем коштів в сумі 25000,00 грн., визнання відповідачем наявності заборгованості (а.с.17), борг відповідача перед позивачем становить 30768,52 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання щодо виготовлення та поставки товару, тому вимоги позивача про повернення 30768,52 грн. передоплати обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 13625,00 грн. збитків, то суд заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що дана вимога підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

В обгрунтування даної вимоги позивачем зазначено, що у зв"язку із відмовою відповідача поставити замовлений товар, позивач, з метою виконання зобов"язання за договором підряду від 10.08.10, змушений був закупити у ТзОВ "Компанія "Купол" дошку для ремонту підлоги у загально-освітній школі в с.Слобідка -Охрімовецька та перемурувати 455 цегляних стовпчиків.

Як доказ понесення збитків, позивачем подано рахунок - фактуру №СФ -00156 від 14.04.11, платіжне доручення №775 від 18 квітня 2011 року, платіжне доручення №775 від 06 травня 2011року, рахунок за транспортні послуги №89 від 05.05.11, акт здачі - приймання виконаних робіт з надання послуг вантажним автотранспортом по маршруту м.Київ- с.Слобідка-Орхімовецька, а також локальний кошторис №2-1-1 на загально-будівельні роботи у загально-освітній школі в с.Слобідка - Охрімовецька Вінковецького району, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, яке пов'язане з утиском її інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених нею витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено що між збитками позивача та невиконанням відповідачем зобов"язання по поставці товару є причинно-наслідковий зв"язок. Отже в даному випадку, наявний склад цивільного правопорушення і як наслідок, у суду є підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків - стягнення з відповідача 13625,00 грн.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню за наявності документального підтвердження витрат, таким підтвердженням може бути угода про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжне доручення або інший фінансовий документ, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом укладено договір про надання юридичних послуг від 16.06.11. Пунктом 4.1 договору визначено вартість послуг в сумі 2000,00 грн.

В поданому позивачем платіжному дорученні №801 від 05 вересня 2011 року, долученому до матеріалів справи в підтвердження оплати послуг адвоката, в призначенні платежу зазначено "за надані послуги згідно договору б/н від 10.11.04", що не відповідає даті укладеного договору про надання юридичних послуг від 16.06.11, тому суд дійшов висновку про відмову у відшкодуванні адвокатських послуг.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме 443,94грн.- витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст.11, 15,16, 22, 525,526, 610, 611, 612, 614, 623, 693 Цивільного Кодексу України, ст.174, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33,43, 44, 48, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов малого підприємства "Ізумруд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславські традиції" про стягнення попередньої оплати та відшкодування збитків, задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславські традиції" вул. Набережна ім. Стефаника, 38/163, м. Івано-Франківськ,76000 (код 36733850) на користь малого підприємства "Ізумруд", проспект Грушевського, 21г, м. Кам''янець-Подільський, Хмельницька область, 32300 (код 14177587)- 30768,52 (тридцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень п"ятдесят дві копійки) - попередньої оплати, 13625, 00 (тринадцять тисяч шістсот двадцять п"ять гривень) - збитків, а також 443,94 (чотириста сорок три гривні дев"яносто чотири копійки) - судових витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 08.09.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 08.09.11