Ухвала суду № 18195263, 29.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

УХВАЛА

<Список (При необходимости выбрать) >

<Список (При необходимости выбрать) >

29.08.2011Справа №5002-15/5146-2010 За скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції (95006, м. Сімферополь, вул. Чернишевського, 2; 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, кв. 420)

До Державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Костюка М.В. (95006, м. Сімферополь, вул. Чернишевського, 2)

Зацікавлена особа Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28; ЄДРПОУ 19357516)

Скарга на дії ДВС

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

представники:

Від скаржника не з'явився

Від ДВС не з'явився

Від зацікавленої особи не з'явився

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2., у якому просить суд солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача суму боргу за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 та договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 63930,42 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. на користь позивача суму боргу за договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55669,88 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2011 по справі №5002-15/5146-2010 позов задоволено та стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» заборгованість за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 та договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 63780,42 грн., 637,80 грн. державного мита та 125,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» заборгованість за договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55819,88 грн., 558,20 грн. державного мита та 110,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили, видано наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2011 про примусове виконання рішення по справі №5002-15/5146-2010.

09.08.2011 до господарського суду Автономної Республіки Крим від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла скарга на дії Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, на дії Державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Костюк М.В., в якій заявник просить суд поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом; визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2011 №10014/10 як незаконну; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Костюк М.В., у зв'язку із не врученням нею скаржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2011 №10014/10; зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби встановити строк для добровільного виконання виконавчого листа у 7 - денний термін; зупинити виконавче провадження з виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-15/5146-2010, заборонивши державним виконавцям Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції здійснювати будь-які дії, пов'язані зі стягненням вказаної суми коштів, до вирішення поданого адміністративного позову по суті до прийняття рішення по даній скарзі.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2011 призначено скаргу до розгляду.

29.08.2011 на адресу суду надійшов лист від зацікавленої особи публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» про неможливість надання пояснень щодо скарги фізичної особи-підпримєця ОСОБА_1..

Також, 29.08.2011 від Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого проти задоволення скарги заперечує.

Представники скаржника, ДВС та зацікавленої особи до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції та Державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Костюка М.В., суд

встановив:

Господарським судом Автономної Республіки Крим 18.01.2011 було прийнято рішення по справі №5002-15/5146-2010 відповідно до якого позов задоволено та стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» заборгованість за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 та договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 63780,42 грн., 637,80 грн. державного мита та 125,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» заборгованість за договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55819,88 грн., 558,20 грн. державного мита та 110,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили, видано наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2011 про примусове виконання рішення по справі №5002-15/5146-2010.

Постановою державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 23.03.2011, відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду АР Крим від 21.01.2011 по справі №5002-15/5146-2010 та встановлено боржнику 7-денний термін для добровільного виконання рішення.

Відповідно до журналу реєстрації вихідної кореспонденції Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції за 25.03.2011, на адресу ОСОБА_1. була направлена постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2011.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 25.03.2011 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була ознайомлена з постановою про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2011, про що свідчить її підпис в матеріалах виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 23.03.2011, виконавче провадження №10063 по примусовому виконанню наказу господарського суду АР Крим від 21.01.2011 по справі №5002-15/5146-2010 приєднано до складу зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

09.08.2011 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з скаргою на дії Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, на дії Державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Костюк М.В., в якій просить суд поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом; визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2011 №10014/10 як незаконну; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Костюк М.В., у зв'язку із не врученням нею скаржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2011 №10014/10; зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби встановити строк для добровільного виконання виконавчого листа у 7 - денний термін; зупинити виконавче провадження з виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-15/5146-2010, заборонивши державним виконавцям Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції здійснювати будь-які дії, пов'язані зі стягненням вказаної суми коштів, до вирішення поданого адміністративного позову по суті до прийняття рішення по даній скарзі.

Пунктом 7 постанови пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що за результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно статей 202, 203, 248-24 Цивільного процесуального кодексу України та статей 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена; скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги; за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з статтею 124 Конституції України та статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, яким необхідно керуватися при примусовому виконанні судових рішень. Згідно преамбули цього закону, він визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконаннюуразі невиконанняїхудобровільному порядку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом.

Згідно частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження може бути зупинено:

1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;

2) прохання боржника, який проводить строкову службу Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі;

3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі;

4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини;

5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

Статтею 121-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що лише суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Отже, у суду першої інстанції відсутнє право зупиняти виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз вищенаведених норм дає можливістю зробити висновок, що Залізничним відділом Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції при винесені постанови від 23.03.2011 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду АР Крим від 21.01.2011 по справі №5002-15/5146-2010 були дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та боржник з даною постановою був ознайомлений.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник таких доказів суду не представив, у звязку з чим, по заявленим обставинам скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.