Ухвала суду № 18197377, 14.09.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" вересня 2011 р. Справа № 5004/1478/11 за позовом прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі Луцької міської ради

до підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довір. № 1.1-8/1752 від 07.04.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. від 18.05.2011р.)

В судовому засіданні взяв участь старший помічник прокурора м. Луцька - ОСОБА_4 (дов. від 02.08.2011р. № 67-5007)

Запис розгляду справи за клопотанням представника відповідача здійснюється за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просить зобовязати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу торгового кіоску по АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що підприємець ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,0046 га по АДРЕСА_1, на якій встановлено торговий кіоск, без відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), що є порушенням ст.ст.124 - 126 Земельного кодексу України.

Рішенням виконкому Луцької міської ради від 03.03.2011р. №180-1 ОСОБА_1 зобовязано протягом 10 днів знести за власний рахунок торговий кіоск на АДРЕСА_1, проте це рішення ним не виконано, земельна ділянка не звільнена.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 19.08.2011р. та в судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке:

- приватний підприємець ОСОБА_1 (далі-підприємець) заперечує щодо самовільного розміщення кіоску та самовільного зайняття земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 за наявності передбачених законодавством фактів, які підтверджують виникнення у нього права на розміщення кіоску та користування земельною ділянкою.

16 грудня 1992 року Волинській обласній спілці воїнів-інтернаціоналістів розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 16.12.1992 р. №352-р " Про дозвіл на тимчасове встановлення кіосків" було дозволено встановити тимчасовий кіоск по вул. Конякіна. Пізніше їй було видано паспорт вихідних даних для проектування, погоджений начальником управління архітектури і містобудування м. Луцька.

12 липня 1995 року Волинська обласна спілка воїнів-інтернаціоналістів уклала з ТзОВ фірмою "Мономах-Ссрвіс"' договір купівлі-продажу, за яким право власності на кіоск по вул. Конякіна перейшло до останньої.

7 лютого 1997 року ТзОВ фірма "Мономах-Сервіс звернулася до начальника управління архітектури і містобудування ОСОБА_5 з проханням здійснити перереєстрацію кіоску за нею.

Розпорядженням міськвиконкому від 4 березня 1997 р. № 80-рв було надано дозвіл провести переоформлення кіоску, розташованого на вул. Конякіна з обласної спілки воїнів -інтернаціоналістів на ТзОВ фірму «Мономах-Сервіс».

19 березня 1997 року технічна комісія, призначена Інспекцією держархбудконтролю, до складу якої увійшли представники органів архітектури, земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежного нагляду та інших дозвільних органів, склала акт про готовність об'єкта (кіоску) до експлуатації. Даний акт був затверджений начальником управління архітектури і містобудування м. Луцька ОСОБА_5

1 січня 1999 року Луцька міська рада і ТзОВ фірма "Мономах-Сервіс" уклали між собою догошріїа_право тимчасового користування землею, за умовами якого ТзОВ фірмі Мономах-Сервіс" була надана земельна ділянка в м. Луцьку по вул. Кравчука для обслуговування кіоску АДРЕСА_2. За користування земельною ділянкою своєчасно та регулярно сплачувалась орендна плата і належним чином виконувались інші договірні зобов'язання . 1 січня 2001 року Луцька міська рада і ТзОВ фірма "Мономах-Сервіс" уклали між собою договір оренди інженерної інфраструктури міської території, за яким ТзОВ фірма Мономах-Сервіс" прийняла на умовах оренди інженерну інфраструктуру міста, яка використовувалася для обслуговування кіоску АДРЕСА_2 в м. Луцьку по вул. Кравчука.

Умови цього договору також виконувалися ТзОВ фїрма"Мономах-Сервіс" належним чином.

19 травня 1999 року ТзОВ фірма "Мономах-Сервіс" продала підприємцю зазначений кіоск АДРЕСА_2 у м. Луцьку по вул. Кравчука, що підтверджується накладною № 3.

Без зміни профілю діяльності кіоск продовжує працювати, одночасно виконуючи нормативні обов'язки стосовно оренди землі.

25 квітня 2007 року рішенням Луцької міської ради №13/51 підприємцю було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для обслуговування торгового кіоску в місті Луцьку на АДРЕСА_1 загальною площею 0,0046 га.

