Рішення № 18197322, 19.09.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 вересня 2011 р. Справа 2/88/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" 39701, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Піщане, вул. Польовий стан, буд.1

до:Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" 24412, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Війтівка, вул. Леніна, буд. 170

про стягнення 265 732,12 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Кремікс" до ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення 265 732, 12 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою суду від 02.08.11 р. порушено провадження у справі №2/88/2011/5003 та призначено засідання на 29.08.11 р.

Ухвалою суду від 29.08.2011 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 19.09.2011 р.

19.09.2011 р. в судове засідання з'явилась представник позивача, яка позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог попередніх ухвал суду не виконав незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06 січня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КреМікс» (надалі - позивач, постачальник) направило на адресу Відкритого акціонерного товариства «Птахокомбінат Бершадський» (надалі - відповідач, покупець) проект договору поставки №9 від 06 січня 2011 року (надалі - договір) належним чином підписаний повноважною особою позивача та скріпленого круглою печаткою, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язався виготовити і поставити покупцю замінники молочних кормів, вітамінно-мінеральні суміші (премікси), білково-вітамінні добавки (надалі-товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах , визначених договором.

Відповідач, в свою чергу, шляхом факсимільного зв'язку надіслав ТОВ «КреМікс» підписаний та скріплений печаткою договір поставки №9 від 06 січня 2011 року.

Пунктом 12.5. договору сторони визначили, що договір та/або додатки до нього, укладені засобами факсимільного зв'язку, мають силу оригіналу, якщо вони підписані уповноваженими особами і на факсимільних примірниках є чіткий відбиток печатки.

13 січня 2011 року на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 116 555,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.01.2011р. №РН-0000076 та довіреністю №34 від 14.01.2011 року, виписаною на ім'я ОСОБА_2.

17 лютого 2011 року на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 115 518,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.02.2011р. №РН-0000459 та довіреністю №159 від 18.02.2011 року, виписаною на ім'я ОСОБА_2.

Відповідно до п. 7.1. договору сторони дійшли згоди щодо наступного порядку розрахунків: оплата товару здійснюється відповідачем протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дня поставки товару.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, поставивши відповідну товар на загальну суму 232 073,00 грн.

Відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за отриманий товар в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 232 073,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 01.07.2011 року позивачем було направлено відповідачеві вимогу щодо оплату боргу за №28 за поставлений товар протягом 7 (семи) днів з дня отримання вимоги. Факт відправки та отримання відповідачем вимоги підтверджується фіскальним чеком, реєстром відправлених ТОВ «КреМікс» документів, повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 8.4. договору за кожен день прострочення платежу понад строк, передбачений п.7.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також вісімнадцять процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення по оплаті.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12080,27 грн. - пені, 7550, 15 грн. - інфляційних збитків та 14 028,70 грн. - 18% річних.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Відповідно до ч.1. ст. 181 ГК України укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №9 від 06. 01.2011року є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є видаткова накладна від 13.01.2011р., №РН-0000076, видаткова накладна від 17.02.2011р. №РН-0000459.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 232 073,00 грн.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 232 073,00 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12080,27 грн. - пені по видатковій накладній №РН-0000076 від 13.01.2011 р. за період з 01.03.2011 р. по 18.07.2011 р. та по видатковій накладній №РН-0000459 від 17.02.2011р. за період з 05.04.2011 року по 18.07.2011 р., 7550,15 грн. інфляційних збитків по видатковій накладній №РН-0000076 від 13.01.2011 р. за період з 01.03.2011 р. по 18.07.2011 р. та по видатковій накладній №РН-0000459 від 17.02.2011р. за період з 05.04.2011 року по 18.07.2011 р., та 14 028,70 грн. - 18% річних по видатковій накладній №РН-0000076 від 13.01.2011 р. за період з 01.03.2011 р. по 18.07.2011 р. та по видатковій накладній №РН-0000459 від 17.02.2011р. за період з 05.04.2011 року по 18.07.2011 р. в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12080,27 грн. - пені, 7550,15 грн. - інфляційних збитків, та 14028,70 грн. - 18% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 02.08.2011 року та 29.08.2011 відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 2660,00 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 18 липня 2011 року №2982. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 265 732,12 грн.. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 2657,32 грн.

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито", 11, 207, 509, 525, 526, 527, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський"" (24412, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Війтівка, вул. Леніна, 170, код ЄДРПОУ 04366719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (39701, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Піщане, вул. Польовий стан, буд.1, код ЄДРПОУ 30748505) 232 073,00 грн. - боргу, 12 080,27 грн. - пені, 7550,15 грн. - інфляційних збитків, 14 028,70 грн. - 18 % річних, 2657,32 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 2,68 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (39701, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Піщане, вул. Польовий стан, буд.1, код ЄДРПОУ 30748505) сплаченого за платіжним дорученням від 18 липня 2011 року №2982 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №2/88/2011/5003.

5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20 вересня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 39701, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Піщане, вул. Польовий стан, буд.1

3 - відповідачу 24412, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Війтівка, вул. Леніна, 170