Рішення № 18197189, 12.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. <поле для ввода - № кабинета >

РІШЕННЯ

Іменем України

12.09.2011Справа №5002-9/3067-2011 за позовом Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю,(04053, м. Київ, пер.Нестеровський, 7/9)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (95000, АДРЕСА_1)

про стягнення 3 549,50 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 3549,50 грн., а також судові витрати : держмито у сумі 102,00 грн., та витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Від позивача надійшла заява вих. №292/08 від 15.08.2011 року у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, у якої він просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1101,74 грн., а також держмито у сумі 102,00 грн., та витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Заява про зменшення позовних вимог судом прийнята до розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, від нього надійшло клопотання вих. №301/09 від 08.09.2011 року про розгляд справи по наявним у неї матеріалам і без участі свого представника.

Відповідач тричі явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору.

Справа розглядається на підставі наявних у неї| матеріалів у|в,біля| порядку|ладу| ст. 75 Господарського процесуального| кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, суд

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

28 серпня 2009 р. між Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком» у формі ТОВ (Позивач) та ФОП ОСОБА_1 (Відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 3248 (на умовах відстрочки платежу).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору Продавець зобов'язується продати у власність Покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості - в подальшому «Товар», а Покупець зобов'язується протягом дії цього Договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість.

В п. 1.2. договору визначено, що конкретний асортимент (номенклатура), кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після оформлення є невід'ємною частиною Договору. Асортимент, що вказаний в накладних, може бути змінений, при цьому загальна сума Договору перед та після зміни товару одного асортименту на інший залишається незмінною.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок Продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 21 (двадцяти одного) діб від дати приймання товару.

Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та поставив товар відповідачу на загальну суму 8513,88 грн., що підтверджується видатковими накладними №8У004085 від 08.07.2010р., №8У004149 від 12.07.2010р., №8У004151 від 12.07.2010р., №8У004291 від 15.07.2010р., №8У005495 від 09.08.2010р., №8У006861 від 16.09.2010р.

Відповідач частково оплатив поставлений товар в розмірі 4777,10 грн. та часткове повернув товар позивачу на суму 2635,02 грн., що підтверджується накладними на повернення товару.

Позивач свої договірні зобовязання виконав належним чином, однак, заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед СУНП «Марком» становить 1101,74 грн.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений|установлені| строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таким обставинах, зменшені позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розміру 1101,74 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 12.09.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 13.09.2011 р.

З огляду на викладене , керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Заяву про зменшення позовних вимог прийняти.

2.Позов задовольнити.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (95000, АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 р/р НОМЕР_2 в ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО МФО 305749) на користь Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю,(04053, м. Київ, пер.Нестеровський, 7/9 код ЄДРПОУ14364757 р/р 26005262400648 в ВАТ «ВіЕйБі банк» у м.Києві МФО 380537) 1101,74 грн. заборгованості, 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПетухова Н.С.