Рішення № 18196893, 25.08.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2011 Справа № 18/1710/11

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноперекопська", 96003, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, 13

до Закритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 9 "Полтаванафтогазбуд", 38762, Полтавський р-н, с. Терешки, вул. Шевченка, 1а

про стягнення 4 754,34 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

25.08.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноперекопська", м. Красноперекопськ про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 9 "Полтаванафтогазбуд", с. Терешки 4 754,34 грн. заборгованості, в тому числі : 2 913,60 грн. заборгованість по оплаті ремонтно-відновлювальних робіт водопроводу, 1 596,13 грн. заборгованість по оплаті необлікованого використання води, 184,90 грн. інфляційні втрати та 59,71 грн. три проценти річних.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, явка його представників судом обов'язковою не визнавалась. Крім того, останній надав суду клопотання № 964 від 18.07.2011 р. (вх. № 11769д від 25.07.2011 р.) про розгляд справи за відсутності його представників. Судом клопотання задовольняється як таке, що не суперечить чинним процесуальним нормам.

В попередньому судовому засіданні представник позивача заявив, що наполягає на позовних вимогах.

Відповідач представництво у судове засідання повторно не забезпечив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про обов'язки, покладені на нього судом, про що свідчать повідомлення № 3600108713281 та № 3600108766911 про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у даній справі від 16.06.2011 р. та ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 05.07.2011 р.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (у минулому судовому засіданні), оцінивши надані докази, суд,

встановив:

21.11.2010 р. при виконанні відповідачем робіт з прокладки газопроводу був пошкоджений водопровід поблизу с. Рисове, Красноперекопського району, Автономної Республіки Крим.

Згідно заяви № б/н від 22.11.2010 р. відповідач просив позивача здійснити ремонт пошкодженого водопроводу поблизу с. Рисове та гарантував здійснити оплату в розмірі 2 913,60 грн..

З огляду на вищевикладене сторонами був підписаний та скріплений їх печатками зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва водопроводу, згідно якого вартість ремонту водопроводу складала 2 913,60 грн. (а.с. 8).

Факт виконання позивачем ремонтних робіт та приймання замовником результатів робіт на загальну суму 2 913,60 грн. підтверджується наявною у справі копією акту № 1 виконаних робіт (за період з від 30.11.2010 р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а.с. 9).

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок № 261 від 22.11.2010 р. на оплату отриманих результатів ремонтних робіт (а.с. 10).

З огляду на невиконання відповідачем зобов"язань щодо оплати отриманих результатів ремонтних робіт 16.03.2011 р. позивач направив відповідачу Претензію № 381 з вимогою в тижневий строк з моменту її отримання, оплатити рахунок № 261 від 22.11.2010 р. на суму 2 913,60 грн..

Факт отримання вищезазначеної претензії відповідачем 22.03.2011 р. підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення № 9600003832589 про вручення поштового відправлення (а.с. 11 зі зворотного боку).

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду відповідач не здійснив розрахунки за отримані результати робіт.

Крім того, 21.11.2010 р. комісією у складі майстра ділянки водовідведення ОСОБА_2 та слюсаря ділянки водовідведення ОСОБА_1 був складений акт № б/н, в якому зафіксовано, що при обстеженні трубопроводу з с. Таврічного в с. Рисове було виявлено пошкодження асбестно-цементної труби Ру 219 16 м., яке сталося по вині відповідача.

22.11.2010 р. представниками позивача в присутності представника відповідача був складений акт № б/н, в якому зафіксовано, що при виконанні відповідачем робіт з прокладки газопроводу був пошкоджений водопровід поблизу с. Рисове, який забезпечує водопостачання с. Рисове. Витік води є результатом пошкодження. Вищезазначений витік буде розрахований згідно з п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, затверджених Наказом Міністерства ЖКГ України № 190 від 27.06.2008 р..

25.11.2010 р. був винесений припис № 1508, згідно якого за допущене відповідачем порушення п. 5.22 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, затверджених Наказом Міністерства ЖКГ України № 190 від 27.06.2008 р., останньому у термін до 06.12.2010 р. необхідно оплатити рахунок № 9 від 23.11.2010 р. на суму 1 596,13 грн. по оплаті необлікованого використання води.

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду збитки завдані відповідачем внаслідок пошкодження ним трубопроводу, що сталася 20.11.2010 р. поблизу с. Рисове, не сплачені.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 4 754,34 грн. заборгованості, в тому числі : 2 913,60 грн. заборгованість по оплаті ремонтно-відновлювальних робіт водопроводу, 1 596,13 грн. збитків, 184,90 грн. інфляційні втрати та 59,71 грн. три проценти річних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що зазначені зведений кошторис та акт приймання виконаних ремонтних робіт містять визначення робіт, їх кількість, категорію, ціну, підписані як представником позивача, так і відповідача, скріплені печатками сторін, між сторонами мав місце факт укладання правочину договору підряду.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник, виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За змістом частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи загальні правила обчислення строків, встановлені ст. 253-255 Цивільного Кодексу України, строк платежу за отримані результати робіт настав 30.03.2011 р., та відповідно і є строком, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання щодо виконання ремонтних робіт, а відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань та приписів ст. 854 Цивільного кодексу України не оплатив вартість отриманих результатів робіт.

Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 2 913,60 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося вище, претензія позивача № 381 від 16.03.2011 р., яка є пред'явленою відповідачу вимогою в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, отримана відповідачем 22.03.2011 р., а тому обов'язок по оплаті за отримані ним результати робіт у відповідача настав з 30.03.2011 р..

За викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за період з 06.12.2010 р. по 10.05.2011 р. включно підлягають частковому задоволенню, а саме : в сумі 10,06 грн. - три проценти річних за період з 30.03.2011 р. по 10.05.2011 р. та 37,88 грн. інфляційні нарахування за період з 30.03.2011 р. по 10.05.2011 р. (розрахунок суми процентів здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та копію такого залучено до матеріалів справи).

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 596,13 грн. збитків з оплати необлікованого використання води суд приходить до висновку, що останні підлягають задоволенню за наступного мотивування.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є : втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Обовязок по відшкодуванню збитків настає для субєктів господарювання у разі порушення господарського зобовязання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

За викладеного, матеріалами справи підтверджено наявність повного складу правопорушення з боку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення завданих відповідачем збитків в розмірі 1 596,13 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, останнім не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на його користь інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, нарахованих на суму збитків, суд приходить до висновку, що останні задоволенню не підлягають з огляду на те, що нарахування таких ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачено.

В частині покладення на відповідача 296,44 грн. судових витрат, які понесені позивачем на забезпечення його представництва у судових засіданнях Господарського суду Полтавської області по даній справі, слід зазначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК України).

Отже, дані витрати, понесені позивачем у зв'язку з реалізацією процесуальних прав при розгляді справи в господарському суді, не відносяться до складу судових витрат та не можуть бути стягнуті з відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 913,60 грн. основної заборгованості, 1 596,13 грн. збитків, 37,88 грн. інфляційних нарахувань, 10,06 грн. трьох відсотків річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 9 "Полтаванафтогазбуд" (38762, Полтавський р-н, с. Терешки, вул. Шевченка, 1а), ідентифікаційний код 01291471 на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Красноперекопська" (96003, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, 13), р/р 26038000009489 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 05450363 2 913,60 грн. основна заборгованість, 1 596,13 грн. збитків, 37,88 грн. інфляційних нарахувань, 10,06 грн. трьох відсотків річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене : 30.08.2011 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.