Рішення № 18197417, 16.09.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2011 р.

Справа № №5004/1464/11 за позовом приватного підприємства «Волинь-Брок», м. Луцьк

до державного підприємства "Колківське лісове господарство", м. Ківерці

про стягнення 189626,37 грн.

СуддяШум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., представник (дов. №113 від 20.07.2011р.)

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач - приватне підприємство «Волинь-Брок»звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача - державного підприємства "Колківське лісове господарство" 189626,37 грн., в т.ч. 138642,11 грн. заборгованості по оплаті послуг по декларуванню товарів, які надавалися відповідачу на підставі договору доручення про надання послуг по декларуванню товарів, 48524,74 грн. штрафу, 1663,71 грн. інфляційних нарахувань та 795,81 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові.

Відповідача у судове засідання повторно не зявився позову не оспорив, повноважного представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення, вручено 06.09.2011р.).

Ухвалою суду від 30.08.2011р. повідомлено відповідача про те, що у разі неявки в судове засідання повноважного представника та неподання витребуваних доказів, справа може бути розглянута на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Явка представників сторін обовязковою не визнавалася.

У відповідно до ст.75 ГПК України господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, ВСТАНОВИВ: між приватним підприємством «Волинь-Брок» (за договором виконавець) та державним підприємством "Колківське лісове господарство" (за договором замовник) укладено договір доручення про надання послуг по декларуванню товарів.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладена між сторонами угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у звязку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобовязується представляти інтереси замовника як його митний брокер (посередник) по здійсненню всіх необхідних та доцільних дій при здійсненні процедур проходження товарами та іншими предметами митних процедур (митного контролю та митного оформлення) на м/п «Луцьк»Волинської митниці.

Статтями 176, 177, 179 Митного кодексу України зокрема, визначено, що митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо).

Митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм цього Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.

Митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення.

Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України.

Вчиняючи дії, передбачені частиною першою цієї статті, митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність, встановлену законом.

Позивач має право здійснювати декларування, що підтверджується свідоцтвом №000673/00 на право здійснення митної брокерської діяльності, ліцензією Державної митної служби України на посередницьку діяльність митного брокера № 480058 від 02.07.2009р.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором доручення, а тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 68 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень статей 1000, 1002 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Повірений має право на плату за виконання свого обовязку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору доручення позивачем надано відповідачу в 2007-2011 рр. послуги по декларуванню товарів, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митниці, на загальну суму 138642,11 грн.

Факт надання позивачем та отримання послуг відповідачем підтверджується, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актами звірки взаємних розрахунків, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками (а.с.22-36).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем згідно умов останнього відповідачу послуг по декларуванню товарів, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню на митному пості «Луцьк»Волинської митниці, прийняття цих послуг відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 138642,11 грн.

Сума заборгованості 138642,11 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Пунктом 7.2 договору про надання послуг по декларуванню, сторонами визначено, що оплата послуг виконавця може проводитись готівкою по факту виконаних робіт у день їх виконання або по безготівковому розрахунку передоплатою. У випадку коли Замовник не сплатив попередньо послуги Виконавця, Замовник сплачує штраф 0,5% від суми несплачених коштів за кожен день прострочки починаючи після пяти банківських днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочки відповідачем належних до сплати платежів, позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 0,5% від суми несплачених коштів за кожен день прострочки починаючи після пяти банківських днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 231 Господарського кодексу України визначено можливість застосування штрафних санкцій у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку сторони у п. 7.2 договору узгодили, що у випадках непроведення попередньої оплати послуг замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 0,5% від суми несплачених коштів за кожен день прострочки починаючи після пяти банківських днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

На момент звернення позивача до суду з позовом, відповідач зобовязання щодо оплати послуг на суму 138642,11 грн. не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобовязанням.

Судом встановлено, що штраф в сумі 48524,74 грн., що становить 0,5% від суми несплачених коштів за кожен день прострочки, нарахований позивачем за період з квітня по червень 2011 року у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку згідно представлених господарському суду розрахунків відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 1663,71 грн. грн. суми інфляційних та 795,81 грн. 3% річних

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та 3% річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням умов укладеного договору, положень чинного законодавства, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню останньому у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 176, 177, 179 Митного кодексу України, ст.ст. 267, 509, 525-527, 530, 546, 549, 599, 625, 629, 901, 1000, 1002 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Колківське лісове господарство" (Волинська обл.., смт. Колки, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 00991597) на користь приватного підприємства «Волинь-Брок»(м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16, код ЄДРПОУ 33273577) 138642,11 грн. заборгованості, 48524,74 грн. штрафу, 1663,71 грн. суми інфляційних нарахувань та 795,81грн. 3% річних, а всього 189 626, 37 грн., 1896,26 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано 16.09.11