Рішення № 18196796, 07.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.11 Справа№ 5015/3892/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: ТзОВ ТВК “Лізингова компанія “Універсальна”, м. Львів;

До Відповідача: ТзОВ “Синтезгруп”, смт. Лопатин, Радехівський р-н, Львівської обл.;

Про: стягнення 64241,65 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_1 - предст. (дов. № 1114 від 17.01.2011р.);

Відповідача: не зявився;

Позивачу, який взяв участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи. Від здійснення технічного запису судового процесу позивач відмовився.

Суть справи:

Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Універсальна” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Синтезгруп”, смт. Лопатин, Радехівський р-н, Львівської обл. про стягнення 64241,65 грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 14.07.2011р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 27.07.2011р.

В судове засідання 27.07.2011р. представник позивача зявився, представник відповідача не з'явився хоча був повідомлений належним чином, вимоги ухвали не виконав.

Ухвалою суду від 27.07.2011р. розгляд справи відкладено на 08.08.2011р. з підстав, викладених в ухвалі. Ухвалою зобовязано позивача вручити ухвалу суду від 27.07.2011р. відповідачу нарочно.

В судове засідання 08.08.2011р. представник позивача зявився, надав суду доказ вручення ухвали відповідачу із призначенням судового розгляду справи на 08.08.2011р. Представник відповідача не з'явився хоча був повідомлений належним чином.

Суд, оглянувши подані позивачем докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.

Справа розглядається, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, враховуючи факт огляду у попередніх судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

На підставі Договору фінансового лізингу № 106/1007/29-СГР від 30.10.2007р. ТОВ “Лізингова компанія “Універсальна” передано ТзОВ “Синтезгруп” у виключне платне користування на пять років автомобіль DONG FENG 2007р.в. реєстраційний номер ВС6596ВЕ, номер кузова Y6LD620127L000022.

Вартість переданого автомобіля на момент передачі у лізинг становила 97530,00грн. Протягом дії терміну лізингу відповідач сплачував лізингові платежів, які відповідно до Закону України “Про фінансовий лізинг” включали суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, винагороду лізингодавця, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу і частково оплатив вартість автомобіля. На момент розірвання Договору лізингу невідшкодована вартість Предмету лізингу склала 25297,99грн.

Позовні вимоги позивача складаються з трьох частин, а саме повернення предмету лізингу невідшкодована вартість котрого склала 25297,99грн. стягнення заборгованості по оплаті лізингових платежів в сумі 35702,41грн. та стягненні пені за прострочення сплати лізингових платежів в сумі 3241,25грн.

Позовні вимоги щодо повернення автомобіля позивач обґрунтовує наступним.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

За умовами п.7.1.4. Договору лізингу, лізингодавець має право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку якщо прострочення сплати лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30 днів.

Керуючись вимогами до п.3 ст.7 Закону України “Про фінансовий лізинг” відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до умов п.9.1. Договорів лізингу Лізингоодержувач погодився, що Лізингодавець у разі дострокового припинення Договору лізингу має право вилучити Предмет лізингу негайно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобовязаний повернути Предмет лізингу Лізингодавцю негайно або у визначений Лізингодавцем термін в тому стані, в якому він був отриманий у користування, з урахуванням нормального зносу.

Починаючи з грудня 2009р. відповідач постійно прострочував сплату лізингових платежів. Позивач неодноразово направляв Відповідачу претензії щодо оплати простроченої заборгованості по Договору лізингу, це зокрема лист-претензія вих. №231 від 08.04.2010р., лист-претензія вих. № 952 від 23.11.2010р., лист вих. №1197 від 04.02.2011р., лист-претензія вих. №1308/1 від 16.03.2011р. Після отримання претензій Відповідач частково оплачував прострочену заборгованість, і потім знову припиняв здійснювати лізинові платежі, предмет лізингу не повертав.

Позивач надав розрахунок невідшкодованої вартості предмету лізингу.

16.06.2011р. позивач направив відповідачу лист-претензію вих.№1563 від 16.06.2011р. з повідомленням, що з 16.06.2011р. позивач відмовляється від Договору лізингу та вимогою повернути Предмет лізингу Позивачу до 25.06.2011р. за адресою м.Львів, вул. Єфремова, 32а. 25.06.2011р. відповідач отримав лист-претензію вих. №1563 від 16.06.2011р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповідач автомобіль DONG FENG 2007р.в., реєстраційний номер ВС6596ВЕ, номер кузова Y6LD620127L000022 не повернув.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів Позивач обґрунтував наступним:

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” (надалі Закону) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Позивач посилається також на аналогічні за змістом норми встановлені в п.1.ст.806 Цивільного кодексу України та п.1.ст.292 Господарського кодексу України. Пунктом 3.3 Договору лізингу визначено графік лізингових платежів, згідно якого лізингоодержувач зобовязався щомісячно сплачувати лізингові платежі у визначеному розмірі та у встановлені терміни. Т.ч. Відповідач відповідно до п.2 ст.1 Закону, п.1.ст.806 Цивільного кодексу України, п.1.ст.292 Господарського кодексу України та п.3.3 Договору лізингу взяв на себе зобовязання по сплаті лізингових платежів у розмірі та строки визначені Договорами лізингу, а саме, Додатком №2 до Договору лізингу, графіком лізингових платежів.

На підставі підписаного Договору лізингу відповідно до п.1 ст.174 Господарського кодексу України, у відповідача виникли господарські зобовязання, визначені Договором лізингу, в тому числі, зобовязання своєчасно та в повному розмірі сплачувати лізингові платежі. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону та договору. Згідно із ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та у встановлений договором строк.

