Рішення № 18195278, 05.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

05.09.2011Справа №5002-2/2412-2011 за позовом Прокурора міста Судака (98000, м. Судак, вул. Яблунева, 10) в інтересах держави в особі 1) Судацької міської ради (98000, м. Судак, вул. Леніна, 85а); 2) Комунального підприємства "Коммунгосп" (98000, м. Судак, вул. Мічуріна, 4; 98000, м. Судак, вул. Мічуріна, 3)

до Державного підприємства Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України (98000, м. Судак, вул. Леніна, 85а; 98000, м. Судак, пров. Сєрний (Сірчаний), 5)

про стягнення 7 495,47 грн., розірвання договору та спонукання до виконання певних дій.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивачів: 1) 2) не зявилися.

Від відповідачів не зявилися.

Прокурор - не зявився.

Суть спору:

Прокурор міста Судака в інтересах держави в особі Судацької міської ради та Комунального підприємства "Коммунгосп" звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Державного підприємства Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування комунальним майном у сумі 7495грн47коп., про розірвання договору оренди комунального майна №78 від 24.12.2007 року та зобовязання відповідача повернути Комунальному підприємству "Коммунгосп" житлове приміщення площею 13,2м2 , яке має вартість 15147,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між КП "Коммунгосп" та відповідачем було укладено договір оренди комунального майна №78 від 24.12.2007 року. Відповідачем систематично порушувались зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати, в результаті чого за ним утворилась заборгованість. Вищенаведене і стало підставою для звернення Прокурора міста Судака в інтересах держави в особі Судацької міської ради та КП "Коммунгосп" із позовом до суду.

11.7.2011 року на адресу суду від прокуратури м. Судака надійшов супровідний лист від 06.7.2011 року №2551 з додатковими документами по справі.

13.7.2011 року від прокуратури м. Судака надійшло клопотання від 06.07.2011 року №2552, яким просять суд п. 2 прохальної частини даного позову вважати викладеним у наступній редакції: «Стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства "Коммунгосп" заборгованість з орендної плати за користування комунальним майном у сумі 7495грн47коп.». У вказаному клопотанні також зазначені реквізити для зарахування орендної плати за користування комунальними майном.

09.8.2011 року в судовому засіданні відповідачем були надані заперечення на позовну заяву, якими не погоджуються із заявленими позовними вимогами, і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.8.2011 року в судовому засіданні відповідачем також був представлений лист КП "Коммунгосп" від 28.2.2011 року №04-4/230.

Представники позивачів 19.8.2011р в судовому засіданні заявили, що підтримують позов прокурора в повному обсязі.

30 серпня 2011 року судове засідання відбулося за участю представника КП "Коммунгосп" - ОСОБА_1 (довіреність у справі), представники інших сторін та прокурор у судове засідання не зявилися про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, які здійснюються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у статті 16 частині 2 Цивільного кодексу України, а саме такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ця норма також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Тотожні положення зафіксовані у ст. 283 Господарського кодексу України, згідно якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п.3 ст.285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкт оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, виконання зобов'язань та страхування орендованого взятого ним в оренду майна є істотними умовами договору оренди.

Згідно статті 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно до ст.29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Рішенням Судацької міської ради від 06.04.05 №146/35-05 було затверджено перелік «організацій, підприємств та установ, яким надано право бути орендодавцями комунального майна. Відповідно до зазначеного переліку одним з підприємств, якому надано право бути орендодавцем комунального майна є КП «Комбінат комунальних підприємств». Відповідно до статуту КП «Комунгосп», КП «Комунгосп» є наступником КП «Комбінату комунальних підприємств». У даному випадку таким підприємством є комунальне підприємство «Комунгосп», яке виступає також у якості балансоутримувача об'єкта комунального майна.

Комунальне підприємство у зазначених правовідносинах, як балансоутримувач, виступає як посередник між власником об'єкту комунального майна та особою, яка таке майно орендує.

Законом України «Про оренду державного та комунального майна» по суті здійснюється делегування функцій органу місцевого самоврядування, який у свою чергу також є органом, вповноваженим здійснювати відповідні функції в інтересах громади.

