Рішення № 18197234, 13.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

13.09.2011Справа №5002-24/1430-2011 За позовом Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (95000, м.Сімферополь, вул.Гагарина, 14 а)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (95000, АДРЕСА_1)

Про стягнення 29 960,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ї

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю б\н від 19.07.2010р.

Від відповідача ОСОБА_1. особисто, паспорт, ОСОБА_3 представник, ордер та договір поруки № 07 від 15.01.2011р., посвідчення адвоката

Обставини справи: до господарського суду звернувся Кримський республіканський Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29 960,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 07.04.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про розробку сайту.

Відповідно до п.1.2 договору, строк виконання відповідачем робіт становить 45 днів з моменту затвердження дизайну головної сторінки та внутрішньої сторінки.

Згідно п.3.1 договору вартість виконаних робіт складає 14000,00 грн.

Відповідно до п.2.2.2 договору Фонд зобовязався внести передоплату у розмірі 10% від суми договору, яку він здійснив 08.04.2010р., що підтверджується копією банківської виписки від 08.04.2010р. та Актом здачі-приймання робіт № 48 від 05.05.2010р., а також сплатити 40% від суми договору після затвердження дизайн-макетів, що було здійснено позивачем 14.05.2010р. і підтверджується копією банківської виписки від 14.05.2010р. та Актом здачі-приймання робіт № 62 від 31.05.2010р.

Строк виконання відповідачем робіт закінчився 28.06.2010р., а роботи були виконані 28.01.2011р.

23.02.2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 069/03-09 з вимогою відшкодувати завдану шкоду, перерахувавши на рахунок Фонду 29960,00 грн. неустойки, яка нарахована на підставі п.5.2 договору від 07.04.2010р.

Відповідач отримав претензію 28.02.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідь на претензію була отримана позивачем 09.03.2011р. за вх. №061/01-01.

Таким чином, позивач визначає суму позову у розмірі 29960,00грн. неустойки.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що дизайн головної та внутрішньої сторінок сайту було затверджено позивачем не 14.05.2010р., як стверджує позивач, а 31.05.2010р., тобто з дати, коли було складено акт приймання виконаних робіт від 31.05.2010р. Таким чином, строк виготовлення сайту спливає 16.07.2010 р., а не 28.06.2010 р., як стверджує позивач. Також відповідач зазначив на те, що фактично сайт був виготовлений та розміщений на хост 25.08.2010 р., що підтверджується поясненнями Національної хостингової компанії ТОВ «Технології майбутнього». Однак позивач без поважних причин відмовлявся від підписання акту приймання виконаних робіт, наполягаючи на постійному внесенні змін до сайту.

Також відповідач зауважив на тому, що п. 5.2 укладеного з позивачем договору від 07.04.2010 р. протирічить нормам чинного законодавства України, оскільки вказана неустойка є по суті пенею, яка стягується за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, але відповідач грошових зобовязань на себе за вищевказаним договором не брав.

На підставі вказаного просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

10.05.2011р. у засіданні суду представником позивача було надане письмове клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст.69 ГПК України у межах передбачених чинним законодавством, до 22 червня 2011р.

Суд вказане клопотання задовольнив та ухвалою від 10.05.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 22.06.2011 р.

Також суд зазначає, що в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на лист вих.№ UA 166 від 18.02.2011р., яким, на його думку, підтверджується факт виготовлення сайту 25.08.2010р. та те, що позивач користувався сайтом заздалегідь до 28.02.2011р. Також відповідач надав договір № 3317/10 від 19.07.2010р, укладений між ним та Національною хостінговою компанією ТОВ «Технології майбутнього» про надання послуг виділеного серверу.

З урахуванням викладеного, суд залучив Національну хостінгову компанію ТОВ «Технології майбутнього» для надання пояснень з наступних питань:

1.Коли був створений відповідачем сайт krf.com.ua ?

2.Чи вносились зміни відповідачем до цього сайту, скільки та коли саме?

3.Дата початку використання сайту Кримським республіканським Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

У поясненнях Національної хостінгової компаніі ТОВ «Технології майбутнього», які були отримані 24.05.2011р., містяться відповіді на питання поставлені судом:

1.Домен krf.com.ua був добавлений на сервер 25 серпня 2010 року о 09:32.

2.На протязі з 25 серпня по 10 березня 2011 року включно на сайті вносилась велика кількість змін, шляхом створення (зміни) файлів, а також створення новин на сайті.

3.Датою початку використання сайту слід вважати дату початку відвідувань сайту. За статистикою відвідувань сайту можна побачити, що сайт був доступний з 25 серпня 2011 року.

Уся інформація підтверджується письмовими доказами, доданими до пояснень, які залучені до матеріалів справи.

Відповідно до пояснень ТОВ «Технології майбутнього», сайт був залит на субдомен krf.web-dream.com.ua для тестування 09 червня 2010 року і був доступний для позивача.

