Рішення № 18196864, 14.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11 Справа№ 5015/3781/11

За позовом: фермерського господарства "Клен", с. Річки,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх", с. Старе Село,

про: стягнення 38815,49 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 довіреність від 20.06.2011 р.,

ОСОБА_2. ордер №173 від 30.08.2011 р.,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов фермерського господарства "Клен" до товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх" про стягнення 38815,49 грн. Ухвалою від 06.07.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, судовий розгляд справи призначено на 25.07.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №50201/1 від 02.01.2009 року не здійснив у повному обсязі оплати за поставлену продукцію (мука та мукомельні вироби), внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 29460,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3027,97 грн. пені, 4654,68 грн. інфляційних втрат, 1346,28 грн. 3% річних.

Відповідач у судові засідання не зявився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.07.2011 року, проти позову у встановленому порядку не заперечив, рухом справи не цікавився. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №50201/1 від 02.01.2009 року (надалі Договір). За умовами цього договору продавець (позивач у справі) зобовязується продавати покупцю за його заявкою у власність сільськогосподарську продукцію (муку та мукомельні вироби) потрібної якості, а покупець зобовязується протягом строку дії договору купувати товар і оплачувати його вартість протягом 5 календарних днів на розрахунковий рахунок або готівкою в касу підприємства.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 112980,00 грн., про що свідчать: накладна №21004/1 від 10.04.2009 року на суму 11850,00 грн. та довіреність ЯПК №109455 від 10.04.2009 року; накладна №20406/1 від 04.06.2009 року на суму 11400,00 грн. та довіреність ЯПК №109468 від 02.06.2009 року; накладна №20307/1 від 03.07.2009 року на суму 12050,00 грн. та довіреність ЯПК №109475 від 03.07.2009 року; накладна №20907/1 від 09.07.2009 року на суму 10950,00 грн. та довіреність ЯПК №109477 від 09.07.2009 року; накладна №21108/1 від 11.08.2009 року на суму 7500,00 грн. та довіреність ЯПК №109483 від 11.08.2009 року; накладна №20309/1 від 03.09.2009 року на суму 3800,00 грн. та довіреність ЯПК №109492 від 03.09.2009 року; накладна №21009/1 від 10.09.2009 року на суму 9000,00 грн. та довіреність ЯПК №109494 від 10.09.2009 року; накладна №21409/1 від 14.09.2009 року на суму 9720,00 грн. та довіреність ЯПК №109494 від 10.09.2009 року; накладна №21809/1 від 18.09.2009 року на суму 7600,00 грн. та довіреність ЯПК №109497 від 18.09.2009 року; накладна №20910/1 від 09.10.2009 року на суму 11000,00 грн. та довіреність від 09.10.2009 року; накладна №21410/1 від 14.10.2009 року на суму 7400,00 грн. та довіреність №5 від 14.10.2009 року; накладна №23011/1 від 30.11.2009 року на суму 7560,00 грн. та довіреність №13 від 30.11.2009 року; накладна №23011/1 від 30.11.2009 року на суму 3150,00 грн. та довіреність №13 від 30.11.2009 року.

Як убачається з представлених суду виписок з банківського рахунку позивача, відповідачем оплачено 83520,00 грн.

Відповідачем не представлено суду належних доказів оплати вартості отриманого товару в повному обсязі. Заборгованість становить 29460,00 грн.

Між позивачем та адвокатською компанією "Павленко, Стаценко і Осінчук" укладено договір про надання правової допомоги від 25.05.2011 року. За умовами цього договору адвокатська компанія надає позивачу консультації з правових питань та довідки з чинного законодавства щодо стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх": формування пакету документів, необхідних для підготовки позову, підготовка позову, підготовка розрахунку пені, інфляційних втрат, 3% річних, представництво інтересів у господарському суді. Адвокатською компанією надано такі послуги, про що з позивачем складено акт №1 від 17.06.2011 року. Вартість послуг склала 3700,00 грн. Зазначена сума була виплачена компанії, про що свідчить платіжне доручення №250 від 24.06.2011 року.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу купівлі-продажу на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 1.1 Договору відповідач узяв на себе обовязок оплачувати куплений товар протягом 5 календарних днів. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки відповідачем прийнято товар, у нього виник обовязок з його оплати, чого у встановлений законом строк не виконав, вимоги позивача про стягнення 29460,00 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати покупець зобовязаний оплатити пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаних зобовязань за кожен день прострочення. Оскільки позивачем проведено нарахування пені з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд вважає вимоги про стягнення 3027,97 грн. пені обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1346,28 грн. 3% річних, та 4654,68 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Суд також звертає увагу на те, що частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи. З цієї метою суд ухвалою від 06.07.2011 року зобовязував сторони провести звірку взаємних розрахунків. Позивач належним чином виконав зазначену вимогу ухвали суду та надіслав відповідач акт звірки взаємних розрахунків, проте відповідач зазначеної вимоги не виконав, чим порушив покладений на нього законом та судом обовязок.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Уточнені позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх" (адреса: вулиця Зелена, будинок 226, село Старе Село, Пустомитівський район, Львівська область, 81154; ідентифікаційний код 25239860) на користь селянського (фермерського) господарства "Клен" (адреса: село Річки, Жовківський район, Львівська область, 80310; ідентифікаційний код 22356177) 29460,00 грн. основного боргу, 3027,97 грн. пені, 4654,68 грн. інфляційних втрат, 1346,28 грн. 3% річних, 384,89 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3700,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.