На замовлення підприємця ЗАТ НВП "Технічне бюро кадастру" 20.06.2008 року виготовило проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки (далі-проект), який пройшов обов'язкову державну експертизу і отримав позитивний висновок.

З вересня 2008 року Луцька міська рада зволікає з наданням в оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, на якій вже 18 років розташований та працює кіоск АДРЕСА_2.

Незважаючи на наявність заяви про передачу земельної ділянки в оренду, виготовленого проекту, позитивного висновку державної експертизи, нормативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення відповідно до своєї компетенції, Луцькою міською радою прийнято рішення від 10.09.2008 року № 30/108 (далі-рішення 1), яким відмовлено в наданні в оренду цієї земельної ділянки.

Луцький міськрайонний суд Волинської області надав правову оцінку рішенню-1, вказавши, що воно не містить жодної мотивації відмови з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою, а тому дане рішення не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону.

Наразі, питання щодо надання підприємцю земельної ділянки для обслуговування кіоску вирішується у судовому порядку у Львівському апеляційному адміністративному суд (справа №33160/10).

З метою прискорення вирішення питання оренди землі у квітні 2010 року підприємцем були направлені листи з відповідною аргументацією та пропозиціями наступним особам: голові постійної комісії з питань генерального планування, будівництва, архітектури благоустрою Луцької міської ради, депутату Луцької міської ради Бондарчук A.M.; директору департаменту містобудування Луцької міської ради Шевчуку Г.М.; депутату Луцької міської ради Нікітюку М.С.; директору департаменту підприємництва Луцької міської ради, депутату Луцької міської ради Козлюку О.Є..

З питання вирішення оренди землі підприємець у грудні 2009 року був на особистому прийомі у першого заступника Луцького міського голови Соколовської Л.М..

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів від 21.08.2009р. №982 (далі постанова № 982) та нормативних актів Луцької міської ради (далі - місцеві НПА), прийнятих на виконання даної постанови №982, 29.04.2010 року підприємець надав до департаменту містобудування Луцької міської ради (далі - департамент), уповноваженому органу на виконання даної постанови №982, заяву на укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми (далі-договір).

До заяви були надані документи відповідно до переліку, вказаному в бланку, розробленому департаментом, та частини 2 пункту 5 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності "(далі-Порядок), затвердженого постановою №982.

Луцька міська рада відповідно до нормативних обов'язків (пункт 10 Порядку) в місячний термін повинна була розглянути подану підприємцем заяву. Але цього не було зроблено, так як департамент не підготував та не подав у встановленому порядку на розгляд сесії подані підприємцем документи. При наданні документів до департаменту зауважень до їх комплектності не було.

У пункті 10 Порядку вказано, що сільська, селищна, міська рада протягом місяця після реєстрації документів приймає рішення щодо розміщення малої архітектурної форми та/або укладення договору особистого строкового сервітуту.

У разі коли рішення щодо розміщення малої архітектурної форми не прийняте протягом місяця після подання суб'єктом господарювання визначених уповноваженим представником документів, вважається, що розміщення малої архітектурної форми дозволяється за принципом ''мовчазної згоди ".

У червні 2010 року згідно з пунктом 12 Порядку та відповідно до процедури видачі договору, встановленою Луцькою міською радою, та відповідно до додатку до рішення Луцької міської ради від 30.12.2009 року № 5237 підприємець повинен був отримати такий договір. Але він його не отримав.

Вже більше року підприємець працює за принципом "мовчазної згоди" без відповідного договору. Протягом цього терміну він вживав заходи щодо вирішення цього питання, але все було марно.

Стосовно рішення виконкому Луцької міської ради від 03.03.2011р. №180-1 (далі-рішення- 2), то воно не пройшло регуляторних процедур відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а тому рішення- 2 не може вважатись таким, що відповідає вимогам закону. Станом на даний час воно не розміщено у засобах масової інформації та на сайті Луцької міської ради. Крім того, у випадку з підприємцем рішення- 2 прийнято не обґрунтовано. Так, у додатку до рішення -2 вказано, що підставою для знесення кіоску слугує відсутність дозволу на його встановлення та нібито розміщений він на дитячому майданчику. В той же час виконкомом Луцької міської ради (далі - виконком) такий дозвіл надано рішенням від 16.12.1992р. №352-р. Також кіоск не міг бути розміщений на дитячому майданчику тому, що на час його встановлення навкруги була не облаштована територія. Зараз дитяча площадка знаходиться за 35 метрів від кіоску підприємця. Вона розташована впритул до кіоску підприємця ОСОБА_11, який постійно ініціює скарги у різні інстанції з метою унеможливлення роботи підприємця.

