Ухвала суду № 18195266, 01.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

УХВАЛА

<Список (При необходимости выбрать) >

<Список (При необходимости выбрать) >

01.09.2011Справа №5002-7/5829-2009 За скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський» (96531, Сакський район, с. Іллінка, вул. Леніна, 4, ідентифікаційний код 00857516) в особі ліквідатора СВК «Краснодарський» - арбітражного керуючого Куц Ігоря Ярославовича (АДРЕСА_1)

До Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Руденко Наталі Вікторівни (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110)

Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» (04107, м. Київ, вул. Печенізька, буд. 8)

Скарга на дії ДВС.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від заявника Куц І. Я., арбітражний керуючий, паспорт НОМЕР_1.

Від ДВС не зявився (клопотання).

Від боржника не зявився.

Суть спору: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Краснодарський» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» 242923,89 грн.

10.12.2009 р. до ГС АР Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» надійшов зустрічний позов до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський» та Таврійської товарно-сировинної біржі про визнання незаконною та розірвання угоди від 19.02.2009 р. про купівлю-продаж двох термальних свердловин на Таврійській товарно-сировинній біржі.

В процесі розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» була подана заява про уточнення зустрічних позовних вимог, в якій позивач (відповідач за первісним позовом) також зазначив, що біржовий договір купівлі-продажу від 19.02.2009 р., серед іншого, суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», Положенню про порядок відчуження основних засобів, які є державною власністю.

Рішенням ГС АР Крим від 09.02.2010 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2010 р., первісний позов був задоволений частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський» заборгованість у сумі 209635,00 грн., пеню в розмірі 24254,48 грн., 3% річних у сумі 3101,45 грн., 2369,91 грн. державного мита та 230,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

04 липня 2011 року до суду від Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський» надійшла скарга, в якій, з урахуванням поданих в наступному уточнень, заявник просить:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Руденко Наталії Вікторівни, що виразилася в ненаправленні і неотриманні відповідних запитів для фактичного виявлення грошових коштів чи майна боржника, за рахунок якого може бути здійснено стягнення, незверненні стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, як того вимагає ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження»;

- зобовязати Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Руденко Наталію Вікторівну вжити всі передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішення, своєчасно та в повному обсязі вчинити виконавчі дії, а саме: спрямувати і отримати відповідні запити щодо фактичного виявлення грошових коштів чи майна боржника, за рахунок якого може бути здійснено стягнення, звернути стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, як того вимагає ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження».

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем не належним чином вчинюються виконавчі дії, оскільки окрім одного запиту №1695/22 від 05.07.2010 р., на який відсутні відповіді, державний виконавець не вчинив жодної дії щодо фактичного виявлення грошових коштів чи майна боржника, за рахунок якого може бути здійснено стягнення, не звернув стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, як того вимагає ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у судове засідання не зявився, однак направив до суду клопотання, в якому зазначив, що ухвала про призначення скарги до розгляду була отримана лише 15.07.2011 р., а державний виконавець Руденко Н. В. перебуватиме у відпустці по 04.08.2011 р. включно, а тому просить суд продовжити строк для надання письмових заперечень. Однак, суд критично ставиться до викладених в заяві фактів, враховуючи, що судове зсідання по розгляду скарги було відкладене до 01.09.2011 р., а тому не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду скарги через неявку представника ВДВС.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з приписами статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

При цьому у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів) (пункт 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року N14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника заявника, суд дійшов наступного висновку.

Так, як вже було вказано вище, рішенням ГС АР Крим від 09.02.2010 р. у цій справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський» була стягнута заборгованість у сумі 209635,00 грн., пеня в розмірі 24254,48 грн., 3% річних у сумі 3101,45 грн., 2369,91 грн. державного мита та 230,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На примусове виконання рішення був виданий наказ від 24.02.2010 р.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 05.07.2010 р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу ГС АР Крим від 24.02.2010 р. у справі №2-7/5829-2009.

19.08.2010 р. Відділом ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

На підставі ухвали Господарського суду АР Крим від 03.09.2010 р у справі №5002-19/4229-2010 Відділом ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 08.09.2010 р. були винесені дві постанови: про зупинення виконавчого провадження та про звільнення майна з-під арешту.

