Рішення № 18195412, 08.09.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 вересня 2011 р. Справа 7/113/2011/5003

за позовом: Аграрної біржі, м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів

№ 2", смт. Десна, Вінницька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Аграрний фонд, м.Київ

про стягнення 1 222,29 грн. боргу за невиконання договірних зобов'язань

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники :

позивача: ОСОБА_1. - директор Вінницького регіонального відділення Аграрної біржі, довіреність № 293 від 01.02.2011 року, посвідчення НОМЕР_1 дійсне до 01.01.2012 року (присутній в судовому засіданні 05.09.2011 року).

відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, довіреність № 425 від 20.07.2011 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 27.01.2006 року (присутній в судовому засіданні 05.09.2011 року).

Аграрний фонд - не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

01.07.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Аграрної біржі, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2", смт.Десна, Вінницька область про стягнення 1 222,29 грн. боргу за невиконання договірних зобов'язань.

Ухвалою від 04.07.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/113/2011/5003 та призначено до розгляду на 13.07.2011 року.

Ухвалою суду від 13.07.2011 року розгляд справи відкладено до 25.07.2011 року.

22.07.2011 року до господарського суду Вінницької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що не отримував від позивача податкові накладні та не надавав довіреність на право укладення Біржового контракту № 803 АБ/98. В підтвердження наведеного останнім додано Журнал реєстрації довіреностей за 2006-2010 роки та копії реєстрів отриманих та видаткових податкових накладних за червень та липень 2010 року. Також відповідач вказує на те, що договір доручення з брокером підписано неуповноваженою особою, а також те, що біржовий контракт його сторонами не виконувався і в подальшому його було анульовано.

В судовому засіданні 25.07.2011 року представниками сторін подано клопотання про продовження строку розгляду справи передбаченого ст. 69 ГПК України на 15 днів.

Ухвалою від 25.07.2011 року розгляд справи відкладено до 05.09.2011 року. Цією ж ухвалою до участі в розгляді справи залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Аграрний фонд.

В судове засідання призначене на 05.09.2011 року представник Аграрного фонду не з'явився.

При цьому суд констатує, що останній повідомлявся про час та місце судового засідання належним чином, що вбачається із поданого Аграрним фондом письмового пояснення від 02.09.2011 року № 72. Окрім того представником Аграрного фонду подано клопотання (від 02.09.2011 року № 71) про розгляд справи без його участі.

В письмовому поясненні Аграрний фонд вказує на розірвання 02.08.2010 року Біржового контракту від 30.06.2010 року та відсутність претензій до ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2".

В судовому засіданні 05.09.2011 року судом оголошено перерву до 08.09.2011 року.

В судове засідання призначене на 08.09.2011 року представники сторін та третьої особи не з'явились, хоча про його час та місце повідомлялись належним чином.

Зокрема представники сторін присутні в судовому засіданні 05.09.2011 року повідомлялись про наступне судове засідання під розпис, що підтверджується відповідною письмовою розпискою наявною в матеріалах справи.

Аграрний фонд повідомлено про час та місце судового засідання телефонограмою, яку 06.09.2011 року прийняв головний спеціаліст юридичного відділу Кушнір О.Б..

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін та третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що сторонами та третьою особою не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності поданого клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.06.2010 року між ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2", в особі брокера - ПОКУПЦЯ ОСОБА_3., Брокерська контора № 94 Фізична особа-підприємець "ОСОБА_4", який діяв на підставі договору-доручення від 30.06.2010 р. № 30/6-а та довіреності від 25.06.2010 р. № 1246, з одного боку та Аграрним фондом, в особі брокера - ПРОДАВЦЯ ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 04.06.2010 р. № 105, укладено біржовий контракт № 803 АБ/98 на продаж товару - пшениці 4 класу, згідно ДСТУ-3768:2004 урожаю 2008 року.

Відповідно до п.1 Контракту Продавець продав, а Покупець купив товар - пшениця 4 клас, ОДЦР - пшениця, згідно ДСТУ-3768:2004 урожаю 2008 року, а саме:

- кількість - 466,645 тонн;

- ціна за одиницю товару (тонн), без ПДВ: 873,54 грн., ПДВ 20%: 174,71 грн.;

Ціна за одиницю товару (тонн) на базисі поставки, з ПДВ: 1 048,25 грн. (п.п.1.1; 1.2; Контракту).

Вартість Товару, без ПДВ: 407 633,85 грн., ПДВ 20%: 81 526,770 грн.. Вартість Товару всього, з ПДВ: 489 160,62 грн. (п.1.3 Контракту).

