Рішення № 18195416, 12.09.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 вересня 2011 р. Справа 7/80/2011/5003

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, м. Вінниця

до: Відкритого акціонерного товариства Бершадське АТП-10567, м. Бершадь

про відшкодування збитків 65 346 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - заступник начальника юридичного відділу регіонального відділення ФДМ України по Вінницькій області, довіреність № 132 від 17.11.2010 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий10.06.1999 року.

відповідача: Романчук М.П. - голова правління, витяг з протоколу № 1 від 03.12.2010 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 30.01.2002 року.

Бідненко Л.І. - бухгалтер, паспорт серія НОМЕР_3 виданий 01.12.2004 року. .

ВСТАНОВИВ :

Регіональне відділення Фонду державного майна по Вінницькій області звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Бершадське АТП-10567 про відшкодування збитків в сумі 65346 грн..

Ухвалою від 10.05.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/80/2011/5003 та призначено до розгляду на 25.05.2011 року.

Ухвалою суду від 25.05.2011 року розгляд справи відкладено до 08.06.2011 року.

Ухвалою суду від 08.06.2011 року з метою надання представниками сторін додаткових документів розгляд справи відкладено до 22.06.2011 року.

Ухвалою від 22.06.2011 року з урахуванням неподання сторонами витребуваних документів та необхідністю подання нових доказів необхідних для вирішення спору по суті, розгляд справи відкладено до 30.06.2011 року.

Ухвалою суду від 30.06.2011 року зупинено провадження у справі № 7/80/2011/5003 в зв'язку з призначенням комплексної судової будівельно-технічної експертизи проведення якої доручено Вінницькому відділенню КНДІСЕ.

29.08.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшли листи РВ ФДМ України по Вінницькій області та ВВ ККНДІСЕ в яких останні повідомили про неможливість проведення експертизи в зв'язку з відсутністю грошових коштів та несплатою грошових коштів за судову експертизу відповідно.

Ухвалою суду від 05.09.2011 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.09.2011 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

У 1995 році при приватизації майна Бершадського автотранспортного підприємства 10567 не увійшло до статутного фонду (капіталу) створеного на основі державного підприємства відкритого акціонерного товариства "Бершадське АТЛ-10567" приміщення, клубу №11 площею 119,9 кв.м в будівлі профілакторію з адмінкорпусом, літера "А" №4 по вул. Будкевича, буд. 62, у м. Бершадь, яке залишилося на балансі акціонерного товариства і є державною власністю.

Право власності держави в особі позивача підтверджується свідоцтвом на право власності САВ 099223 від 18.06.2007 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бершадської міської Ради від 25.05.2007 року № 69 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.07.2007 року № 15156636.

11.11.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Вінницькій області (Орган управління майном) та ВАТ "Бершадське АТП-10567" (Зберігач) укладено договір № 66 на зберігання державного майна, яке під час приватизації не увійшло до статутного фонду, але перебуває на балансі ВАТ "Бершадське АТП-10567".

Згідно п.1.1 Договору Орган управління майном передає, а Зберігач приймає майно: клуб, їдальня з обладнанням (10 одиниць), склад НЗ, автомобіль ЗІЛ-157, паливо А-76 та зобов'язується зберігати і повернути його в схоронності в установлені Договором строки.

Вартість майна, що передається Зберігачу, визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в акті приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною до цього договору.

Передача майна третім особам можлива лише у разі письмової згоди Органу управління майном (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.2.5 Договору Орган управління майном зобов'язаний передати майно на зберігання одночасно з підписанням Договору та Акта приймання-передачі.

Зберігач несе матеріальну відповідальність за втрату, пошкодження або нестачу майна (п. 2.10 Договору).

За пошкодження майна, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу суму на яку зменшилась його вартість; за втрату і нестачу майна - суму в розмірі вартості втраченого майна; якщо внаслідок пошкодження якість майна змінилася настільки, що воно не може бути використане за первісним призначенням, позивач вправі відмовитися від цього майна, і вимагати від відповідача відшкодувати його вартість ( п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору).

11.11.2005 року сторонами підписано додаток до договору зберігання від 11.11.2005 року № 66, а саме акт приймання-передачі майна з якого вбачається, що відповідач отримав на зберігання, крім іншого, приміщення клубу (а.с.8, т.1).

30.05.2006року внаслідок обвалення частини будівлі профілакторію з адмінкорпусом стався обвал плит перекриття клубу з руйнуванням частини стіни, перегородок, що підтверджується актом попереднього розслідування причин аварії та ліквідації її наслідків від 01.06.2006 року (а.с.9-10, т.1).

В акті від 01.06.2006 року зазначено, що на протязі останнього тижня перед обвалом виконувались ремонтно-будівельні роботи по зменшенню віконних прорізів в приміщеннях профілакторію.

За твердженням позивача стан приміщення клубу після аварії такий, що виключає можливість його подальшого використання за призначенням.

Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Згідно звіту про незалежну оцінку об'єкта державної власності, проведеного незалежним оцінювачем (фізична особа-підприємець ОСОБА_2 сертифікат НОМЕР_4 від 02.03.2006 року), ринкова вартість приміщення клубу становить 65 346,00 грн. (а.с.11-13, т.1).

12.08.2010 року на адресу ВАТ "Бершадське АТП-10567" була направлена претензія за №11-07/1579 про відшкодування вартості нерухомого майна по договору № 66 від 11.11.2005 року, надіслання якої підтверджується фіскальним чеком № 7233 (а.с.16. т.1).

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на претензію, а також доказів сплати останнім збитків за втрачене майно.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються главою 66 Цивільного кодексу України "Зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 942 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч.І ст. 949 ЦК України).

Згідно ч. 1. ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах

Статтею 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі,відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частина 2 ст. 530 ЦК України вказує, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було вказано вище позивачем було надіслано письмову вимогу про відшкодування вартості втраченого майна.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині відшкодування переданого на відповідальне зберігання майна на суму 65346,00 грн. є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Бершадське АТП-10567", вул.Будкевича, буд.62, м.Бершадь, Вінницька область, 24400 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 054600870) на користь держави Україна до загального фонду державного бюджету України (р/р 31118115700041, одержувач державний бюджет, Бершадський район, МФО 802015, ЄДРПОУ 34701172, код класифікації доходів бюджету 24060300 "Ініші надходження") - 65 346 грн. 00 коп. - збитків.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Бершадське АТП-10567", вул.Будкевича, буд.62, м.Бершадь, Вінницька область, 24400 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 054600870) в доход Державного бюджету України - 653 грн. 46 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 вересня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.