Рішення № 18195299, 06.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

06.09.2011Справа №5002-18/3427-2011 за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассфорд", м. Дніпропетровськ (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 1, кв.9)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адора-1", АР Крим, м. Сімферополь (95040, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 4 )

про стягнення 43 653,94 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність від 19.08.2011 року

Від відповідача не зявився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Глассфорд" - позивач звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адора-1" - відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 43653,94 грн., з якої: сума попередньої оплати у розмірі 37922,46 грн., суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 4512,77 грн. та 3% у розмірі 1218,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.06.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання товару № 125.

Згідно п.1.1 договору постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобовязався прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію здійснюється шляхом авансових платежів в розмірі 50% від суми поставленого товару протягом 3 банківських днів з моменту направлення рахунку-фактури Постачальником та 50% при отриманні товару.

09.06.2010 року позивачем було отримано від відповідача рахунок-фактуру №СФ-0000062 від 09.06.2010 р. на оплату за поставку скла Флоат 4 мм 3210-2250, кількістю 2166,75 кв.м. на загальну суму -75844,92 грн.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, в порушення п.п.1.1, 3.1 договору відповідач у строк до 29.06.2010 року вищезазначений товар не поставив та не передав у власність позивачу.

Невиконання відповідачем умов договору і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні 06.09.2011 позивач надав суду письмове поясненя, з якого вбачається, що позивач не звертався до відповідача з письмовою вимогою про поверненя коштів передплати.

Суд залучає таке поясненя до матеріалів справи.

Представник відповідача у судові засідання 25.08.2011 та 06.09.2011 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією. Відзив на позов суду не представив.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом відповідача, яким він не скористався, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глассфорд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адора-1" (постачальник) укладено договір поставки товару № 125.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобовязався прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 5.1 такого договору встановлено, що дійсний договір вступає в юридичну силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію здійснюється шляхом авансових платежів в розмірі 50% від суми поставленого товару протягом 3 банківських днів з моменту направлення рахунку-фактури Постачальником та 50% при отриманні товару.

09.06.2010 року позивачем було отримано від відповідача рахунок-фактуру № СФ-0000062 від 09.06.2010 на оплату за поставку скла Флоат 4 мм 3210-2250, кількістю 2166,75 кв.м. на загальну суму -75844,92 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач платіжним дорученням № 528 від 14.06.2010 перерахував відповідачеві кошти у сумі 37922,46 грн.; призначення платежу: часткова оплата за скло за рахунком № СФ-0000062 від 09.06.2010.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка здійснюється на умовах франко-склад постачальника у продовж 15 календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Проте у порушення умов договору поставки товару № 125 від 01.06.2010, відповідач у строк, передбачений пунктом 3.1 договору, не здійснив поставку товару позивачеві, доказів такої поставки суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач не представив суду доказів поставки товару або повернення коштів попередньої оплати позивачеві в той час, як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 37922,46 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами на підставі ч. 3 ст. 693 та ст. 536 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Тобто, вказана норма надає покупцеві право у разі несвоєчасної поставки товару продавцем вимагати від останнього сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачено ст. 536 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 198 Господарського кодексу України також передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Тобто, чинним законодавством встановлений оплатний характер зобов'язань, пов'язаних із користуванням чужими грошовими коштами. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Сплата процентів за користування чужими грошовими коштами є прямим обов'язком боржника на підставі вищезазначених норм.

Крім того, законом не передбачені обмеження застосування процентів за користування грошовими коштами тільки до зобов'язань, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо). Таким чином, суд дійшов висновку про те, що такі проценти можуть нараховуватися і у даному випадку, з застосуванням розміру, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме: 3% річних.

Розглянувши розрахунок процентів, нарахованих за загальний період з 30.06.2010 по 25.07.2011, суд визнає його обґрунтованим та таким що відповідає матеріалам справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення 1218,71 грн. процентів підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 4512,77 грн. за період з 30.06.2010 по 25.07.2011.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У судовому засіданні 06.09.2011 позивач надав суду письмове поясненя, відповідно до якого, позивач не звертався до відповідача з письмовою вимогою про поверненя коштів передплати.

Таким чином у відповідача перед позивачем не виникло грошового зобовязання, у звязку із чим нарахування позивачем інфляційної суми на кошти передплати є безпідставним.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоолення позовних вимог у частині стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 4512,77 грн., у звязку із чим суд у цій частині позову відмовляє.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України суд відносить на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 06.09.2011 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.09.2011.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адора-1", АР Крим, м. Сімферополь (95040, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 4; ідентифікаційний код 35983197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глассфорд", м. Дніпропетровськ (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 1, кв. 9; ідентифікаційний код 35738858) суму попередньої оплати у розмірі 37922,46 грн.; 3% річних у сумі 1218,71 грн., державне мито у сумі 391,41 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211,60 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.У частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної суми у розмірі 4512,77 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.