Реєстраційний збір, без ПДВ: 815,27 грн. ПДВ 20%: 163,32 грн.. Реєстраційний збір 0,2%, з ПДВ: 978,32 грн. (п. 1.4 Контракту ).

Брокерська винагорода брокера-покупця 0,2%: 978,32 грн. Без ПДВ (згідно Договору-доручення № 30/6 від 30.06.2010 року) (п.1.5 Контракту).

Відповідно до п.1.7 Контракту сума оплати за контрактом (вартість товару): 489 160,62 грн..

Оплата здійснюється на реєстраційний рахунок Аграрного фонду. Біржовий реєстраційний збір та брокерська винагорода - за рахунок Покупця (п.1.9 Контракту).

Відповідно до п.2.2 Контракту після здійснення Покупцем попередньої оплати, Продавець протягом 3-х робочих днів надає Покупцю:

- дозвіл на переоформлення товару;

- довіреність на переоформлення товару;

- складський документ;

- податкову накладну;

- картку аналізу зерна або посвідчення;

Протягом 10-ти днів після здійснення попередньої оплати, Покупець надає Продавцю підписаний трьохсторонній акт приймання-передачі товару (п. 2.3 Контракту).

Згідно п.3.1 Контракту реєстрація останнього проводиться на підставі протоколу проведених торгів у відповідності договору-доручення з брокерською конторою, акредитованою Аграрною біржею.

Відповідно до п.4.1 Контракту оплата коштів за контрактом згідно п.1.7 здійснюється Покупцем протягом 5-ти днів, після реєстрації контракту на Аграрній біржі, на реєстраційний рахунок Аграрного фонду.

Сплата реєстраційного збору згідно п.1.4 здійснюються на рахунок Аграрної біржі Покупцем протягом двох робочих днів після укладання Контракту (п.4.2 Контракту).

У випадку невиконання Покупцем п. 4.2. контракту, останній зобов'язується сплатити Аграрній біржі штраф у розмірі 10 % від суми реєстраційного збору. Крім того, у зв'язку несвоєчасної сплати реєстраційного збору, Покупець підлягає зобов'язанню погасити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, за кожен день прострочення (п. 4.3 Контракту).

В п.6.6 Контракту сторони погодили, що розірвання біржового контракту після його реєстрації не звільняє від сплати реєстраційного збору Аграрної біржі згідно п.1.4.

02.07.2010 року до Контракту сторонами було укладено додатковий договір № 1 від 02.07.2010 року яким сторони погодили внесення змін до банківських реквізитів Покупця.

Як вбачається із матеріалів справи Біржовий контракт № 803 АБ/98 від 30.06.2010 року був зареєстрований Аграрною біржею, що підтверджується відповідним записом безпосередньо на контракті та витягом із журналу реєстрації біржових контрактів.

Факт реєстрації Контракту не заперечується сторонами.

Також судом встановлено, що 02.08.2010 року між Аграрним фондом та ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" підписано договір про розірвання Біржового контракту від 30.06.2010 року № 803 АБ/98 в п.2 якого сторони вказали, що не мають претензій одна до одної.

Як вбачається із матеріалів справи причиною виникнення спору стала несплата відповідачем Аграрній біржі реєстраційного збору у розмірі 978,32 грн..

20.10.2010 року на адресу ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" позивачем направлено претензію (№ 1085) з вимогою сплатити реєстраційний збір, факт надіслання якої підтверджується фіскальним чеком № 4347 та описом-вкладення у цінний лист (а.с.13, т.1).

За твердженням позивача відповіді на претензію від 20.10.2010 року відповідачем надано не було, заборгованість по сплаті реєстраційного збору погашено не було.

В підтвердження відсутності проведеного відповідачем розрахунку позивач надав суду довідку від 02.09.2011 року № 576.

Відсутність розрахунків по сплаті реєстраційного збору не заперечується відповідачем.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає інші юридичні факти. Також вказана стаття передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.280 ГК України та ст.3 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа має право встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил.

Частиною 1 ст.281 ГК України та ст.17 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що правила біржової торгівлі розробляються відповідно до законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.

Наказом Аграрного фонду № 05/1 від 21.01.2008 року затверджено Правила біржової торгівлі на Аграрній біржі.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що останній носить змішаний характер- між Аграрним фондом та ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" - договір купівлі-продажу, між Аграрним фондом, ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" та Аграрною біржею - договір про надання послуг.

