Рішення № 18195600, 08.09.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.11р.Справа № 3/120-10(29/68-09)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Електроград", м. Кривий Ріг

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

про стягнення 58401 грн. 82 коп.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивач -ОСОБА_2, дов. від 11.05.11р.

відповідач - не з'явився(про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 56 250,44 грн. - основного боргу, 1 800,01 грн. - збитків від інфляції, 351,37 грн. - 3% річних, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань з поставки металу; судові витрати у розмірі 584,02 грн. - державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просив покласти на Відповідача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.09р. у справі № 29/68-09 у позові відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.10р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.09р. у справі №29/68-09 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Розпорядженням Голови суду від 24.06.10р., справу №29/68-09 передано на новий розгляд судді Юзікову С.Г. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.10р. справу № 29/68-09 прийнято до провадження та присвоєно новий № 3/120-10(29/68-09).

08.09.10р. Позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з Відповідача 72 704,38 грн., з яких: 56 250,44 грн. основного боргу, 13 263,85 грн. збитків від інфляції, 3 190,09 грн. 3 % річних; судові витрати у розмірі 727,16 грн. - державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просив покласти на Відповідача.

Провадження у дані справі зупинялось ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.10р., матеріали справи № 3/120-10(29/68-09) направлялись до прокуратури Дніпропетровської області для проведення перевірки у порядку ст. 97 КПК України для з'ясування питань щодо наявності у діях посадових осіб Позивача чи Відповідача або інших осіб ознак злочину (шахрайство, крадіжка).

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що факт відвантаження 06.06.08р. Позивачеві товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 297 609,70 грн. підтверджується первинними документами, справжність складання яких визнано у ході слідства, проведеного Центрально-Міським РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, також підтверджено факт відвантаження металопрокату на суму 297 609,70 грн. Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення даного позову.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

встановив:

На підставі виставлених Відповідачем рахунків, Позивачем здійснено передоплату за товар в сумі 726 169,95 грн. відповідно до платіжних доручень №9099 від 10.01.08р., №203 від 27.02.08р., №584 від 14.03.08р., №1342 від 10.04.08р., №1472 від 15.04.08р., №1559 від 21.04.08р., №743 від 27.05.08р., №2693 від 06.06.08р., №2692 від 06.06.08р., №825 від 10.06.08р.

Відповідачем частково поставлено товар на суму, що підтверджується накладною №2 від 03.03.08р. на суму 34 559,36 грн., №13 від 14.03.08р. на суму 34 455,44 грн., №2/4 від 02.04.08р. на суму 29 917,30 грн., №9/4 від 09.04.08р. на суму 34 824,58 грн., №15/4 від 15.04.08р. на суму 163 323,34 грн., №28/5 від 28.05.08р. на суму 43 803,26 грн., №11/6 від 11.06.08р. на суму 138 513,39 грн., №18/4 від 18.04.08р. на суму 23 831,50 грн., №6/6 від 06.06.08р. на суму 141 706,16 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких наявні у матеріалах справи. Решта товару на суму 56 250,44 грн. Відповідачем не поставлено, передоплата Позивачеві не повернута, що і стало причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відносини, що виникли між сторонами, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України допускає укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Фактичні дії сторін свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у Відповідача виникли зобовязання з поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Оскільки термін поставки Відповідачем товару сторонами не визначений, в силу ст.530 ЦК України, якщо строк виконання зобовязання не встановлений, кредитор (Позивач) вправі вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобовязання в семиденний термін з дня предявлення вимоги кредитором.

Такою вимогою є претензія №1156 від 03.10.2008р., отримана Відповідачем 07.10.08р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання зобов'язань, Позивачем нараховані Відповідачеві збитки від інфляції за період з 11.10.08р. по 31.08.10р. у розмірі 13 263,85 грн. та 3 % річних за період з 11.10.08р. по 31.08.10р. у розмірі 3 190,09 грн.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 111-12 ГПК України).

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 26.05.10р. зазначено, що приймаючи рішення у справі, попередня судова інстанція послалася на наявні в матеріалах справи дві накладні за № 6/6 від 6 червня 2008р., видані на різні суми - 141 706,16 грн. та 155 903,54 грн. При цьому місцевим судом залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки довіреності серії ЯПЕ № 824289 від 6 червня 2008р. на отримання товару, виданої на ім'я ОСОБА_3, не враховано, що за вказаними накладними за № 6/6 від 6 червня 2008р. видано більше, ніж дозволено, не перевірено, хто саме отримував товар на суму 155 903,54 грн., хто підписав спірні накладні, не надано правової оцінки акту звірки взаєморозрахунків станом на 3 жовтня 2008р.

Під час нового розгляду даної справи встановлено, що у видатковій накладній №6/6 від 6 червня 2008р., наданій Відповідачем, зазначено, що товарно-матеріальні цінності на суму 155 903,54 грн. отримав ОСОБА_3, однак за твердженням сторін підпис особи, що отримала товар схожий на підпис ОСОБА_4 - колишнього директора з постачання і збуту підприємства Позивача. За даними Позивача, товар за видатковою накладною № 6/6 від 6 червня 2008р. на суму 155 903,54 грн. на підприємство не надходив і підприємством не оприбутковувався, а надходив товар за накладною з тим же номером і датою на суму 141706,16 грн., який і був оприбуткований підприємством.

