Рішення № 18195342, 05.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

05.09.2011Справа №5002-28/3209-2011 За позовом Міністерства оборони Російської Федерації (99050, м. Севастополь, вул. Совєтська, 4).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Птахокомплекс» (97400, м. Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, б. 72-г).

Про стягнення 722250,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність № 212/5296 від 24.06.2011 р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Міністерство оборони Російської Федерації звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Птахокомплекс» про стягнення штрафу та збитків в сумі 722250,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином умови Державного контракту № Прод-10/486к/1410-173 від 20.08.2010р. щодо поставки обумовленої продукції в повному обсязі, чим позивачу завдано збитки.

Представник відповідача у засідання суду двічі не зявився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2010р. між Міністерством оборони Російської Федерації (замовник), в особі начальника продовольчої служби Чорноморського флоту (командиру військової частини 99764-2) ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності командуючого Чорноморським флотом від 18.02.2010р. № ВМІ 785767, з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг Птахокомплекс» (постачальник) з іншого богу, укладено державний контракт № Прод-10/486к/1410-173 (18-21).

Відповідно до п. 2.1 контракту, постачальник зобовязується в обумовлений контрактом строк (періоди) поставити вантажоодержувачам (військові частини, установи та організації, підвідомчі замовнику) товар, який придбано виключно з метою організації харчування особистого складу флоту, а саме: яйце куряче столове 1 категорії, яке відповідає вимогам стандартів та іншої нормативної документації.

Згідно п. 2.3 контракту, замовник зобовязується прийняти та оплатити поставлений товар, який відповідає вимогам п. 2.1 та 2.2 контракту.

Ціна контракту на момент його укладання складає 988200,00 грн. (п. 3.1 контракту).

Пунктом п. 7.1 контракту встановлено, зокрема, наступне: у випадку якщо постачальник не поставив товар в строк та у кількості, встановлених даним контрактом, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 50% вартості товару за кожний факт порушення постачальником строку поставки.

Пунктом 7.10 контракту визначено, що при невиконанні та (або) неналежному виконанні зобовязань, встановлених даним контрактом, в тому числі при простроченні виконання зобовязань з боку постачальника, замовник має право стягнути з постачальника суму фактично понесених збитків (в тому числі витрат), в тому числі за рахунок існуючої кредиторської заборгованості у замовника перед постачальником (при її наявності).

Відповідно до п. 8.1 контракту, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобовязань за даним контрактом у випадках, встановлених діючим законодавством, в тому числі при виникненні обставин непереборної сили (форс-мажору).

Факт виникнення обставин непереборної сили має бути документально засвідчений уповноваженим органом державної або муніципальної влади (п. 8.3 контракту).

У випадку якщо дія обставин непереборної сили продовжується більше 10 днів, будь-яка з сторін має право ініціювати розірвання контракту (п. 8.6 контракту).

20 серпня 2010р. на 2054 військовий склад було поставлено товар в кількості 300000,00 штук за ціною 0,549 грн. за одиницю на суму 164700,00 грн., про що свідчить акт приймання-передачі № 908 від 20.08.2010р. (а. .с 25).

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № ЮП-0000015 від 20.08.2010р. на 164700,00 грн., який було оплачено платіжним дорученням № 475 від 28.08.2010р. (а. с. 26).

03 вересня 2010р. листом № 217 (а. с. 27) відповідач повідомив позивача про неможливість виконати умови контракту № Прод-10/486К/ 1410-173 від 20.08.2010р., у звязку з підвищенням цін на товар яйце куряче столове С-1, до 0,80 грн. за штуку. Також, відповідач просив віднести зазначені дії до п. 8 контракту, як обставини непереборної сили.

08 вересня 2010р. позивач направив відповідачу претензію № 25 (вих. № 80/2-995, а. с. 28), в якій з посиланням на п. 7.1 контракту попереджає про застосування до останнього штрафу у розмірі 50% від вартості не поставленого товару, у розмірі 411750,00 грн., а також попереджає, що у разі укладання контракту на поставку відповідного товару з іншим постачальником за більш високою ціною, відповідачу буде предявлена сума фактично понесених збитків.

05 жовтня 2010р. відповідач направив позивачу лист № 223 (а. с. 29), в якому зазначив, що дія непереборної сили продовжувалась більше 10 днів, у звязку з чим на підставі п. 8.6 контракту, останній вважається розірваним в односторонньому порядку. Відповідач також надав позивачу акт консультації № С-105 від 05.10.2010р. Севастопольської торгово-промислової палати (а. с. 30) про рівень оптових цін по Севастополю.

У звязку з наведеним, позивач провів процедуру по розміщенню замовлення на поставку продукції. Відповідно до протоколів розгляду та оцінки котировочних замовлень на виконання державного оборонного замовлення по поставці товарів для потреб Міністерства оборони Російської Федерації № Прод-10/600к та № Прод-10/601к (а. с. 31-34) переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Злата-Крим».