Регулювання останнього здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 978,32 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 119 грн. 36 коп. - інфляційних втрат, 26 грн. 78 коп. - 3% річних (за період з 03.07.2010 року по 31.05.2011 року), 97 грн. 83 коп. - штрафу суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вказувалось вище в п.4.3 Контракту сторони погодили, що у випадку невиконання Покупцем п.4.2. контракту, останній зобов'язується сплатити Аграрній біржі штраф у розмірі 10 % від суми реєстраційного збору.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, інфляційних нарахувань та штрафу судом виявлено помилки у розрахунку інфляційних втрат, які полягають в наступному.

Як вбачається із наданого розрахунку позивач обраховуючи інфляційні втрати брав для розрахунку в поточному місяці суму заборгованості із нарахованими інфляційними втратами за попередній місяць.

Однак вказана методика не відповідає рекомендаціям по обрахунку інфляційних втрат вказаним в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" виходячи з яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Аналогічний підхід рекомендується застосовувати і у випадках коригування розміру боргу під час проведення нарахування, що вбачається із наведеного у вказаному листі прикладу розрахунку.

Таким чином, виходячи із приписів які містяться в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, правильним буде обраховувати інфляційні втрати шляхом множення індексів інфляції за місяці, які складають період заборгованості для визначення середнього значення індексу інфляції.

В результаті перерахунку судом отримано 111,53 грн. інфляційних втрат, що є меншим ніж визначив позивач в своєму розрахунку (119,36 грн.).

Таким чином в стягненні 07,83 грн. інфляційних втрат суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

В розрахунку 3 % річних та штрафу судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявлених позивачем розмірах.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних нарахувань та штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача викладені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності заявлених позовних вимог.

Твердження відповідача про те, що ним не укладався біржовий контракт від 30.06.2010 року № 803 АБ/98 є необґрунтованим, оскільки вказаний контракт укладався від імені відповідача брокером, який був уповноважений ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" на вчинення вказаного правочину згідно договору-доручення № 30/6 від 30.06.2010 року (а.с.16, т.1).

Наявність договору-доручення з брокером спростовує твердження відповідача про відсутність довіреності на укладення Біржового контракту від 30.06.2010 року № 803 АБ/98. Крім того, суд зауважує на помилковості надання відповідачем в якості доказу відсутності надання довіреності на укладення біржового контракту журналу реєстрації довіреностей, оскільки останній фіксує видачу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей і знову ж таки не спростовує факт наявності договору-доручення з брокером від 30.06.2010 року.

Посилання відповідача як на підставу для відмови в позові на відсутність первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, які б зафіксували господарську операцію на підставі якої заявлено позов не свідчить про відсутність у ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" зобов'язання щодо оплати реєстраційного збору позивачу виникнення якого пов'язано виключно із фактом реєстрації контракту, що і було здійснено позивачем.

Порушення позивачем приписів господарського процесуального законодавства в частині невиконання ним вимог ст.56 ГПК України (відсутність додатку № 2 до позовної заяви та ненадіслання копії контракту) та приписів ст.6 ГПК України (надіслання претензії без додатків) на що посилається відповідач у відзиві з огляду на час перебування справи в суді та її неодноразове відкладення (в тому рахунку і за клопотанням відповідача) не порушує процесуальних прав відповідача і не свідчить про необґрунтованість заявленого позову. Окрім того суд зазначає, що до позовної залучено додаток № 2 (витяг з журналу реєстрації біржових контрактів), а також біржовий контракт з яким відповідач з огляду на права надані ст.22 ГПК України мав можливість ознайомитись під час розгляду справи.

Посилання відповідача на те, що біржовий контракт від 30.06.2010 року № 803 АБ/98 у відношенні Аграрної біржі є договором на користь третьої особи, а також те, що зобов'язання по сплаті реєстраційного збору в зв'язку з цим у відповідача є припиненим в зв'язку з розірванням договору з врахуванням приписів ст.ст.604, 636, 653 ЦК України є помилковим і ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права та трактуванні на свою користь фактичних обставин спору.

При цьому суд виходить з наступного.

Як вказувалось вище, Біржовий контракт було укладено між Аграрним фондом та ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" уповноваженими ними брокерами. Аграрна біржа не є стороною цього контракту. Умови контракту покладають зобов'язання на ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" по сплаті реєстраційного збору на рахунок Аграрної біржі, в тому числі і після його розірвання. Безпосередньою підставою для виникнення зобовязання ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" по сплаті реєстраційного збору на рахунок Аграрної біржі є саме факт укладення Біржового контракту. Вказаний контракт було зареєстровано Аграрною біржею і в подальшому було розірвано за згодою сторін - Аграрного фонду та ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2".