Виходячи з викладеного, позовна заява прокурора міста Луцька ґрунтується на рішенні- 1 та рішенні- 2, які не відповідають вимогам закону.

Аналогічне рішенню-2 рішення виконкому від 06.05.2010р. №293-2 знаходиться на розгляді у Львівському апеляційному адміністративному суді з 15.12.2010р.

Також матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель головного управління Держкомзему у Волинській області від 05.05.2010р. не встановлено, що підприємець самовільно зайняв земельну ділянку, а зазначено використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів ( Припис від 05.05.2010р. №027). Контролюючим органом були враховані такі ж самі докази підприємця, які викладені вище у даному поясненні.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Підприємцем не вчинялись дії стосовно встановлення кіоску, так як він його придбав встановленим відповідно до чинного законодавства. Подальше використання кіоску та земельної ділянки підприємець здійснював відповідно до вимог земельного та цивільного законодавства України, місцевих нормативно-правових актів, за умовами договорів та дозволів, які діяли на час його звернень до виконкому, інших інстанцій та на час виникненню спірних відносин.

Порядок надання у користування та оренду земельних ділянок визначені ст. ст. 123, 124, Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (далі-Закон).

В силу дії ст. 124 Земельного кодексу України, постанови №982 (в редакції, чинній на момент звернення) передача в користування та оренду земельних ділянок комунальної та державної власності здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки або договору про встановлення особистого строкового сервітуту.

Як вбачається з викладеного у поясненні, підприємцем здійснено заходи, пов'язані з реалізацією наданого права на використання земельної ділянки.

Наведений вище порядок набуття підприємцем права використання земельної ділянки визначений Законом України "Про планування та забудову територій" і рішеннями Луцької міської ради, прийнятими на виконання постанови №982 (на час виникнення спірних відносин). Це не суперечить ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону.

Нині відмінена дія Закону України "Про планування та забудову територій" та постанови №982, але: це не є підставою, що позбавляє підприємця права на укладання договору оренди або договору про встановлення особистого строкового сервітуту на визначену та погоджену органом місцевого самоврядування земельну ділянку, оскільки згідно з встановленим ст. 5 ЦК Ураїни загальноправового принципу реактивності закону, гарантованого ст. 58 Конституції України, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Згідно з зазначеним вище правилом дія закону чи іншого нормативно - правового акта поширюється тільки на ті правовідносини, які виникли після набуття ним чинності.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 124 Земельного кодексу України, постанови №982 підприємець має право на проведення дій, пов'язаних з переданням в оренду спірної земельної ділянки на засадах, встановлених у вище згаданих актах, у редакції, яка виникла на момент звернення його до органу місцевого самоврядування з заявою.

У даний час земельна ділянка використовується підприємцем за принципом "мовчазної згоди" відповідно до дії постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2009р. №982, станом на 29.04.2010p., на час його звернення до виконкому. Принцип «мовчазної згоди»надає право підприємцю на укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту, що не суперечить ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до листа Держкомзему України від 11.11.2008р. №14-17-4/12991 щодо застосування терміна «самовільне зайняття земельної ділянки»визначено, що дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої впади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи наявність цивільно-правової угоди про набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені, не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа", відповідальність за що не передбачена.

28.06.2011 року підприємець був на прийомі у міського голови з питання врегулювання земельних відносин відповідно до чинного законодавства та передав йому лист із додатками до нього всіх документів, які стосуються даного питання. Нині у виконкомі вирішується питання щодо приведення земельних відносин підприємця до вимог чинного законодавства.

Таким чином, з вказаного вбачається, що торговий кіоск у АДРЕСА_1 встановлений законно, знаходиться там вже понад 18 років, здійснює діяльність відповідно до чинного законодавства, прав та охоронюваних інтересів інших осіб жодним чином не порушує. Також підприємцем постійно вживались та вживаються заходи з оформлення правовстановлюючих документів на землю, але внаслідок невиконання своїх нормативних обов'язків Луцькою міською радою та її виконкомом вони поки ще не отримані.