Так, між Комунальним підприємством "Коммунгосп", як орендодавцем, та Державним підприємством Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України, як орендарем, було укладено договір оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р, відповідно до п.1.1 якого предметом договору являється те, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення для використання його в якості офісу - 13,2 ким., розташоване за адресою: м. Судак, пров. Сірчаний, 5 тобто індивідуально визначене майно у складі: житлового будинку, що знаходиться на балансі КП «Комунгосп», вартість якого становить 15147,00 грн.

Орендна плата нараховується незалежно від дати укладення договору оренди, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 489 «Про державний бюджет України на 2007р.», Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 27.12.06р . № 1846 і становить без ПДВ, без індексу інфляції за перший місяць - 189,34 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається способом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п.5.11 та 5.20 договору, орендар зобовязався, між іншим, оплачувати експлуатаційні послуги з доданим до договору переліком за встановленими тарифами у сумі 4,88грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Дані платежі не є орендною платою; відшкодовувати орендодавцеві суму земельного податку, пропорційно орендованої площі будівлі, в сумі 1,1 грн. щомісяця. Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до додаткової угоди від 16.9.2008р до договору оренди, сторонами було узгоджено внести зміни у договір у частині оплати експлуатаційних послуг, а саме: відповідно до рішення 32 сесії 5-го міського скликання від 12.8.2008р та введенням в дію нових тарифів на послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій з 16.9.2008р оплачувати експлуатаційні послуги по залученому до договору переліку у сумі 11,75грн. Нарахування ПДВ з здійснюється у порядку, визначеному діючим законодавством. Дані платежі не являються орендною платою.

Строк оренди за договором складає з 01.12.2007р по 30.11.2010р. У випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або про зміну договору після скінчення строку його дії у продовж одного місяця договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, передбачених даним договором (п.10.1, 10.6 договору).

В ході розгляду спору судом встановлено, що договір оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р є діючим, у встановленому порядку не розривався та не визнавався недійсним.

Відповідачем належним чином не виконувалися умови договору оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р з урахуванням додаткової угоди до нього та вимоги діючого законодавства України, а саме: своєчасно та в повному обсязі не перераховувалася орендна плата з урахуванням індексу інфляції, а також не здійснювалося відшкодування витрат по податку на землю та експлуатаційних послуг, передбачених договором та додатковою угодою до нього, в результаті чого за період з січня 2009р по травень 2011р за відповідачем склалася заборгованість у сумі 6623грн44коп, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобовязань перед позивачами по сплаті заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, витрат по податку на землю та експлуатаційних послуг за період з січня 2009р по травень 2011р в сумі 6623грн44коп. та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на їх рахунки.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 6623грн44коп боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення умов договору оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р та норм діючого законодавства, в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати орендної плати з урахуванням індексу інфляції, а також відшкодування витрат по податку на землю та експлуатаційних послуг, передбачених договором, тоді як, законодавством, зокрема, ст..525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

У частині стягнення 872грн03коп боргу позовні вимоги мають бути залишені без розгляду на підставі наступного:

Ухвалами ГС АРК від 09.8.2011р та 19.8.2011р №5002-2/285-2011 суд зобовязав позивачів розшифрувати суму сальдо (872грн03коп) з вказівкою періодів її виникнення, представити суду копії платіжних документів про часткову оплату, представити розрахунок орендної плати станом на 01.01.2009 рік з вказівкою індексів інфляції, які були застосовані до суми орендної плати, зазначеної в договорі, але вимоги вказаних ухвал ГС АРК а ні прокурором, а ні позивачами не виконані, витребувані судом документи не надані, лише зазначено, що 872грн03коп сальдо на 01.01.2009р (нарахування за договором від 19.3.2008р №0000053, тоді як підставою позовних вимог за даним позовом являється договір оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р.

За наявними у справі матеріалами розглянути спір у частині стягнення 872грн03коп боргу суду не надається можливим і у звязку з цім, керуючись п.5 ст.81 ГПК України, суд позовні вимоги у цій частині залишає без розгляду.

Окрім вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за користування комунальним майном з урахуванням індексу інфляції, витрат по податку на землю та експлуатаційних послуг, прокурором міста Судака в інтересах держави в особі Судацької міської ради та Комунального підприємства "Коммунгосп" було заявлено вимогу про розірвання договору оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р, укладеного між Комунальним підприємством «Комунгосп» та Державним підприємством Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України, яку суд також вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, на підставі наступного:

Згідно ст. 29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановле ну законодавчими актами України і договором.

