Рішення № 18195798, 11.09.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.11р.Справа № 7/144-09

За позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі:

позивача -1: Міністерства оборони України, м. Київ

позивача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-К", м. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області

відповідача-2: Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове), м. Київ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору від 09.03.2006р. купівлі - продажу нерухомого майна

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: представник ОСОБА_2, дов. від 04.01.2011р. б/н ;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

за участю старшого помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону - Пецько С.С., посвідчення № 084 від 25.12.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ) та Квартирно -експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-К" (м. Підгороднє Дніпропетровської області), відповідача-2: Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (м. Київ) про визнання недійсним (з моменту укладення) договору від 9 березня 2006 року купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна військового містечка № 64, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 а саме: літ. А-1 - склад, загальною площею 509, 5 кв. м, літ. а - рампа, літ. Б-2, б-1, б1-1 - будівля цеху, загальною площею 218, 1 кв. м, літ. б - сходи, літ. В-1 - склад, загальною площею 1 062, 4 кв. м, літ. в, в1-в4 - рампи, літ. Д-1, д-1 - склад, загальною площею 90, 1 кв. м, літ. д, д1 - ґанки, літ. Е-1 - склад, загальною площею 728, 2 кв. м, укладеного між Державою Україна в особі Верховної Ради України, від імені якої діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_3., та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-К".

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений вище договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог законодавства. Так, на думку військового прокурора, директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_3. не мав повноважень на його укладення. Довіреність від 10.02.2006р., на підставі якої діяв ОСОБА_3. при укладенні договору, видана в порядку передоручення Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахункове) в особі начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_4, який, в свою чергу, діяв на підставі довіреності від 17.08.2004р., виданої Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України Марчука Євгена Кириловича. Між тим, 02.10.2004р. Міністром оборони України видане розпорядження, згідно з яким довіреності на право укладання договорів (угод, контрактів) від імені Міністерства оборони України, видані до жовтня 2004 року та термін дії яких не закінчився, вважаються з цього числа недійсними. Отже, довіреність від 17.08.2004р. за станом на дату видачі довіреності від 10.02.2006р. була недійсною. Окрім того, повноваження, якими наділений ОСОБА_3. довіреністю від 10.02.2006р., перевищують повноваження надані Міністром оборони України довіреністю від 17.08.2004р. Довіреність від 10.02.2006р. в обґрунтування повноважень ОСОБА_3. містить посилання також на доручення (розпорядження) Міністра оборони України від 23.11.2005р. № 13965/з. Однак, зі змісту листа за № 13965/з Міністр оборони України не надавав ніяких доручень (розпоряджень) Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (госпрозрахункове) щодо укладання договорів (правочинів) по спільній забудові та реконструкції військових містечок, а лише погодився з такою пропозицією свого заступника та за умови відповідності договорів чинному законодавству. Незважаючи на чітко окреслене коло повноважень, ОСОБА_3. уклав від імені Міністра оборони України спірний договір, не отримавши рішення Міністра оборони України та без проходження встановленої у Міністерстві оборони України процедури погодження укладення таких договорів директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України, тобто, з перевищенням своїх повноважень. За наведеного, військовий прокурор вбачає підстави для визнання недійсним спірного договору за ч. 2 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Також, як на самостійну підставу визнання недійсним спірного договору, військовий прокурор посилається на порушення при його укладенні порядку відчуження військового майна. Статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Військовий прокурор вважає, що на час укладення спірного договору майно військового містечка № 64 не було списане, тому рішення про його відчуження мав прийняти Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку майна, що підлягає відчуженню, до переліку мало бути включене спірне майно. Між тим, Міністерством оборони України не вносилося подання до Кабінету Міністрів України щодо відчуження обєктів нерухомості та інших споруд військового містечка № 64, рішення щодо відчуження цього майна Кабінетом Міністрів України не приймалося. Окрім того, законодавство, що діяло на час укладення спірного договору, передбачало реалізацію цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна, виключно за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном. Вказаний порядок реалізації військового майна також не був дотриманий. Наведене, на думку військового прокурора, свідчить про те, що спірний договір укладено з порушенням публічного порядку (ст. 228 ЦК України). Відповідно до ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України господарські зобовязання, які не відповідають вимогам закону або суперечать інтересам держави, є недійсними. Крім того, військовий прокурор вважає, що при укладенні спірного договору порушено встановлений порядок відчуження земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно. Так, земельна ділянка, на якій знаходиться спірне майно, надана в постійне користування Міністерству оборони України в особі Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини (в подальшому перейменована у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська) для будівництва складу, що підтверджується державним актом № 95 від 26.12.1969р. на право користування земельною ділянкою, отже, за цільовим призначенням віднесена до земель оборони. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання цих земель у користування. Будь-яких рішень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки під спірним майном військового містечка № 64 уповноваженим органом не приймалося. Між тим, пунктом 7 спірного договору передбачений обовязок продавця військового майна надати письмову згоду покупцю про відмову від відведеної під комплекс обєктів нерухомості земельної ділянки, на якій розташований цей комплекс. Посилаючись на ст. 21 Земельного кодексу України, військовий прокурор вважає, що наслідком порушення порядку зміни цільового призначення земель є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Військовий прокурор заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідер-К" та будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження у будь-який спосіб об'єктів нерухомого майна та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 а саме будівель та спору, відчужених за оспорюваним Договором.

Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська заявлені військовим прокурором позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська надав пояснення по справі, в яких послався на ті обставини, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.02.2006р. № 590 право власності на обєкти нерухомого майна військового містечка № 64, яке розташоване в АДРЕСА_1 оформлено Дніпропетровській квартирно-експлуатаційній частині району за державою в особі Верховної Ради України. Обєкти нерухомого майна військового містечка № 64 до цього часу перебувають на обліку в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпропетровська. Довіреностей на укладення спірного договору Квартирно -експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська не надавав. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська вважає, що при укладенні спірного договору його сторонами не були додержані вимоги, встановлені ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", а тому спірний договір підлягає визнанню недійсним в силу ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-К" проти позову заперечує, не погоджується з доводами військового прокурора щодо неправомірності видачі довіреності від 10.02.2006р. в порядку передоручення на підставі довіреності від 17.08.2004р. через нібито її скасування розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.2004р. та вважає, що в спірних правовідносинах відміна довіреності не має юридичного значення, оскільки особи, що уклали спірний договір, про відміну довіреності не були повідомлені. Також, на думку ТОВ "Лідер-К", якщо ОСОБА_3. при укладенні спірного договору перевищив свої повноваження, то ця обставина не може вплинути на дійсність спірного договору, оскільки в подальшому мало місце наступне схвалення договору Міністерством оборони України шляхом прийняття виконання зобовязання від ТОВ "Лідер-К" по оплаті майна, що відчужене за спірним договором. Всупереч доводам військового прокурора, що за спірним договором відчужене військове майно, яке було придатне для використання, ТОВ "Лідер-К", посилаючись на рішення про списання нерухомих обєктів військового містечка № 64, оформлене розпорядженням головного КЕУ ЗС України № 303/1/4/6668 від 18.12.2005р., вважає, що це майно було списане, Міністром оборони України прийняте рішення про його відчуження (розпорядження № 13965/з), а повноваження на реалізацію списаного військового майна Кабінетом Міністрів України надані Центральному спеціалізованому будівельну управлінню (госпрозрахункове). Відповідно, ТОВ "Лідер-К" не вбачає порушень закону, повязаних з порядком відчуження військового майна, при укладенні спірного договору. Окрім того, відповідач-1 зазначає, що на дату укладення спірного договору, нерухоме майно, яке відчужене за цим договором, перебувало у відповідача-1 в оренді з 2003 року. За час оренди відповідачем-1 за згодою орендодавця значно поліпшене орендоване майно, а в силу ст. 778 ЦК України, якщо поліпшення були зроблені за згодою орендодавця, орендар має переважне право на придбання цього майна у випадку його продажу, чим і скористався відповідач-1. Відповідач-1 заперечує доводи військового прокурора щодо порушення положень земельного законодавства при укладенні договору, які, за доводами прокурора, є підставою для визнання недійсним спірного договору. Відповідач-1 вважає, що порядок зміни цільового призначення землі визначений Земельним кодексом України, зміна цільового призначення землі є компетенцією органу місцевого самоврядування.

Відповідач-1 заявив про застосування позовної давності.

