Рішення № 18196112, 13.09.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.11р.Справа № 21/5005/10518/2011 За позовом Приватного підприємства приватної фірми "ТІМБОР", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима 2006", м. Дніпропетровськ

про стягнення 54 437,22 грн. за договором поставки № М-60253 від 01.06.09р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Скиба Т.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. від 01.08.2011 року;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Приватне підприємство приватна фірма „ТІМБОР” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максима 2006” про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 54 437,22 грн., з яких: 44783,10 грн. сума основного боргу, 1299,32 грн. - 3 % річних, 4836,57 грн. - інфляційного збільшення суми боргу та 3518,23 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки № М-60253 від 01.06.2009 р. щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не направив, представник відповідача у судове засідання 06.09.2011 р. не зявився, про причини неявки суд не сповістив.

Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

06.09.2011 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2009 року між Приватним підприємством приватна фірма „ТІМБОР” (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максима 2006" (далі - відповідач, покупець), укладено договір поставки № М-60253 (далі - договір).

За умовами п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити товар (відповідно до специфікації), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору.

Згідно п. 7.1. договору, загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всіх накладних.

Пунктом 6 додатку № 4 до договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару (п. 7.2. Договору).

На виконання умов договору, позивач у період з 05 серпня 2009 р. - 24 червня 2010 р. передав відповідачу товар на загальну суму 131230,60 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 50-127) тобто виконав належним чином свої зобовязання за договором.

Відповідач зі своєї сторони за поставлений позивачем товар розрахувався частково, у сумі 65610,45 грн. (а.с. 43).

Частину заборгованості у сумі 20837,05 грн. було зараховано (списано з відповідача) шляхом взаєморозрахунків на виконання позивачем умов договорів № М-3116 від01.06.2009 р. та № КО-01329 від 01.09.2009 року на виконання маркетингових послуг, укладених між позивачем та відповідачем, відповідно до яких ТОВ "Максима 2006" надавало ПП ПФ "Тімбор" маркетингові послуги.

Залишившоїся частини боргу у сумі 44783,10 грн. за договором відповідач не сплатив.

31.01.2011 р. між сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 01 лютого 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 44783,10 грн. (а.с. 42).

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань по оплаті поставленого товару, наявність боргу відповідача у сумі 44 783,10 грн., що і є причиною спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З огляду на умови договору (п. 7.2.) строк оплати за поставлений позивачем відповідачу товар, згідно видаткових накладних, є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 44 783,10 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Пункт 8.9. договору передбачає, що у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несплаченої у строк товару за кожен день прострочення.

Оскільки прострочення оплати отриманого товару має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення оплати з 23.08.2010 р. по 23.02.2011 р. у сумі 3 518,23 грн.

Розрахунок пені перевірено судом за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство".

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період прострочення з 23.08.2010 р. - 10.08.2011 р. у розмірі 1299,32 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 49619,67 за період прострочення виконання грошового зобов'язання із застосуванням індексів інфляції за серпень 2010 р. - липень 2011 р.

При перевірці за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство" розрахунку позивача встановлено, що нарахування відповідачу суми втрат від інфляції, розрахованої із застосуванням індексів інфляції за серпень 2010 р. - серпень 2011 р. нарахована невірно.

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.97 „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 01 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Тобто, оплату товару по видатковій накладній № Ті-0-00425 від 24.06.2010 р. на суму 210,60 відповідач був зобовязаний сплатити у строк до 24.08.2010 р. (60 календарних днів з моменту поставки) і ця сума може індексуватися тільки з вересня 2010 року.

Суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3979,59 грн. за період розрахований із застосуванням індексів інфляції за вересень 2010 р. - серпень 2011 р. В іншій частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 856,98 грн., позивачу слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима 2006" (49000, м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, провулок Людмили Мокієвської, буд. 20, кв. 2, р/р 26004313063301 в ФАБ „Південний”, МФО 306458, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33974608) на користь Приватного підприємства приватна фірми "ТІБОР" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Новорічна, буд. 47, кв. 17, р/р № 26005060005708 в ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” м. Дніпропетровськ, МФО 30529, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20223021) заборгованість за договором поставки у розмірі 44783,10 грн. (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят три грн. 10 коп.), суму 3 % річних у розмірі 1299,32 грн. (одну тисячу двісті девяносто девять грн. 32 коп.), суму втрат від інфляції у розмірі 3979,59 грн. (три тисячі девятсот сімдесят девять грн. 59 коп.), пені у сумі 3518,23 грн. (три тисячі пятсот вісімнадцять грн. 23 коп.), державного мита у сумі 535,80 грн. (пятсот тридцять пять грн.. 80 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 856,98 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 12.09.2011р.