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Як вказувалось вище, підставою для сплати реєстраційного збору Аграрній біржі є факт укладення Контракту (п.4.2 Договору).

Згідно ч.4 ст.15 Закону України "Про товарну біржу" угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Факт реєстрації Контракту підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що свідчить про виникнення зобов'язання у ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" сплатити реєстраційний збір Аграрній біржі.

Відповідач у письмовому поясненні (яке надійшло до суду 05.09.2011 року) стверджує, що наявність в договорі про розірвання біржового контракту від 02.08.2010 року підпису та печатки Аграрної біржі свідчить про її згоду, як третьої особи, на розірвання контракту і про не вираження Аграрною біржею наміру скористатись своїм правом, як третьої особи у зобов'язанні. На думку відповідача, розірвання контракту при згоді Аграрної біржі, свідчить про припинення зобов'язань за ним і як наслідок є підставою для відмови в позові.

Суд вважає такі висновки відповідача передчасними та необґрунтованими, оскільки вони зроблені без належного аналізу норм цивільного законодавства, яке регулює розірвання договорів та припинення зобов'язань.

Так, приписи ч.3 ст.636 ЦК України встановлюють лише обмеження для сторін зобов'язання, яке обтяжене наявністю у зобов'язанні третьої особи, на розірвання договору наявністю згоди цієї особи на вчинення такої дії при умові, що третя особа виразила намір скористатись своїм правом.

Приписи вказаної норми не регламентують припинення зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч.1 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Положення вказаної статті передбачає припинення зобов'язань на майбутнє, тобто з моменту досягнення відповідної домовленості, а отже сторони не звільняються від обов'язку виконання зобов'язань по договору, що виникли до розірвання договору.

Аналогічна правова позиція щодо регулювання приписів ст.653 ЦК України викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.08.2011 року у справі № 2/3/2011/5003 (4/113-09).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в зв'язку з укладенням договору від 02.08.2010 року зобов'язання сторін та третьої особи припинились на майбутнє.

Слід зазначити, що обумовлення в договорі від 02.08.2010 року про відсутність претензій сторін одна до одної не носить чіткого та конкретного виразу про припинення зобов'язань, які залишились невиконаними до 02.08.2010 року.

При цьому слід вказати, що в договорі від 02.08.2010 року вказано про відсутність претензій сторін одна до одної і жодним чином не згадується про припинення зобов'язань відносно третьої особи (Аграрної біржі).

Крім того, як вказувалось вище в п.6.6 Контракту сторонами погоджено, що розірвання біржового контракту після його реєстрації не звільняє від сплати реєстраційного збору Аграрної біржі згідно п.1.4 Контракту.

Згідно п.13.2 Правил Біржової торгівлі на Аграрній біржі у випадку розірвання біржової угоди за згодою сторін, дирекція біржі приймає рішення щодо порядку сплати реєстраційного збору або може звільнити сторони угоди від його сплати.

Пунктом 14.3 Правил передбачено, що відмова від підписання або розірвання біржової угоди не звільнює сторони від сплати реєстраційного збору біржі та штрафних санкцій, крім окремих випадків за рішенням дирекції.

Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення дирекцією про звільнення сторін від сплати реєстраційного збору в зв'язку з розірванням договору.

З врахуванням вищевикладеного суд зауважує, що ототожнення відповідачем підпису Аграрної біржі на договорі про розірвання від 02.08.2010 року з її відмовою від подальшого виконання на її ж користь зобов'язання ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" по сплаті реєстраційного збору та припинення цього зобов'язання є помилковим.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів про часткову відмову в позові в частині стягнення інфляційних втрат.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

08.09.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2", вул.Гагаріна, 6, смт.Десна, Вінницька область, 23240 (ідентифікаційний код - 34325039) - на користь Аграрної біржі, вул.Копилівська, 67, корп. 5, м.Київ, 04073 (ідентифікаційний код - 33947314) - 978 грн. 32 коп. - боргу, 26 грн. 78 коп. - 3 % річних, 111 гр. 53 коп. - інфляційних втрат, 97 грн. 83 коп. - штрафу, 102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забез6печення судового процесу.

3. Відмовити в стягненні 07 грн. 83 коп. інфляційних втрат.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 вересня 2011 р.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - Аграрна біржа - вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, 01001

3 - позивачу - Аграрна біржа - вул. Копилівська, 67, корп. 5, м. Київ, 04073

4 - відповідачу - ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2" - вул. Гагаріна, 6, смт. Десна, Вінницька область, 23240

5- третя особа - Аграрний фонд - вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001