Відповідач-2 пояснень по суті спору не надав, явку повноважного представника в жодне із судових засідань, призначених для розгляду справи, не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судових засідань відповідач-2 повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа щодо відповідача-2 розглядається за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 залучено ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ).

Третя особа просить відмовити в задоволенні позову. Задоволення позову, як вважає третя особа, призведе до порушення її права власності на придбані нею будівлі. Третя особа зазначає, що 24.05.2006р. нею та відповідачем-1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будівлі, розташованої у м. Дніпропетровську по пр. Праці № 2-а, а саме: будівлі цеху літ. Б-2, б-1, б1-1 загальною площею 218, 1 кв.м; сходи літ. б, тобто частини нерухомого майна, відчуженого за оспорюваним договором. Договір купівлі-продажу від 24.05.2006р. виконаний: відбулася передача майна та проведена оплата його вартості. Право власності третьої особи на придбане майно зареєстроване у встановленому порядку. За наведених обставин третя особа вважає, що нею дотримані всі вимоги чинного законодавства при оформленні договору, повністю виконані умови договору, третя особа є добросовісним набувачем придбаного майна. Також, на думку третьої особи, позов не підлягає задоволенню з підстав пропущення позовної давності та відсутності підстав визнати поважними причини пропущення позовної давності.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2009р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2010р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2011р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2011р. провадження у справі поновлено.

Після поновлення провадження у справі у судове засідання, призначене для розгляду справи на 08.09.2011р., позивач-1, відповідач-1, відповідач-2 явку повноважних представників не забезпечили; третя особа не з'явилась особисто та не забезпечила явку свого повноважного представника. Про дату, час та місце проведення судового засідання зазначені особи повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

05.09.2011р. від третьої особи надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивоване її відрядженням.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2009р. строк вирішення спору по справі продовжено терміном на один місяць.

У судовому засіданні 08.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, помічника військового прокурора, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2006р. між Державою в особі Верховної Ради України, від імені якої діяло Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_3, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-К", як покупцем, укладено договір купівлі продажу нерухомого майна (далі - Договір).

За змістом Договору директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_3 мав повноваження на укладення Договору на підставі довіреності, посвідченої 10.02.2006р. за реєстром № 375 нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4., виданої від імені Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) в особі начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_4, який діяв по праву передовіри по довіреності, посвідченій 17.08.2004р. за реєстром № 2369 нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4., виданій від імені Міністерства оборони України в особі Міністра оборони України Марчука Є.К., попередньої згоди з Міністерством оборони України від 23.11.2005р. за № 13965/з.

Договір в дату його укладення посвідчено державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5., зареєстровано в реєстрі за № 4-909.

За умовами Договору (п. 1) представник продавця передає у власність від імені продавця, а представник покупця приймає у власність на імя покупця обєкти нерухомого майна військового містечка № 64 Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини району, а саме склад літ. А-1 загальною площею 509, 5 кв. м; рампа літ. а; будівля цеху літ. Б-2, б-1, б1-1 загальною площею 218, 1 кв. м; сходи літ. б; склад літ. В-1 загальною площею 1062, 4 кв. м; рампи літ. в, в1 в 4; склад літ. Д-1, д -1 загальною площею 90, 1 кв. м; ганки літ. д, д1; склад літ. Е-1 загальною площею 728, 2 кв. м.

Зазначені обєкти знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 2 Договору).

На дату укладення Договору право власності на нерухоме майно, відчужене за Договором, було зареєстроване за державою в особі Верховної Ради України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.02.2006р, витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.03.2006р. № 10039607. Згідно свідоцтва та Реєстру відчужені обєкти значаться як обєкти нерухомого майна військового містечка № 64 Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини району (відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.10.2005р. № 94 параграф 1 переформована в Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська).

Продаж обєктів нерухомого майна, зазначених у Договорі, здійснений за 1750000, 00 грн. з ПДВ, які перераховані на розрахунковий рахунок продавця № 26001962481345 у Філії Першого Українського міжнародного банку (Київське відділення), МФО 322755, код ЄДРПОУ 33483302, повністю до підписання цього Договору (п. 6 Договору).

09.03.2006р. особами, що підписали Договір, складено акт прийому-передачі нерухомого майна військового містечка 64, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, склад якого наведений в Договорі.

Як зазначено в акті прийому-передачі, повноваження директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) "Укроборонбуд" ОСОБА_3, який підписав акт від імені продавця, підтверджуються довіреністю від 10.02.2006р.