Починаючи з грудня 2009р., відповідач постійно прострочував сплату лізингових платежів по Договору лізингу. Факт наявності простроченої заборгованості відповідач не заперечував, про що свідчать підписані Акти звірки розрахунків від 31.12.2009р., 30.09.2010р., 31.10.2010р., 30.11.2010р, 31.12.2010р., 31.01.2011р. та 28.02.2011р. за Договорами лізингу.

Позивачем неодноразово направлялись відповідачу претензії щодо оплати простроченої заборгованості по Договору лізингу, це зокрема лист-претензія вих. №231 від 08.04.2010р., лист-претензія вих. №952 від 23.11.2010р., лист вих. №1197 від 04.02.2011р., лист-претензія вих. №1308/1 від 16.03.2011р.

16.06.2011р. позивач направив відповідачу лист-претензію вих. №1563 від 16.06.2011р. з вимогою негайно сплатити заборгованість по сплаті лізингових платежів на загальну суму 35702,41грн. 25.06.2011р. Претензію вих. №1563 від 16.06.2011р. з викладеними вимогами відповідач отримав проте заборгованість не оплатив.

Позивачем надано суду розрахунок простроченої до сплати суми, згідно з Договором фінансового лізингу №106/1007/29-СГР від 30.10.2007р. в якому наведено розрахунок нарахування та оплати лізингових платежів. З наданих розрахунку та картки рахунку 361 вбачається, що відповідач не сплатив позивачу лізингові платежі на загальну суму 35702,41грн. в т.ч.:

1000,41грн. - щомісячний лізинговий платіж №28 за березень 2010р.;

2400,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №29 за квітень 2010р.;

2600,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №30 за травень 2010р.;

2300,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №31 за червень 2010р.;

2300,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №32 за липень 2010р.;

2500,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №33 за серпень 2010р.;

2300,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №34 за вересень 2010р.;

2200,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №35 за жовтень 2010р.;

3100,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №36 за листопад 2010р.

2200,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №37 за грудень 2010р.

2100,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №38 за січень 2011р.

2300,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №39 за лютий 2011р.

2100,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №40 за березень 2011р.

2100,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №41 за квітень 2011р.

2202,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №42 за травень 2011р.

2000,00грн. - щомісячний лізинговий платіж №43 за червень 2011р.

Позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочення сплати лізингових платежів Позивач обґрунтував наступним:

Відповідно до вимог ч.1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору. Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України штрафними санкціями за порушення можуть бути штраф та пеня. Відповідно до ч.2.ст.551 Цивільного кодексу України розмір пені встановлюється договором. За умовами п.8.3.2 Договору лізингу у разі прострочення сплати лізингового платежу відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення незалежно від терміну тривання порушення.

Позивачем надано суду розрахунок простроченої до сплати суми, згідно з Договором фінансового лізингу № 106/1007/29-СГР від 30.10.2007р., в якому наведено розрахунок нарахування та оплати пені.

З наданих розрахунку та картки рахунку 374, вбачається, що сума неоплаченої пені за прострочення сплати лізингових платежів становить 3241,25грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення Позивача, суд вважає позовні вимоги повністю підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до ст.10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до умов п.7.1.4. Договору лізингу лізингодавець має право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку якщо прострочення сплати лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30 днів.

Керуючись до п.3. ст.7 Закону України “Про фінансовий лізинг”, відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п.2 ст.1 ЗУ “Про фінансовий лізинг” (надалі Закон), за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)

Відповідно до ч.1. ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору. Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафними санкціями за порушення можуть бути штраф та пеня. Відповідно до ч.2.ст.551 Цивільного кодексу України, розмір пені встановлюється договором.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, відповідно до наданих йому прав та можливостей позовні вимоги заперечив, докази погашення заборгованості представив.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що на день подання позову сума заборгованості по сплаті орендних платежів становила 770,00грн. Оскільки на день прийняття даного Рішення вищевказана заборгованість відповідачем погашена, законні підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати судом покладено на відповідача частково, оскільки 770,00грн. заборгованості за орендну плату за листопад 2009р. виникло з його вини.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 627 ЦК України

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Зобовязати ТзОВ “Синтезгруп” (Львівська обл., Радехівський район, смт. Лопатин, вул. Тарнавського, буд. 7, ЄДРПОУ 34677868) повернути ТзОВ “Лізингова компанія “Універсальна” (79013, м.Львів, вул.Єфремова,32а, ЄДРПОУ 33951781) автомобіль DONG FENG 2007р.в. реєстраційний номер ВС6596ВЕ, номер кузова Y6LD620127L000022;

3.Стягнути з ТзОВ “Синтезгруп” (Львівська обл., Радехівський район, смт. Лопатин, вул. Тарнавського, буд. 7, ЄДРПОУ 34677868) на користь ТзОВ “Лізингова компанія “Універсальна” (79013, м.Львів, вул.Єфремова,32а, ЄДРПОУ 33951781) заборгованість на загальну суму 38943,66грн.;

4.Стягнути з ТзОВ “Синтезгруп” (Львівська обл., Радехівський район, смт. Лопатин, вул. Тарнавського, буд. 7, ЄДРПОУ 34677868) на користь ТзОВ “Лізингова компанія “Універсальна” (79013, м.Львів, вул. Єфремова,32а, ЄДРПОУ 33951781) 389,43грн. - витрат на оплату державного мита та 236,00грн. - витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.