13.09.2011р. в.о. прокурора м. Луцька через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог №67-7369 від 13.09.2011р., в якій просить:

- зобовязати підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 0,006192 га по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу за власний рахунок торгового кіоску та літнього кафе;

- стягнути підприємця ОСОБА_1 в користь Луцької міської ради 350,10 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

В судовому засіданні прокурор та позивач підтримали заяву про збільшення позовних вимог.

Частиною 4 ст.22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно із ч.4 ст.29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Вищий господарський суд України в п. 3.7. роз'яснення від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007р. № 04-5/103 «Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України») зазначив: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, про які не йшлося в позовній заяві.

У п. З інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке. Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. , наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу.

В даному випадку заявою про збільшення позовних вимог прокурор не збільшує розмір позовних вимог, а заявляє додаткові вимоги, про які не йшлося в позовній заяві.

З огляду на викладене, суд не приймає до розгляду заяву в.о. прокурора м. Луцька про збільшення позовних вимог №67-7369 від 13.09.2011р.

Спір розглядається за первісно заявленою позовною вимогою.

В судовому засіданні представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві.

Крім цього, заявив клопотання про зупинення провадження у справі №5004/1478/11 до розгляду Львівським адміністративним судом апеляційних скарг підприємця ОСОБА_1 на постанови Луцького міськрайонного суду від 17.09.2010р. у справі №2а-1871/10/0308 та від 29.11.2010р. у справі №2а-4582/10/0308.

Пояснив, що Луцьким міськрайонним судом у справі №2а-1871/10/0308 розглядався позов підприємця ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання нечинним рішення Луцької міської ради №30/108 від 10.09.2008р. «Про відмову у наданні земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_1 для обслуговування торгового кіоска на АДРЕСА_1», у справі №2а-1871/10/0308 позов підприємця ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання нечинним рішення виконкому Луцької міської ради №293-2 від 06.05.2010р. «Про знесення малих архітектурних форм на центральних вулицях та площах міста Луцька».

Посилається на те, що справи є взаємоповязаними, оскільки за умови задоволення вимог, викладених в апеляційних скаргах, зміняться підстави, на яких ґрунтується позовна заява прокурора, а це в свою чергу вплине на оцінку доказів у даній справі.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справ, що розглядаються іншим судом, полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як на правову підставу позову про зобовязання підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу торгового кіоску по АДРЕСА_1 прокурор посилається те, що підприємець ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,0046 га по АДРЕСА_1, на якій встановлено торговий кіоск, без відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Представник відповідача пояснив, що підприємцем ОСОБА_1 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0046 га, який пройшов обов'язкову державну експертизу і отримав позитивний висновок, проте Луцькою міською радою було прийнято рішення від 10.09.2008 року № 30/108, яким відмовлено в наданні в оренду цієї земельної ділянки.

Законність прийняття Луцькою міською радою рішення №30/108 від 10.09.2008р. «Про відмову у наданні земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_1 для обслуговування торгового кіоска на АДРЕСА_1»є предметом судового розгляду у справі №2а-1871/10/0308.

А тому суд вважає за необхідне провадження у справі №5004/1478/11 зупинити до розгляду Львівським адміністративним судом апеляційної скарги підприємця ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду від 17.09.2010р. у справі №2а-1871/10/0308, оскільки обставини, які розглядаються у справі №2а-1871/10/0308 можуть вплинути на оцінку доказів у справі №5004/1478/11, а отже і на вирішення по суті спору про зобовязання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м. Луцьку.

Факт відкриття Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційного провадження за апеляційною скаргою підприємця ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду від 17.09.2010р. у справі №2а-1871/10/0308 підтверджується ухвалою від 15.10.2010р.

Керуючись ч.1 ст.79, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

1. Провадження у справі №5004/1478/11 з у п и н и т и до розгляду Львівським адміністративним судом апеляційної скарги підприємця ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду від 17.09.2010р. у справі №2а-1871/10/0308

2. Сторонам повідомити про результати розгляду справи №2а-1871/10/0308 Львівським адміністративним судом.

Суддя І. О. Якушева