З урахуванням наданих сторонами документів, пояснень сторін, Постанови Вищого господарського суду України від 26.05.10р. у справі № 29/68-09, провадження у справі зупинялось матеріали справи № 3/120-10(29/68-09) направлялись до прокуратури Дніпропетровської області для проведення перевірки у порядку ст. 97 КПК України для з'ясування питань щодо наявності у діях посадових осіб Позивача чи Відповідача або інших осіб ознак злочину (шахрайство, крадіжка).

Постановою Центрально-Міського РВ КМУГУМВС України в Дніпропетровській області від 21.02.11р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_1 Як вбачається з постанови Центрально-Міського РВ КМУГУМВС України в Дніпропетровській області від 21.02.11р., ОСОБА_4, пояснив, що з листопада 2007р. працював у ЗАТ "Електроград" на посаді директора по постачанню та збуту, також підтвердив той факт, що ЗАТ "Електроград" неодноразово закупляв продукцію металевого прокату у ПП ОСОБА_1, що засвідчував своїм підписом у накладних на поставку продукції, стосовно питання заборгованості перед ОСОБА_1, пояснив, що цим питанням займалася виключно бухгалтерія ЗАТ "Електроград". Також у постанові зазначено, що дослідженням НДКЕЦ ГУМВС України в Дніпропетровській області встановлено, що накладна №6/6 від 06.06.2008р. на суму 155 903 грн. у графі "отримав" підписана ОСОБА_4

У судовому засіданні оглянуто книгу обліку довіреностей на ЗАТ "Електроград" за 2007-2008р. Довіреність №6/6 від 06.06.2008р. за № 824289 видана ОСОБА_3

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що факт відвантаження 06.06.08р. Позивачеві товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 297609,70 грн. підтверджується первинними документами, справжність складання яких визнано у ході слідства, проведеного Центрально-Міським РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, також підтверджено факт відвантаження металопрокату на суму 297 609,70 грн.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів даної справи вбачається, що Позивачем здійснено передоплату за товар в сумі 726 169,95 грн., поставлено товар на загальну суму 669 919,51 грн., решта товару на суму 56 250,44 грн. Відповідачем не поставлено; 06.06.08р. за видатковою накладною № 6/6 Відповідачем поставлено, а Позивачем отримано товарно-матеріальні цінності на суму 141 706,16 грн. за довіреністю ЯПЕ № 824289 від 6 червня 2008р. на отримання товару, виданої на ім'я ОСОБА_3, що і оприбутковано підприємством Позивача; товар за видатковою накладною № 6/6 від 06.06.08р. на суму 155 903,54 грн. на підприємство Позивача не надходив і підприємством не оприбутковувався, з матеріалів справи вбачається, що товарно-матеріальні цінності на зазначену суму отримано ОСОБА_4, однак довіреності на це отримання підприємством не надавалось, тобто ОСОБА_4 у даному випадку не виступав законним представником Позивача; акт звірки не є первинним документом, а лише засвідчує розбіжності між сторонами у розрахунках; Відповідач не надав суду належних доказів відсутності боргу на суму 56 250,44 грн. чи контррозрахунку стягуваної суми; таким чином суд погоджується з позицією Позивача і вважає, що сума основного боргу - 56 250,44 грн. підлягає стягненню.

Перевіривши, за допомогою електронної системи "Законодавство, розрахунок Позивача в частині збитків від інфляції та 3% річних, з урахуванням того, що Позивач відмовився від придбання решти товару з вини Відповідача й, відповідно, у останнього виникло грошове зобовязання повернути грошові кошти на різницю оплаченого й непоставленого товару, господарським судом встановлено, що обовязок у Відповідача повернути спірні кошти виник з 15.10.2008р., оскільки претензію Позивача він отримав 07.10.2008р. тому збитки від інфляції становлять 13 223,44 грн., 3% річних 3 166,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов, з урахуванням уточнень, підлягає задоволенню частково: стягненню підлягають основний борг 56 250,44 грн., збитки від інфляції - 13 223,44 грн., 3% річних 3 166,00 грн., решта вимог задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Окрім цього, Позивач у судовому засіданні заявив клопотання про зміну назви підприємства, яке мотивовано тим, що на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства", прийнято рішення про перейменування Закритого акціонерного товариства "Електроград" на Публічне акціонерне товариство "Електроград", що підтверджується: витягом із Статуту товариства, випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААА № 496951, довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 386638.

Згідно зі ст. 25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне замінити Відкрите акціонерне товариство "Електроград" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Електроград".

Керуючись ст. 25, 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Клопотання Публічного акціонерного товариства "Електроград" - задовольнити.

Замінити Відкрите акціонерне товариство "Електроград" (50025, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул. Мопрівська, 93, код ЄДРПОУ 30734728) на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Електроград" (50025, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул. Мопрівська, 93, код ЄДРПОУ 30734728).

Позов задовольнити частково.

Стягнути зФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідн. № НОМЕР_1)на користь Публічного акціонерного товариства "Електроград" (50025, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул. Мопрівська, 93, код ЄДРПОУ 30734728) 56 250,44 грн. основного боргу, 13 223,44 грн. збитків від інфляції, 3 166,00 грн. 3 % річних, 726,40 грн. - державного мита та 117,90 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане _______