Рішення № 18197201, 01.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2011

Справа №5002-17/2742-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛК-Захід"

До відповідача Приватного підприємства "Київське торгове об'єднання"

про стягнення 6 391,46 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - не з’явився

Від відповідача - не з’явився

Сутність спору: Позивач згідно позову просить стягнути з відповідача 6340,30 грн. основного боргу, та 51,16 грн. пені, у зв’язку з порушенням відповідачем умов Договору поставки продукції № 87 від 31 березня 2011 року щодо сплати за товар, отриманий по накладним.

Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час слухання справи наперед повідомлений належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням приручення, про що зазначено у поштовому реєстрі відправки кореспонденції. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою, або не з’являється за кореспонденцією, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства чи неорганізованість у роботі поважними причинами не є.

Так, неуважність (неорганізованість) сторони поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

При цьому необхідно відмітити, що судові засідання відбувались неодноразово.

Рекомендована кореспонденція до суду не повернута, що свідчить про вручення її адресату.

Більш того, про перше засідання суду є поштове повідомлення про вручення відповідачу кореспонденції.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору поставки продукції № 87 від 31 березня 2011 року Постачальник (ТОВ «ТЛК-ЗАХІД») зобов’язується продавати і поставляти у власність Покупця (Приватного підприємства «Київське торгове об'єднання») товари (Товар), передбачені даним Договором, а Покупець зобов’язується купувати та оплачувати на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках(специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом – передачу товару від постачальника до покупця та є невід’ємними частинами цього договору. (п. 1.1).

Згідно п. 3.3 Договору Покупець оплачує поставлену Постачальником продукцію протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки Покупцю кожної партії продукції.

Згідно п. 4.1 Договору поставки продукції постачальником покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця, виходячи з наявного товару на складі постачальника. В разі відсутності товару на складі постачальника, постачальник повинен повідомити про це покупця на протязі 2-х календарних днів, або відмовити у поставці з інших причин. Товар повинен бути переданий покупцю у строк не більш 2-х календарних днів з моменту отримання заявки.

Згідно п. 5.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 8.5 Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р., а у фінансової частині до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

Отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними ТТН № 0000000094 від 15.04.2011р. на суму 1977,30 грн., ТТН № 00000000098 від 15.04.2011 р. на суму 1105,12 грн., ТТН № 0000000099 від 15.04.2011 р. на суму 871,26 грн., ТТН № 0000000100 від 15.04.2011 р. на суму 2386,62 грн. Загальна сума отриманого товару складає 6340,30 грн.

Наявність боргу підтверджується також актом звірки.

Відповідачем не представлено доказів виконання своїх зобов’язань щодо оплати Товару за договором.

Необхідно також відмітити, що предметом позову є невиконання обов’язків відповідачем, а не позивачем.

Якщо відповідач вважає, що позивач неналежним чином виконав свої зобов’язання, він вправі заявити свої вимоги у встановленому законом порядку.

Відповідачем не було заявлене, що товар по Договору поставки продукції № 87 від 31 березня 2011 року згідно видаткових накладних ім. не був отриманий.

Отриманий відповідачем товар по накладним підлягає оплаті згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Таким чином, борг в сумі 6340,30 грн. підлягає стягненню з відповідача.

У частині стягнення з відповідача пені у сумі 51,16грн. треба відмовити, оскільки позивачем не надано доказів звернення із заявками на товар, які передбачені п. 4.1 Договору № 87 від 31 березня 2011 року.

Згідно п. 4.1 Договору поставки продукції постачальником покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця.

Таким чином, підстав вважати, що товар отриманий саме по договору поставки продукції № 87 від 31.03.2011 року не існує.

Відповідно, підстав для стягнення пені не існує.

Ст. 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, їх рівності перед Законом та судом, свободи в наданні доказів, та доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу за тими матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Якщо будуть необхідні обставини, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Якщо стягнута сума сплачується в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю чи частково.

Оплата відповідачем товару не може бути підставою для скасування рішення, оскільки при прийнятті рішення суд ні матеріального, ні процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 193 від 22 червня 2011 року на суму 102,00 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 194 від 22 червня 2011 року на суму 236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, та складають по державному миту у сумі 101,18 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яку позивач повинен сплатити та поділено на заявлену суму позову, а саме: (6340,30*102:6391,46=101,18 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 234,11 грн. (стягнута сума помножена на 236, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (6340,30*236:6391,46=234,11 )).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" (95015, пр.. Кірова, 1, м. Сімферополь, АР Крим; ідентифікаційний код: 36228401, р/р 26002060228109 КРУ Приватбанк в м.Сімферополі МФО 884436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛК-Захід" (04053, вул. Артема, 21, м. Київ, ідентифікаційний код: 36593612, р/р 26004186661 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) основний борг в сумі 6340,30 грн., судові витрати з державного мита в сумі 101,18 грн., та судові витрати по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 234,11 грн.

Видати наказ.

В частині стягнення 51,16 грн. пені – у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.