Рішення № 18195233, 25.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2011Справа №5002-2/107-2011 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12) в особі Феодосійського безбалансового відділення філії «Кримське Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк» 98100, м. Феодосія, вул. Назукіна, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ технології" (м. Феодосія, вул. Українська, 31)

про стягнення 1 765 008,60 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - ОСОБА_1. представник, довіреність у справі.

Від відповідача Нікулін директор, наказ справі.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Феодосія Автономної Республіки Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ технології" про стягнення заборгованості по кредитному договору №105/03 від 24.10.2007 року у сумі 1765008грн60коп, у тому числі: заборгованість по кредиту у сумі 1567923,00грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 129931грн31коп, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та відсоткам у сумі 67154грн29коп.

Позовні вимоги мотивовані тім, що між сторонами був укладений кредитний договір №105/03 від 24.10.2007 року, відповідно до якого відповідач взяв кредит на строк по 16.10.2009 рік з щомісячною виплатою відсотків. 31.05.2010 року в кредитний договір були внесені зміни, відповідно до яких був встановлений строк повернення кредиту 16.10.2010 року. Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував відсотки за користування кредитом, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

25.8.2011 року від позивача надійшла заява від 25.8.2011 року №61, якою просять вважати позивача - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Феодосійського безбалансового відділення філії «Кримське Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк».

25.8.2011 року від позивача також надійшло пояснення по справі №62 від 25.8.2011 року, в якому зазначено, що рішенням господарського суду АРК від 28.04.2011 р. №5002-21/611-2011 у задоволенні позову ТОВ «АВ технології» про визнання недійсним кредитного договору №105/03 від 24.10.2007 року. було відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.06.20011 р. апеляційна скарга ТОВ «АВ технології» залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції від 28.04. 2011 залишено в силі. Таким чином, господарський суд АРК виніс рішення, яке було підтримано постановою Севастопольського апеляційного господарського суду про те, що Промінвестбанк на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті та проведення таких операцій не суперечить вимогам законодавства. На сьогодні відповідно до вимог Указу Президента від 27.06.1999 р. № 734 в НБУ підлягають реєстрації тільки кредитні угоди, що передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими кредитами. На підставі вищевказаного позивач наполягає на заявлених раніше позовних вимогах.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду клопотання, яким просить суд призначити по справі судову бухгалтерську експертизу, мотивуючи своє клопотання тим, що позивач представив суду розрахунок заборгованості, з яким відповідач не погоджується.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення та призначення судової бухгалтерської експертизи виходячи з наступного:

Відповідно статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно Наказу Вищого арбітражного суду України та Міністерства юстиції України від 14 липня 1998 р. N 11/40/5 головними завданнями бухгалтерської експертизи є встановлення: документальної обґрунтованості нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення, а також розміру заподіяної матеріальної шкоди; правильності документального оформлення операцій прийому, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів; відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку і звітності; кола осіб, за якими за документальними даними в період виникнення нестачі (надлишку) значилися товарно-матеріальні цінності і грошові кошти, а також кола осіб, на яких лежав обов'язок забезпечити виконання вимог бухгалтерського обліку і контролю; документальної обґрунтованості розмірів сум за позовами, які вирішуються у порядку цивільного та господарського судочинства; документальної обґрунтованості списання сировини, матеріалів, готової продукції і товарів; недоліків в організації бухгалтерського обліку і контролю, які сприяли виникненню матеріальної шкоди або перешкоджали її своєчасному виявленню. Перед експертом-бухгалтером можуть бути поставлені й інші завдання, виконання яких пов'язано з перевіркою додержання порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, складання балансів, записів в облікових реєстрах рахунків бухгалтерського обліку і т. ін.

Згідно п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд, вирішуючи питання стосовно доцільності задоволення, або відхилення клопотання про призначення експертизи, вирішує, чи дійсно існує необхідність використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Дослідивши матеріли справи, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок позовної суми є цілком зрозумілим та прийнятним в якості підтвердження обґрунтованості позовної суми, і немає підстав призначати з цього приводу судову бухгалтерську експертизу.

Відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід зазначити, що суд, при наявності достатніх підстав вже задовольняв клопотання відповідача та ухвалою ГС АР Крим від 24.2.2011 року зупиняв провадження по справі.

Крім того, Господарський процесуальний кодекс України встановлює строк вирішення спору не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

А відтак враховуючи вищенаведене, запобігаючи навмисному затягуванню судового процесу відповідачем, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору

Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.

Згідно зі статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі керуючого філією "Відділення Промінвестбанка в м. Феодосія Автономної Республіки Крим" та ТОВ "АВ технології", як позичальником, був укладений кредитний договір №105 від 24.10.2007р., відповідно до якого Банк надає позичальнику кредит в сумі 198000,00долларів США., двома етапами 30000,00доларів США, 168000,00доларів США, з кінцевою датою повернення 16 жовтня 2009 року.

Відповідно п. 3.1. договору відсотки за користування кредитом виплачуються позичальником, виходячи з встановленої Банком відсоткової ставки.