Ухвалою ГС АР Крим від 07.06.2011 р. провадження по справі було зупинено та призначено судову компьютерно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Українському центру судових експертиз (01000, м. Київ, вул. Предславинська, 43/2).

15.08.2011р. до канцелярії суду із супровідним листом надійшла контрольна справа №5002-24/1430-2011.

У листі Українського центру судових експертиз, зазначено, що по наданим на експертизу матеріалам господарської справи № 5002-24/1430-2011 неможливо провести судову компютерно-технічну експертизу та надати відповідь на поставлені в ухвалі суду від 07.06.2011р. питання, оскільки у зазначених матеріалах відсутні необхідні відомості технічного характеру.

В звязку з вказаним суд ухвалою від 30.08.2011 р. провадження по справі поновив.

У судове засідання 13.09.2011р. зявились представники позивача та відповідача.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував за мотивами, викладеними у відзивах та поясненнях.

Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

07.04.2010 р. між позивачем по справі ( Замовник ) та відповідачем по справі ( Виконавець ) був укладений договір № 011 про розробку сайту ( т. 1, а. с. 15 - 16 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору виконавець зобовязався за технічним завданням виконати розробку сайту і здати замовнику її результат, а замовник, в свою чергу, зобовязався прийняти результат і сплатити його.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору строк виконання роботи виконавцем встановлюється 45 календарних днів з моменту затвердження дизайну головної та внутрішньої сторінок.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору робота вважається виконаною виконавцем після підписання акту приймання передачі виконаних робіт замовником.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору вартість виконання робіт за даним договором складає 14000 грн. + 450 грн. хостинг для сайту.

Відповідно до п. 2.2.2 вказаного договору замовник зобовязався внести передоплату у розмірі 10% від суми договору для розробки дизайн макетів для сайту.

У виконання вказаного позивач перерахував на користь відповідача передоплату 10% за розробку сайту у розмірі 1400 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №71 від 08.04.2010 р. ( т. 1, а. с. 56 ).

Також у вказаному пункті 2.2.2 зазначено, що 40% від суми договору позивач, як замовник за вищевказаним договором, зобовязався сплатити після затвердження дизайн макетів.

Позивачем було представлено платіжне доручення №61 від 14.05.2010 р., яке свідчить про перерахування ним на користь відповідача 5600 грн., що відповідає 40% від суми за договором у розмірі 14000 грн. ( т. 1, а. с. 57 ).

Відповідно до п. 2.2.4 вказаного договору про розробку сайту замовник зобовязався сплатити роботу виконавця на протязі 3 банківських днів з моменту приймання роботи.

В матеріалах справи наявний акт №009 від 28.01.2011 р. здачі приймання робіт (надання послуг), відповідно до якого відповідач здав, а позивач прийняв роботи з розробки сайту ( т. 1, а. с. 21 ).

В звязку з вказаним позивач перерахував на користь відповідача залишок плати за виконані роботи у загальному розмірі 7000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №292 від 02.02.2011 р. та №297 від 10.02.2011 р. ( т. 1, а. с. 58 59 ).

Однак позивач вважає, що строк виконання відповідачем робіт за вказаним договором сплинув 28.06.2010р., тобто роботи відповідачем було виконано, але з великим запізненням на 214 днів, про було зазначено у акті здачі - приймання робіт ( надання послуг ) №009 від 28.01.2011 р.

23.02.2011р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 069/03-09 з вимогою відшкодувати завдану шкоду, перерахувавши на рахунок Фонду 29960,00 грн. неустойки, яка нарахована на підставі п.5.2 договору від 07.04.2010р. ( т. 1, а. с. 29 ).

Однак відповідач листом вих. №05 е від 01.03.2011 р. відмовив позивачу у вказаному ( т. 1, а. с. 30 ).

При таких обставинах справи суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що строк виконання відповідачем робіт завершився 28.06.2010р., а роботи були остаточно виконані та прийняті лише 28.01.2011р.

Вказане позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 1.2 вищевказаного договору про розробку сайту строк виконання роботи виконавцем встановлюється 45 календарних днів з моменту затвердження дизайну головної та внутрішньої сторінок.

Позивач наполягає на тому, що доказом затвердження дизайну головної та внутрішніх сторінок є факт оплати 40% вартості робіт відповідно до п. 2.2.2 вказаного договору, що відбувся 14.05.2010 р.

Відповідач з вказаним не погоджується та вказує на те, що дизайн головної та внутрішньої сторінок сайту було затверджено позивачем не 14.05.2010 р., як стверджує позивач, а 31.05.2010 р., тобто з дати, коли було складено акт приймання виконаних робіт від 31.05.2010 р. Таким чином, строк виготовлення сайту спливає 16.07.2010 р., а не 28.06.2010р., як стверджує позивач.

Суд не може погодитися з даними твердженнями відповідача з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 2.2.2 вказаного договору про розробку сайту на позивача, як на замовника, було покладено, зокрема, зобовязання внести передоплату у розмірі 40% після затвердження дизайн макетів.