На підставі Договору Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" за відповідачем-1 (покупцем) проведена державна реєстрація права власності придбаного нерухомого майна (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10162593 від 22.03.2006р.).

В подальшому, а саме 24.05.2006р., частина нерухомого майна, придбаного відповідачем-1 за спірним Договором, за договором купівлі-продажу нерухомого майна відчужена на користь ОСОБА_1.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.2006р. в дату його укладення посвідчено державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5., зареєстровано в реєстрі за № 4-2166. Договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів.

За наведеним договором до покупця - ОСОБА_1 перейшло право власності на будівлю цеху літ. Б-2, б-1, б1-1 загальною площею 218, 1 кв.м; сходи літ. б; право власності на придбане майно зареєстроване за ОСОБА_1 11.05.2007р.

Між тим, військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону вбачає підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.03.2006р. у зв'язку з тим, що особа, яка уклала договір від імені продавця, не мала на це повноважень, договір укладено без дотримання вимог законодавства щодо порядку відчуження військового майна, що і є причиною спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частини 2 та 3 статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено вище, спірний Договір підписаний з боку продавця директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності від 10.02.2006р.

Вказана довіреність видана Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахункове) в особі начальника цього управління ОСОБА_4, що діє від імені Міністерства оборони України на підставі Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), затвердженого наказом Міністра оборони України від 12.04.2002р. № 129, розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2004р. № 894-р "Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил", розпорядження (доручення) Міністра оборони України від 23.11.2005р. № 13965/з, наказу Міністра оборони України від 29.12.2005р. № 774 та довіреності, посвідченої ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.08.2004р. за реєстром № 2369.

02.10.2004р. Міністром оборони України видане розпорядження, згідно з яким довіреності на право укладення договорів (угод, контрактів), видані до жовтня 2004 року та термін дії яких не закінчився, вважаються недійсними. Отже, 10.02.2006р. у начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_4 не було повноважень для видачі довіреності в порядку передоручення на підставі довіреності від 17.08.2004р.

За змістом довіреності від 10.02.2006р. директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_3 надані повноваження представляти інтереси та укладати від імені Міністерства оборони України (функцію замовника будівництва, від імені якого згідно з Положенням здійснює Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове)) в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності з питань, повязаних з укладенням договорів на умовах, визначених постійною робочою групою створеною наказом директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) ЦСБУ "Укроборонбуд" від 28.07.2005р. №16 (зі змінами, внесеними наказами від 08.08.2005р. № 26 та від 06.10.2005р. № 48). Для чого йому надається право: подавати та одержувати необхідні довідки та документи, представляти інтереси Міністерства оборони України (функцію замовника будівництва, від імені якого згідно з Положенням здійснює Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове)) у відповідних уповноважених органах нотаріату та інших закладах і організаціях, розписуватися, підписувати договори (правочини) по спільній забудові та реконструкції військових містечок, визначених у розпорядженні (дорученні) Міністра оборони України від 23.11.2005р. за № 13965/з, шляхом укладення договорів з контрагентами, відібраними робочою групою на конкурентних засадах, та здійснення реалізації (відчуження) нерухомого військового майна (будівель, споруд, що розташовані на території військових містечок, визначених у зазначеному розпорядженні (дорученні) та списаних у встановленому порядку), оцінених немайнових прав (активів) з отриманням коштів у безготівковому порядку на вказаний у договорі рахунок, оплачувати необхідні платежі та виконувати всі інші дії, повязані з цим дорученням, в межах та обсязі передбаченому чинним законодавством України для такого роду повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (в редакції за станом на дату укладення Договору) відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 6 цього Закону рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. № 1919, з подальшими змінами та в редакції за станом на дату укладення Договору, повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Відповідно до п. 5 цього Положення повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна (крім майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення), списаного військового майна та військового майна, яке підлягає утилізації, надає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міноборони відповідно до результатів проведених конкурсів (тендерів) з визначення серед суб'єктів тих, що реалізуватимуть військове майно.

Згідно з п. 6 Положення рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.

Згідно ж з п. 7 Положення рішення про відчуження списаного військового майна приймає Міноборони із затвердженням його переліку станом на 1вересня поточного року.

