Рішення № 18197211, 13.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

13.09.2011Справа №5002-32/2721-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Заступника прокурора м. Ялти (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114, ідентифікаційний код 00048113) та Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 20055032).

До відповідача - Гаспринської селищної ради (98600, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Шкільна/Тамарли, 6/24).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1) Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41);

2) Закрите акціонерне товариство Клінічний санаторій "Парус" (98665, АР Крим, м. Ялта, смт Гаспра, Алупкінське шосе, 4).

Про визнання недійсним рішення та спонукання до повернення земельної ділянки

За участю представників:

Від позивача № 1 ОСОБА_1., спеціаліст дов. №1376/10-29, від 26.08.2010р.

Від позивача № 2 не зявився.

Від відповідача ОСОБА_2., представник, дов. №1401/02-9 від 16.08.2011р.

Від третьої особи № 1 ОСОБА_3., довіреність № 1107/03 від 11.07.2011р. у справі.

Від третьої особи № 2 ОСОБА_4., представник, дов. №01-248 від 16.08.2011р.

Від прокуратури Тітков К.С., посвідчення № 11146

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Заступник прокурора м. Ялти звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Фонду державного майна України до Гаспринської селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет пору 1) Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 2) Закрите акціонерне товариство Клінічний санаторій "Парус", в якому просить суд визнати недійсним рішення Гаспринської селищної ради № 21 від 24.07.2009р., зобовязати відповідача повернути земельну ділянку загальною площею 1,2430 га ( ділянка № 1 0,2266 га, № 2 0,5717 га, ділянка № 3 - 0,4025 га, ділянка № 4 0,0422 га), розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 4, у користування ЗАТ СК «Парус».

Ухвалою господарського суду від 01.07.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.07.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 11.07.2011р., від 18.08.2011р., від 25.08.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваним рішенням Лівадійська селищна рада розпорядилась земельною ділянкою підприємства, що у статутному фонді має частку державної власності.

Третя особа ПАТ Лікувально-оздоровчих профспілок України «Укрпрофоздоровиця» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог .

Аналогічної правової позиції дотримується й відповідач Гаспринська сільська рада у своєму відзиві на позов

У судовому засіданні представник Прокуратури надав клопотання про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо реєстрації прав власності чи користування на земельні ділянки загальною площею 1,2430 га, розташовані в м. Ялта, смт. Гаспра, вул.. Алупкінське шосе, 4.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.09.2011р. у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 37-ї сесії 5-го скликання Гаспринської селищної ради за № 21 від 24.07.2009р. «Про припинення ЗАТ «Клінічний санаторій «Парус» права постійного користування частиною земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні на підставі державного акту І-КМ № 003047, у звязку із добровільною відмовою» на підставі звернення ЗАТ «Клінічний санаторій «Парус» про добровільну відмову від права постійного користування частиною земельної ділянки 1,2430 га, розташованої у м. Ялта, смт. Гаспра, було вирішено припинити ЗАТ «Клінічний санаторій «Парус» право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,2430 га (ділянка № 1 - 0,2266га, ділянка № 2 - 0,5717га, ділянка № 3 0,4025, ділянка № 4 0,0422га); перевести земельну ділянку загальною площею 1,2430 га в землі запасу Гаспринської селищної ради; Ялтинському Управлінню земельних ресурсів внести відповідні зміни до обліково-кадастрової документації, а також зобовязано ЗАТ «Клінічний санаторій «Парус» виконати технічну документацію по коректуванню меж земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні згідно державного акту постійного користування І-КМ № 003047. ( а.с. 7 т.1).

Рішенням 13 сесії 21 скликання Гаспринської селищної ради народних депутатів від 02.06.1993 року затверджено рішення виконавчого комітету Гаспринської селищної ради народних депутатів №63 від 26.05.1993 „Про уточнення, закріплення земельної ділянки загальною площею 7,45 гектарів за санаторієм „Парус” на землях Гаспринської селищної ради, у тому числі в тимчасове користування пляжну зону строком на 10 років площею 0,15 га. Крім того, в другому пункті зазначено скласти та видати державний акт на право постійного користування землею, а у пункті третьому вважати, що санаторій „Парус” вступив у право землекористування з моменту прийняття цього рішення.