Згідно з п. 3.3. нарахуванням Банком відсотків за користування кредитом починається з дати перерахування коштів на поточний рахунок позичальника по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості по кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році.

Договором (п.3.5.) передбачено, що при наявності заборгованості за кредитом і відсотками за користування ним, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості: в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк відсотки; в другу чергу сплаті підлягають нараховані відсотки, термін сплати яких ще не минув; в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість по кредиту. Заборгованість по кредиту, термін сплати якої ще не настав, погашається Позичальником у строк, передбачений п.2.2. цього Договору.

За час дії кредитного договору сторонами змінювався розмір відсоткової ставки, а саме: договором про внесення змін в кредитний договір № 105/03 від 24.10.2007 року від 19.11.2008р. розмір відсоткової ставки встановлено - 15% річних; договором про внесення змін в кредитний договір № 105/03 від 24.10.2007 року від 31.5.2010 р. змінено графік повернення кредиту та дата кінцевого повернення кредиту 16.10.2010 року. Відповідно п. 4.3.3. Банк має право вимагати від позичальника оплати у повному обсязі заборгованості по кредиту, відсотків за користування ним, суму штрафних санкції, передбачених цим договором у разі, коли позичальник не виконав в строк зобовязання по поверненню кредиту або сплаті відсотків за користування кредитом або інші зобовязання по сплаті грошових коштів, передбачених договором.

Договором також передбачена відповідальність сторони, яка порушила умови договору: у разі невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе відповідно умов договору зобовязань винна сторона виплачує іншій стороні штрафні санкції, які передбачені договором (п.5.1. Договору); позичальник у разі прострочення ним виконання зобовязань по поверненню кредиту зобовязаний виплатити суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п.5.2. Договору);за несвоєчасну виплату сум кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник сплачує Банку пеню, яка нараховується від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення (5.3. Договору).

Банк виконав умови договору надав відповідачу кредит в сумі 198000,00 доларів США, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач у порушення умов вищевказаного договору та додаткових угод до нього, а також норм діючого законодавства, належним чином умови договору не виконав, у звязку із чим, позивач спрямував на адресу відповідача Вимогу про усунення порушень по кредитному договору №105 від 24.10.2007р №482 від 27.10.2010 року, в якій Банк повідомляв про необхідність сплати заборгованості по кредитному договору в сумі 205148,23 доларів США, у тому числі: 197000,00 доларів США заборгованості по кредиту; 8148,23 доларів США заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом за період з червня по вересень 2010 рік.

На момент розгляду спору заборгованість позичальника по кредиту склала 1567923,00грн. (гривневий еквівалент 197000,00 доларів США), по сплаті відсотків за користування кредитними коштами станом на 10.01.2011 рік склала 129931грн31коп. (гривневий еквівалент 16325,08доларів США), що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по кредиту у сумі 1567923,00грн. та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у сумі 129931грн31коп, та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок.

Оскільки, судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідачем були порушені умови кредитного договору №105 від 24.10.2007р. з урахуванням додаткових угод щодо прийнятих на себе грошових зобовязань відносно погашення заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитними коштами, тому нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту станом на 10.01.2011 року складає 62309грн37коп. позивачем здійснено правильно, відповідно до умов договору, з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того позивачем заявлена вимога про стягнення пені за несвоєчасність сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.7.2010 року по 09.01.2011 року у сумі 4844грн92коп., яка підлягає задоволенню частково виходячи з наступного:

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованих на 737,81 доларів США (5872грн23коп., а.с.19) підлягає стягненню за 184 дні в сумі 470грн75коп, тоді як позивачем нарахована пеня на 737,81 доларів США (гривневий еквівалент 5872грн23коп.) за 193 дні в сумі 493грн20коп.

У частині стягнення 22грн45коп пені, нарахованої без застосування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось вище, позивачем в судовому засіданні була надана заява №61 від 25.8.2011 року, в якій зазначається, що діяльність представника позивача - Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Феодосія Автономної Республіки Крим" з 06.6.2011 року зупинена шляхом реорганізації у Феодосійське безбалансове відділення філії «Кримське Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк» .

Відповідно Наказу №190 о/с від 28.3.2011 року припинено діяльність філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Феодосія Автономної Республіки Крим" шляхом реорганізації у Феодосійське безбалансове відділення філії «Кримське Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк».

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 30.8.2011р.

Керуючись ст. ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ технології" (м. Феодосія, вул. Українська, 31; Ідентифікаційний код 35340770) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12) в особі Феодосійського безбалансового відділення філії «Кримське Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк» (98100, м. Феодосія, вул. Назукіна, 3, Ідентифікаційний код 09324388) 1567923,00грн. заборгованості по кредиту, 129931грн31коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 62309грн37коп пені по кредиту, 4822грн47коп. пені по відсоткам за користування кредитом, 25499,67грн. державного мита, 235,99грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.В частині стягнення 22грн45коп. пені по відсоткам за користування кредитом відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.