Як вбачається з платіжного доручення №61 від 14.05.2010 р., передоплата за розробку сайту у розмірі 40% була здійснена на підставі рахунку №87 від 13.05.2010 р. (т. 1, а.с. 57).

Даний рахунок датований 13.05.2010р. та підписаний ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 44).

Тобто, оплата позивачем 5600 грн. відбулася не у будь-який момент, який самостійно вибрав позивач, а після отримання від відповідача рахунку.

Таким чином, відповідач, який мав розробляти дизайн макетів та обізнаний про умови договору, самостійно виставив рахунок №87 на оплату позивачем передоплати у розмірі 40%. Отже, суд робить висновок, що рахунок був виставлений ОСОБА_1 у відповідності до умов п. 2.2.2 договору після затвердження дизайн макетів.

Виходячи з вказаного затвердження дизайну головної і внутрішніх сторінок відбулося 13.05.2010 р. або раніше, тому суд погоджується з позивачем щодо відліку 45 ти денного строку з 14.05.2010 р. та його закінчення 28.06.2010 р. Тобто, зобовязання з виконання робіт по розробці сайту мали бути виконані відповідачам до 28.06.2010 р.

Також відповідач посилається на те, що фактично сайт був виготовлений ним та розміщений на хост 25.08.2010р., що підтверджується поясненнями Національної хостингової компанії ТОВ «Технології майбутнього». Однак позивач без поважних причин відмовлявся від підписання акту приймання виконаних робіт, наполягаючи на постійному внесенні змін до сайту.

Суд залишає дані твердження поза увагою, оскільки у п. 1.3 вищевказаного договору від 07.04.2010р. чітко вказано, що робота вважається виконаною виконавцем після підписання акту приймання передачі виконаних робіт замовником.

Як вже вказувалося вище, акт №009 приймання виконаних робіт ( розробка сайту ) був підписаний позивачем ( як замовником ) 28.01.2011 р.

При таких обставинах суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що роботи з розробки сайту ним були виконані ще 25.08.2010 р., оскільки єдиним належним доказом цього є лише акт приймання виконаних робіт, підписаний сторонами.

Доводи відповідача щодо внесення великої кількості змін з причин необізнаності позивача та його невміння сформулювати вимоги до сайту, що ї спричинило тривалу роботу на сайтом, суд також до уваги не приймає.

Як вбачається з п. 3.3. договору, додаткові роботи оцінюються за домовленістю сторін. До додаткових відносяться роботи, які не були оговорені у технічному завданні, але є невідємною частиною предмету договору, який викладений у технічному завданні Замовника. Замовник та Виконавець за ініціативою Виконавця можуть узгодити додаткову суму за обсяг робіт, не обумовлений в технічному завданні. У цьому випадку оплата додаткових робіт буде здійснюватись в момент здачі проекту після підписання акту прийому-здачі робіт.

Технічне завдання до договору було узгоджено сторонами (т. 2, а. с. 72-79).

Отже, якщо зміни, які вносились до сайту, не були оговорені у технічному завданні, відповідач мав можливість узгоджувати їх з позивачем як додаткові роботи, які підлягають окремій оплаті.

Доказів такого узгодження відповідач не надав.

Тому суд дійшов висновку, що усі роботи, зокрема щодо внесення відповідних змін до сайту, були оговорені у технічному завданні до договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При таких обставинах суд дійшов висновку про те, що відповідачем було несвоєчасно виконані роботи з розробки сайту.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 29960,00 грн., посилаючись при цьому на положення п. 5.2 договору про розробку сайту від 07.04.2010 р., відповідно до якого у разі прострочки строків, передбачених п. п. 1.2, 2.2.4 даного договору винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі 1% від вартості робіт по договору за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що факт порушення відповідачем по справі взятих на себе зобовязань, передбачених п. 1.2 вказаного договору, є встановленим.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач зауважив на тому, що п. 5.2 укладеного з позивачем договору від 07.04.2010 р. протирічить нормам чинного законодавства України, оскільки вказана неустойка є по суті пенею, яка стягується за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, але відповідач грошових зобовязань на себе за вищевказаним договором не брав.

З даного приводу суд зазначає, що стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що договір №011 про розробку сайту від 07.04.2010 р. був підписаний відповідачем, що свідчить про прийняття його умов, в тому числі і умов пункту 5.2.

На час розгляду справи договір №011 про розробку сайту від 07.04.2010 р., в тому числі і пункт 5.2 у встановленому законом порядку не змінений та не визнаний недійсним.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного суду України від 30.05.2011 р. по справі №42/252.

При таких обставинах розмір неустойки за період з 28.06.2010 р. по 28.01.2011 р. складає 29960 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 15.09.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (95000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, 95000, м. Сімферополь, вул. Гагарина, 14 а, ( п/р 26002440284400 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 31592182 ) неустойку у розмірі 29960,00 грн., державне мито у розмірі 299,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.