12.01.1996р. на виконання вищезазначеного рішення Санаторію „Парус” виданий Державний акт на право постійного користування землею I-КМ №003047, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 03 . ( а.с. 39 т.1).

Як вбачається з вказаного акту на право постійного користування землею рішенням за №144 від 01.08.1997р., затверджена та закріплена площа земель, якими користується Санаторій „Парус” на рівні 8,1325 га. в тому числі, які перебувають у постійному користуванні площею 7,5368 га. та в тимчасовому користуванні площею 0,5957 га.

Наказом Дочірнього підприємства „Ялтакурорт” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” від 05.05.2000р. №80, затверджено положення про «Санаторій „Парус” філія Дочірнього підприємства „Ялтакурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення.

У відповідності до приписів статті 141 Земельного кодексу України добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Спірна земельна ділянка передана у власність Федерацією незалежних профспілок України на підставі акта приймання-передачі від 24.01.1992р. та відповідного переліку , складеного згідно з постановою Президії Ради Незалежних профспілок України від 22.11.1991р. № ІІ-І І-І «Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Згідно Статуту ЗАТ „Клінічний санаторій „Парус”, затвердженого установчими зборами 27.02.2004р., останній створений в результаті реорганізації шляхом перетворення Дочірнього підприємства „Клінічний санаторій „Парус” Закритого акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” та є його правонаступником.

У відповідності до приписів статті 22 Земельного кодексу від 18 грудня 1990 року N 562-XII, який діяв на момент передачі земельної ділянки Санаторію «Парус», було визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

При цьому стаття 23 вказаного Кодексу визначала, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

До ЗАТ „Клінічний санаторій „Парус” в подальшому правонаступника Санаторію «Парус», поряд з майном та обовязками попередньої юридичної особи, перейшли і права, зокрема право постійного користування землею на підставі державного акту на право постійного користування землею I-КМ №003047, у відповідності до вимог статті 108 Цивільного кодексу України.

Як одну з основних підстав позовних вимог, Прокурор зазначає розпорядження Гаспринською селищною радою земельною ділянкою підприємства, що в статутному фонді має частку державної власності.

Проте доводи прокурора є помилковими.

Так, у відповідності до пункту 1.1 Статуту ЗАТ Клінічний санаторій «Парус» , Товариство створене шляхом реорганізації Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Парус» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у відповідності з установчим договором про створення т діяльність ЗАТ Клінічний санаторій «парус» на основі майна, яке належить засновникам на праві власності.

Згідно із пунктом 1.2 Статуту Засновниками Товариства є Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект» ( а.с. 93 т.1).

Приписами статті 167 Цивільного кодексу України встановлено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено вище, стаття 108 Цивільного кодексу України передбачає , що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Пунктом 2 статті 22 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно з пунктом 1 статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Відповідно до пункту 1 статті 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Отже, як вбачається із установчих документів ЗАТ «Клінічний санаторій «Парус» та взагалі з матеріалів справи, жодного документу, якій би підтверджував належність частки державної власності в статутному капіталі ЗАТ КС «Парус», в матеріалах справи не міститься.

Крім того, матеріали справи також не містять й доказів того, що Приватне акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця» має частку державної власності у капіталі.

Отже доводи Прокурора, щодо розпорядження радою земельною ділянкою підприємства, яке в статутному капіталі має частку державної власності ніяк не підтверджується документально, а отже не може прийнятись судом в обґрунтування позовних вимог.

13.09.2011р. від Прокурора на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої прокурор зазначає, що Верховним судом України стосовно правового статусу майна ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зазначена в Постанові по справі № 2-24/4765-2008 від 25.03.2009р., де визначене, що це майно є державною власністю, що не потребує доказування в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, з цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, оскільки в справі № 2-24/4765-2008 мав місце інший субєктний склад сторін, в даному випадку не можливе застосування цих фактів на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженням профспілковим майном, за Федерацією незалежних профспілок України, яка є одним із засновників Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», закріплено на праві власності майно, згідно із додатком, в якому серед іншого зазначено й Санаторій «Парус»( а.с. 12 т.2).

Таким чином, підсумовуючи викладене, необхідне зазначити, що наявність частки державної власності у статутному фонді землекористувача - ЗАТ Клінічний санаторій «Парус» не підтвердилась документами, залученими до матеріалів справи.