Отже, процедура відчуження військового нерухомого майна в силу наведених положень залежить від того, чи є військове майно придатним для подальшого використання, надлишковим майном тощо або списаним, чи таким, що підлягає утилізації.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2004р. № 894-р Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, яке належить до сфери управління Міноборони та яке визначено за результатами конкурсу, згідно з пропозицією Міноборони надані повноваження на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил.

Однак, на дату укладення Договору майно, яке відчужене за цим Договором, не було списане.

Матеріали справи містять чотири акти списання будівлі (споруди), відповідно, щодо чотирьох обєктів нерухомого майна, які затверджені командувачем військ Південного оперативного командування лише 29.03.2006р., та якими не охоплене все нерухоме майно, що було відчужене за Договором.

Окрім того в цих актах наведені висновки, що майно підлягає списанню в звязку з його плановим знесенням для звільнення території військового містечка під майданчик планової забудови житлового комплексу, а не з метою подальшого продажу.

Чотири акти списання будівель складів за генпланом № 3, 5, 7, 8 у військовому містечку № 64 Дніпропетровського гарнізону в листопаді 2006 року разом з супровідним листом Південним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням направлені до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська.

В супровідному листі наведені вимоги щодо дотримання порядку розбирання будівель, щодо необхідності оприбуткування на відповідних бухгалтерських рахунках КЕВ м. Дніпропетровська усіх матеріалів, які отримані від розбирання списаних будівель і придатні для ремонту інших обєктів, а також вимога про можливість зняття з карткового та бухгалтерського обліку (балансу) наведених обєктів тільки згідно актів розбирання будівель.

Відповідно до довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська від 27.10.2009р. № 1375 нерухоме майно, яке відчужене за Договором, на наведену дату перебуває на обліку в Квартирно-експлуатаційному відділі.

Оскільки нерухоме майно військового містечка, відчужене за спірним Договором, не було списане, рішення про його відчуження відповідно до п. 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил мав приймати Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за певною формою.

Між тим, таке рішення уповноваженим органом не приймалося. Окремі обєкти нерухомого військового майна військового містечка № 64 в м. Дніпропетровську включені до переліку нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено, лише розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007р. № 896-р. (що додатково свідчить про те, що за станом на 17.10.2007р. майно не було списане).

Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил реалізація цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном.

Вказаний порядок реалізації спірного майна також не був дотриманий.

Обставини, повязані з встановленням повноважень директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_3 на укладення спірного Договору та дотримання ним вимог закону при його укладенні від імені Держави Україна в особі Міністерства оборони України були предметом дослідження у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, яка перебувала в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010р. у справі про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, та який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.03.2011р., встановлено перевищення службових повноважень директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) ОСОБА_3 та порушення вимог закону при укладенні спірного Договору від імені Держави Україна в особі Міністерства оборони України.

Згідно цього вироку директор філії ЦСБУ МОУ "Укроборонбуд" ОСОБА_3. був уповноваженим укладати від імені Міністерства оборони за кошти субєктів господарювання договори спільної діяльності, пайової участі, складати акти прийому-передачі, інші документи, необхідні для виконання зазначених правочинів, тільки щодо території вивільнених військових містечок із затвердженими титульними списками на їх забудову та списаним на цій підставі нерухомим майном виключно на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва МО України, а також здійснювати відповідно до чинного законодавства реалізацію виключно списаного військового майна.

Відповідно до наведеного вироку 09.03.2006р. ОСОБА_3., перевищуючи надані йому Положенням про філію ЦСБУ "Укроборонбуд", довіреностями № 162з від 14.02.2006р. та № 610 від 09.03.2006р., а також рішенням МО України № 13965/з від 23.11.2005р., службові повноваження, діючи в інтересах третіх осіб ТОВ "Лідер-К", з метою реалізації військового майна зазначеній комерційній структурі, порушуючи вимоги ст.ст. 2, 32, 33, 34 Закону України "Про власність", ст.ст. 2, 3, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст. 6 Закону України "Про Збройні Сили України" та п.п. 6, 12 постанови КМУ від 28.12.2000р. № 1919, реалізував шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухоме майно військового містечка № 64 за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ "Лідер-К", чим спричинив тяжкі наслідки у вигляді виведення із власності держави нерухомого майна вартістю 2 379 749 грн.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Отже, враховуючи наведені встановлені обставини справи, спірний Договір укладено з порушенням вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним в силу положень ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Військовий прокурор звернувся з позовом до господарського суду з пропущенням позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач-1 заявив про застосування позовної давності