Частина 4 ст.188 Господарського кодексу України передбачає право заінтересованої особи у розірванні договору звернутися з позовом до суду з вимогою про розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Крім того, сторони у п.10.4 договору узгодили, що за ініціативою однієї зі сторін, договір може бути розірвано за рішенням суду, господарського суду у випадках, передбачених діючим законодавством України.

Як вже зазначалося, відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати з урахуванням індексу інфляції, а також відшкодування витрат по податку на землю та експлуатаційних послуг, передбачених договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р, укладеного між Комунальним підприємством "Коммунгосп" та Державним підприємством Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України зі своєчасної оплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції, а також відшкодування витрат по податку на землю та експлуатаційних послуг, передбачених договором, Комунальним підприємством "Коммунгосп" в адресу відповідача були направлені листи з проханням погасити виниклу заборгованість та попередженням про розірвання договору у випадку непогашення заборгованості, але заборгованість погашена так і не була.

Оскільки судом в ході розгляду спору встановлене, що відповідачем не виконуються зобов'язання визначені договором оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р, то, при таких обстави нах, відповідно до п. 10.4 договору та вимог діючого законодавства, позивач вправі вимагати розірвання з відповіда чем договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання Договору оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р, укладеного між Комунальним підприємством «Комунгосп» та Державним підприємством Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України.

Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Також прокурором міста Судака в інтересах держави в особі Судацької міської ради та Комунального підприємства "Коммунгосп" заявлена вимога про зобовязання відповідача повернути Комунальному підприємству «Комунгосп» нежитлове приміщення площею 13,2 м2, яке має вартість 15 147,00 грн, яка також підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Правові наслідки розірвання договору оренди визначені у ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відповідно до яких у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, і на умовах, зазначених у договорі оренди, за актом приймання-передачі.

Отже, враховуючи вищевказане, а також те, що суд дійшов висновку, що договір оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р підлягає розірванню, правові підстави для знаходження обєкту оренди у Державного підприємства Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні 30.8.2011р була оголошена перерва на 05.9.2011р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 05.9.2011р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,77,п.5 ч.1 ст.81,ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд

В И Р И Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди комунального майна №78 від 24.12.2007р, укладений між Комунальним підприємством «Комунгосп» (98000, м. Судак, вул. Мічуріна, 3) та Державним підприємством Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України (98000, м. Судак, вул. Леніна, 85а; 98000, м. Судак, пров.Сєрний (Сірчаний), 5)

3.Зобов'язати Державне підприємство Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України (98000, м. Судак, вул. Леніна, 85а; 98000, м. Судак, пров.Сєрний (Сірчаний), 5) повернути Комунальному підприємству «Комунгосп» (98000, м. Судак, вул. Мічуріна, 3) нежитлове приміщення площею 13,2 м2, яке має вартість 15 147,00 грн.

4.Стягнути з Державного підприємства Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України (98000, м. Судак, вул. Леніна, 85а; 98000, м. Судак, пров.Сєрний (Сірчаний), 5) на користь Комунального підприємствам «Комунгосп» (98000, м. Судак, вул. Мічуріна, 3, р/р 2600012873, КРД «Райфайзен Банк Аваль» м.Сімферополь, МФо 324021, ЗКПО 31950550) заборгованість у сумі 6623грн44коп.

5.У частині стягнення 872грн03коп боргу позовні вимоги залишити без розгляду.

6.Стягнути з Державного підприємства Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України (98000, м. Судак, вул. Леніна, 85а; 98000, м. Судак, пров.Сєрний (Сірчаний), 5) удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) 260грн13коп держмита.

7.Стягнути з Державного підприємства Кримський науково-технічний центр енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії Інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України (98000, м. Судак, вул. Леніна, 85а; 98000, м. Судак, пров.Сєрний (Сірчаний), 5) удоход державного бюджету України (р/р 31214264700002; у банку одержувача: в ГУ ГКУ в АРК м.Сімферополь; ЗКПО 34740405, код платежу 22050003 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь)226грн83коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

8.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.