Постановою Відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 15.03.2011 р. виконавче провадження було поновлено. В цей же день була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Звертаючись до суду зі скаргою, стягувач зазначає, що рішення суду до теперішнього часу не виконано, а при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження було встановлено, що державним виконавцем не належним чином виконуються свої обовязки, не направляються запити до відповідних органів та служб з метою виявлення майна, на яке можна звернути стягнення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Законну;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Таким чином, відкрите 05.07.2010 р. виконавче провадження за наказом Господарського суду АР Крим від 24.02.2010 р. у справі №2-7/5829-2009, за вирахуванням періоду зупинення виконавчого провадження, мало було бути завершено до 17.07.2011 р., про що мала бути винесена одна з постанов, передбачених частиною 1 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду доказів завершення виконавчого провадження, що свідчить про неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обовязків.

Суд зазначає, що загальний порядок звернення стягнення на майно боржника встановлений главою 4 Закону України «Про виконавче провадження» та полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (у тому числі кошти в іноземній валюті, заставлене майно, майно боржника, що перебуває в інших осіб тощо). Особливості звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи закріплені в главі 5 Закону.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому державний виконавець користується правами, наданими йому частиною 3 статті 11 Закону.

Зокрема, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Краснодарський» стверджує, що в матеріалах виконавчого провадження були наявні лише запити від 05.07.2010 р. до ДАІ, БТІ, ДПІ, Управління земресурсів, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, УПФУ, Київського управління з питань банкрутства, відповіді на які відсутні.

Під час розгляду скарги Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не спростував вказану інформацію та не надав суду доказів належного виконання своїх обовязків з метою виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення задля задоволення вимог кредитора.

Крім того, суд звертає увагу на те, що при проведенні виконавчих дій державному виконавцю слід було також перевірити наявність у боржника, зокрема, такого майна, яке не підлягає реєстрації у відповідних органах побутова техніка, цінні папери, частки в статутних капіталах інших субєктів господарювання.

Також суд звертає увагу на необхідність витребування державним виконавцем балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» та інших документів з метою виявлення основних засобів, на які можна звернути стягнення.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Однак, матеріали справи свідчать про неналежне виконання державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції своїх обовязків, що призвело до невиконання судового рішення.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження".

Аналогічне положення міститься в ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суд зазначає, що невиконання державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Руденко Наталією Вікторівною належним чином своїх обовязків впродовж законодавчо встановленого строку фактично позбавило Сільськогосподарський виробничий кооператив «Краснодарський» права на своєчасне отримання присудженої Господарським судом АР Крим у справі №2-7/5829-2009 суми заборгованості за відсутністю будь-яких підстав на це, що, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства України, є неприпустимим.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський» в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Руденко Наталії Вікторівни, що виразилася в ненаправленні відповідних запитів для фактичного виявлення грошових коштів чи майна боржника, за рахунок якого може бути здійснено стягнення, незверненні стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, як того вимагає ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження. При цьому, суд звертає увагу на те, що визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця в неотриманні відповідей на запити не можна, оскільки у даному випадку вина державного виконавця, як необхідна складова частина правопорушення, відсутня.

У той же час, суд враховує позицію Пленуму Верховного суду України, викладену в пункті 7 Постанови від 26 грудня 2003 року N 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», за якою у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону N 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його.

З урахуванням цього, враховуючи, що направлення запитів з метою виявлення належного боржникові майна та звернення стягнення на це майно належить до виключних повноважень ВДВС, суд вважає, що спонукання державного виконавця до примусового направлення таких запитів та звернення стягнення на майно є втручанням у діяльність органу державної виконавчої служби, що ставить під загрозу незалежність та самостійність цього органу.

Отже, суд дійшов висновку про необгрунтованість вимог заявника в частині спонукання Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Руденко Наталію Вікторівну вжити всі передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішення, своєчасно та в повному обсязі вчинити виконавчі дії, а саме: спрямувати і отримати відповідні запити щодо фактичного виявлення грошових коштів чи майна боржника, за рахунок якого може бути здійснено стягнення, звернути стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, як того вимагає ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121-2, 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський» задовольнити частково.

2.Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Руденко Наталії Вікторівни, що виразилася в ненаправленні відповідних запитів для фактичного виявлення грошових коштів чи майна боржника, за рахунок якого може бути здійснено стягнення, незверненні стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, в процесі виконання рішення Господарського суду АР Крим від 09.02.2010 р.

3. В іншій частині скаргу відхилити.

Ухвалу направити на адресу заявника, ДВС та боржника..

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.