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Між тим, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

В обґрунтування поважності причин пропущення позовної давності військовий прокурор посилається на ті обставини, що про факт укладення Договору стало відомо лише за наслідками проведення в липні 2009 року прокурорської перевірки додержання службовими особам КЕВ м. Дніпропетровська вимог законодавства щодо правового режиму майна у Збройних Силах України. До цього часу, ані Міністерство оборони України, ані Дніпропетровська КЕЧ району, ані військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону не знали про укладення Договору.

Наведене свідчить про поважність причин пропущення позовної давності та наявності підстав для захисту порушеного права.

Отже, заявлені військовим прокурором позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи військового прокурора, які підтримує позивач-2, з приводу невідповідності Договору вимогам земельного законодавства, оскільки спірний Договір не є угодою щодо земельної ділянки.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд відхиляє доводи відповідача-1.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 про те, що перевищення ОСОБА_3 своїх повноважень при укладенні Договору не може вплинути на дійсність спірного Договору, оскільки в подальшому мало місце наступне схвалення Договору Міністерством оборони України шляхом прийняття виконання зобовязання від ТОВ "Лідер-К" по оплаті майна, що відчужене за Договором.

Згідно платіжного доручення № 63 від 09.03.2006р. відповідач-1 перерахував на рахунок "Укроборонбуд" в якості викупу паю Міністерства оборони України по договору купівлі-продажу від 09.03.2006р. по реєстру № 4-909 грошові кошти у сумі 1 750 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником зперевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, вказані дії, повязані з перерахуванням коштів, не можна визнати схваленням договору Міністерством оборони України. З урахуванням складної структури Міністерства оборони України схвалення повинно було бути здійснено відповідними посадовими особами в формі, яка не викликає сумнівів щодо схвалення спірного правочину належними посадовими особами Міністерства оборони України. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про схвалення спірної угоди належними посадовими особами позивача-1.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Міністерство оборони України не вчиняло дій, направлених на схвалення Договору.

Суд відхиляє посилання відповідача-1 на орендні правовідносини, переважне право на придбання на майна, оскільки ці обставини не впливають на вирішення даного спору.

Суд відхиляє доводи третьої особи про добросовісність набуття придбаного майна, оскільки встановлення цих обставин є за межами предмету спору, що вирішується у даній справі.

Не підлягає задоволенню клопотання військового прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у звязку з відсутністю для цього підстав, передбачених ст. 66 ГПК України.

Не підлягає задоволенню клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи. Причини, з яких третя особа заявила про відкладення розгляду справи, не є поважними причинами її неявки у судове засідання. Суд не обмежував третю особу колом певних представників для участі у судовому засіданні. Окрім того, господарський суд обмежений процесуально у можливості відкласти розгляд справи у звязку з закінченням строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа щодо відповідача-2 розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню до державного бюджету в рівних частинах з відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 2, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір від 9 березня 2006 року купівлі-продажу обєктів нерухомого майна військового містечка № 64, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 а саме: літ. А-1 - склад, загальною площею 509, 5 кв. м , літ. а - рампа, літ. Б-2, б-1, б1-1 - будівля цеху, загальною площею 218, 1 кв. м, літ. б - сходи, літ. В-1 - склад, загальною площею 1 062, 4 кв. м; літ. в, в1-в4 - рампи, літ. Д-1, д-1 - склад, загальною площею 90, 1 кв. м, літ. д, д1 - ґанки, літ. Е-1 - склад, загальною площею 728, 2 кв. м, укладений між Державою Україна в особі Верховної Ради України, від імені якої діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" ОСОБА_3, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-К".

Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, будинок 18/2, ідентифікаційний код 32200555)на користь Державного бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31118095700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22090200, державне мито у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-К" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Комсомольська, буд. 1А, ідентифікаційний код 31049072) на користь Державного бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31118095700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22090200, державне мито у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, будинок 18/2, ідентифікаційний код 32200555) до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах" через відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31217264700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-К" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Комсомольська, буд. 1А, ідентифікаційний код 31049072) до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах" через відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31217264700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л. А. Коваль Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 12.09.2011р.