Крім того, матеріали справи містять копії свідоцтв про право власності, відповідно до яких нерухоме майно належить ЗАТ клінічному санаторію «Парус» на підставі права приватної власності. ( а.с. 56-60 т.2).

При цьому, доказів оскарження рішень Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, які стали підставою для видачі вищезазначених правовстановлюючих документів ані прокурором ані позивачами не подано.

У відповідності до рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. по справі № 137/7, залишеного без змін колегією по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997р. було встановлено, що Федерація незалежних профспілок правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі до статутного фонду ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не витікає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" також встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, придбані згідно чинним нормативно-правовим актам на набуття чинності цього Закону, визнаються державою.

При цьому питання правомірності придбання права власності на цілісний майновий комплекс Санаторій «Парус» в даній справі не розглядається, оскільки дане право власності ніким не оскаржувалось, предметом позову не було та ніхто з учасників судового процесу не заявляв клопотання про необхідність виходу за межі позовних вимог.

Вищий арбітражний суд України в пункті 6 Інформаційного листа №01-8/98 від 31 січня 2001 року «Про деякі розпорядження законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом», також роз'яснив судам, що чинним законодавством передбачено добросовісне (правомірне) володіння майном, якщо інше не буде встановлено арбітражним судом.

Згідно зі статтею 34 Господарсько процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доведення, не можуть підтверджуватися іншими засобами доведення.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що посилання Прокурора на приписи статті 24 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» також не можуть слугувати правовим обґрунтуванням позовних вимог, оскільки в даному випадку не йдеться про позбавлення профспілки права власності, оскільки по-перше, в рамках взаємовідносин, що розглядаються, відсутнє право власності на землю, а було лише право користування земельною ділянкою, а по-друге, профспілка не була позбавлена права власності, а відмовилась ( в особі правонаступника) від права користування земельною ділянкою.

Також, прокурор посилається в позовній заяві на порушення Гаспринською селищною радою приписів пунктів 3, 4 статті 142, пункту 10 статті 149 Земельного кодексу України, при прийнятті оспорюваного рішення.

Так, відповідно до вищенаведених пунктів статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

В матеріалах справи містяться заяви про добровільну відмову від постійного користування часткою земельної ділянки. ( а.с. 42-49 т.1).

Тобто, посилання на недодержання вищенаведених норм Закону, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Що ж стосується пункту 10 статті 149 Земельного кодексу України, яка гласить, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку, суд вважає за необхідне зауважити, що матеріали справи, пояснення сторін не містять жодного доказу вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача, тоді як навпаки, мають всі докази саме добровільної відмови землекористувача від користування земельною ділянкою.

У відповідності до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Таким чином, й посилання на пункт 12 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України не можуть бути прийняті судом в якості обґрунтування своїх вимог, оскільки не доведено факту того, що у статутному фонді підприємства є частки, що належать державі.

А отже, навпаки, як зазначено в пункті 12 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України - до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, тобто Гаспринська селищна рада діяла в межах повноважень, делегованих їй нормами діючого законодавства.

Посилання прокурора на відсутність затверджених меж населеного пункту, як на підставу позовних вимог, також спростовуються матеріалами справи, оскільки останні містять акт виносу меж земельної ділянки в натуру від 05.02.2004р., відповідно до якого було винесено в натуру межі населеного пункту Гаспра ( а.с. 54 т.1).

Таким чином, посилання на відсутність повноважень у Гаспринської селищної ради через незатвердженість меж населеного пункту також спростовується матеріалами справи.

Підсумовуючи викладене, перевіривши доводи Прокурора у позовній заяві та відповідність їх дійсності, детально дослідивши обставини справи, суд встановив, що Гаспринська селищна рада приймаючи рішення № 21 від 24.07.2009 року діяла в межах наданих повноважень.

Пунктом 1 статті 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Проте, прокурором та позивачем всупереч вимогам діючого законодавства , не доведена невідповідність прийнятого рішення Гаспринської селищної ради вимогам діючого законодавства.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання рішення Гаспринської селищної ради недійсним, у суду відсутні й обґрунтовані підстави для зобовязання Гаспринську селищну раду повернути земельну ділянку в користування ЗАТ СК «Парус».

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

У судовому засіданні 13.09.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 14.09.2011р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.