Таким чином, 29 вересня 2010р. позивач уклав з ТОВ «Злата-Крим» наступні державні контракти на поставку продовольчих товарів:

№ Прод-10/600к/1487 на поставку 250000 штук яєць курячих столових 1 категорії за ціною 0,899 грн. за штуку на суму 224750,00 грн. (тобто з перевищенням на 0,35 грн. за штуку (0,899 грн. 0,549 грн.).

№ Прод-10/601к/1488 на поставку 500000 штук яєць курячих столових 1 категорії за ціною 0,995 грн. за штуку на суму 497 500,00 грн. (тобто з перевищенням на 0,446 грн. за штуку (0,995 грн. 0,549 грн.).

Позивач оплатив отриманий товар за вищевказаними договорами у повному обсязі, про що свідчать платіжне доручення № 585 від 29.09.2010р. (а. с. 43), платіжне доручення № 624 від 12.10.2010р. (а. с. 52) та платіжне доручення № 661 від 26.10.2010р. (а. с. 54).

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 411750,00 грн., а також суму збитків у розмірі 87500,00 грн. за договором № Прод-10/600к/1487 та у розмірі 223000,00 грн. - за договором № Прод-10/601к/1488, а разом 722250,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі державного контракту № Прод-10/486к/1410-173 на поставку продовольчих товарів для потреб Міністерства оборони Російської Федерації від 20.08.2010р.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов контракту поставки, у звязку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 6 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в статті 265 Господарського кодексу України.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем державного контракту на поставку продовольчих товарів підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом п. 7.1 контракту встановлено, зокрема, наступне: у випадку якщо постачальник не поставив товар в строк та у кількості, встановлених даним контрактом, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 50% вартості товару за кожний факт порушення постачальником строку поставки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем неустойка в розмірі 411750,00 грн. є обґрунтованою.

Також, позивач просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 310500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Аналогічні по суті норми містить стаття 224 Господарського кодексу України.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Пунктом 1 Розяснень «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки» від 30.03.1995 N 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) за договором поставки підприємство (організація) - постачальник зобов'язується передати у певні строки або строк підприємству (організації) - покупцеві у власність або у оперативне управління певні товари, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити його вартість за встановленою договором ціною. Ці зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору. Згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання за договором поставки забезпечується неустойкою (штрафом, пенею). Крім зазначених видів забезпечення виконання зобов'язання, боржник у разі невиконання або неналежного його виконання зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (стаття 203 Цивільного кодексу України). Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень відповідальності сторін за договором поставки. Отже, у випадках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати від свого контрагента, який не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, сплати неустойки і відшкодування завданих цим збитків.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав умови державного контракту № Прод-10/486к/1410-173 від 20.08.2010р. в частині поставки продукції та письмово повідомив про неможливість їх виконання в подальшому.

Оскільки за контрактом відповідачем було поставлено товар в кількості 300тис. штук за ціною 0,549 грн. за одиницю на загальну суму 164700,00 грн., недопоставлений обсяг товару становить 1500 тис. шт. (1800 тис. шт. (обсяг визначений у специфікації а. с. 22) 300 тис. шт.).

У звязку недопоставкою продукції між позивачем та ТОВ «Злата-Крим» було укладено державні контракти № Прод-10/600к/1487 та № Прод-10/601к/1488, відповідно до яких позивач придбав недоотриманий за контрактом з відповідачем товар за вищою ціною.

Таким чином, з вини відповідача позивачу були спричинені збитки у розмірі 310500,00 грн.

Пунктом 7.10 контракту визначено, що при невиконанні та (або) неналежному виконанні зобовязань, встановлених даним контрактом, в тому числі при простроченні виконання зобовязань з боку постачальника, замовник має право стягнути з постачальника суму фактично понесених збитків (в тому числі витрат), в тому числі за рахунок існуючої кредиторської заборгованості у замовника перед постачальником (при її наявності).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшла висновку, що позивачем обґрунтовано заявлені вимоги до відповідача про стягнення збитків в розмірі 310500,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості та контррозрахунок суми позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 05.09.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 09.09.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Птахокомплекс» (97400, м. Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, б. 72-г, код ЄДРПО України 36802012) на користь Міністерства оборони Російської Федерації (119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19, ІНН юридичної особи 7704252261; 99050, м. Севастополь, вул. Совєтська, 4) за невиконання договірних зобовязань штраф та збитки в розмірі 722250,00 грн., державне мито у розмірі 7222,50 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з зарахуванням даних сум Фінансово-економічному управлінню Чорноморського флоту Російської Федерації на розрахунковий рахунок 26000023020433 в ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767, ОКПО 07928610.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.