Рішення № 18195242, 01.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2011Справа №5002-7/2856-2011 За позовом Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд.28/2, ідентифікаційний код 23162981) в особі Сімферопольської філії ПАТ "Солді і Ко" - "Солді-Крим" (95034, м. Сімферополь, вул. Батуріна, буд. 44/50, ідентифікаційний код 33640224)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова" (95033, м. Сімферополь, вул. Глінкі, буд. 67-А, ідентифікаційний код 36275687)

Про стягнення 108 984,89 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1., предст., дов. №70 від 30.05.2011 р.

Від відповідача - ОСОБА_2., предст., дов. від 10.01.2011 р.

Сутьспору: Приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" в особі Сімферопольської філії ПАТ "Солді і Ко" - "Солді-Крим" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова" 108 984,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором поставки №160940/04/2011 від 01.01.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 94543,01 грн., яку позивач просить стягнути примусово, разом із пенею в сумі 2741,82 грн., 1735,19 грн. інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 510,57 грн. та 9454,30 грн. штрафу.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду заперечення на позов, в яких повідомив, що після звернення позивача до суду частина заборгованості була погашена в добровільному порядку, через що просить суд припинити провадження у справі в цій частині. Крім того, відповідач також просить суд зменшити розмір неустойки у звязку зі скрутним фінансовим становищем.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.01.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Солді і Ко» (Постачальник) в особі Сімферопольської філії ПАТ "Солді і Ко" - "Солді-Крим" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова" (Покупець) був укладений договір поставки №160940/04/2011, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку ат на умовах, визначених цим договором, постачальник зобовязується передати в зумовлені строки іншій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 4.2 Договору загальна ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого по специфікаціях (видаткових накладних), протягом дії договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% від вартості товару, отриманого за специфікацією (видатковою накладною) протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем був поставлений відповідачеві товар на загальну суму 109758,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, в яких міститься підпис уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова" про отримання товару (а. с. 18-56).

Однак, вартість товару була оплачена відповідачем лише частково в сумі 15215,47 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова" перед Приватним акціонерним товариством "Солді і Ко" склала 94543,01 грн., що стало підставою для звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

В процесі розгляду справи відповідачем в добровільному порядку була частково погашена заборгованість в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1931 від 15.07.207.2011 р., у звязку з чим провадження у справі в частині стягнення цієї суми підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Так, в п. 3 Розяснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

В пункті 31 Інформаційного листа «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» від 18.03.2008 р. N 01-8/164 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий господарський суд України зазначив, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду. З урахуванням цього, суд не вважає за доцільне винесення окремого процесуального документу в частині припинення провадження у справі.

Отже, несплаченою залишилася частина заборгованості в розмірі 92543,01 грн.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в сумі 92543,01 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору поставки №160940/04/2011 від 01.01.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, а тому вимоги позивача про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова" 92543,01 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 9.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати покупець зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні стягується штраф в розмірі 105 від вартості несплаченого вчасно товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 2741,82 грн. та штрафу в розмірі 9454,30 грн., суд погоджується з його правомірністю, а тому вказані суми коштів також підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова".

При цьому, стосовно клопотання відповідача про зменшення суми неустойки суд зазначає наступне.

Так, дійсно, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, однак за наявності певних умов значне перевищення розміру збитків або наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п. 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд Украъни зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

В пункті 3.9.2 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однак, суд звертає увагу на те, що всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав суду жодних доказів наявності виняткових обставин для зменшення розміру неустойки, а посилання на скрутне фінансове становище не підтверджені відповідними доказами. З урахуванням цього, враховуючи закріплені чинним законодавством принципи рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, суд вважає, що достатні підстави для зменшення неустойки відсутні.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 1735,19 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 510,57 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання та входять до складу грошового зобовязання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом перевірено, що наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних також відповідає фактичним обставинам справи, у звязку з чим вказані суми підлягають примусовому стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова".

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що частина заборгованості в сумі 2000,00 грн. була погашена відповідачем після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі, судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова" на користь Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» 2000,00 грн. заборгованості.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпром-Нова" (95033, м. Сімферополь, вул. Глінкі, буд. 67-А, ідентифікаційний код 36275687) на користь Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд.28/2, ідентифікаційний код 23162981) 92543,01 грн. заборгованості, пеню в сумі 2741,82 грн., штраф в розмірі 9454,30 грн., 1735,19 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 510,57 грн., 1089,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.