Рішення № 18195221, 30.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

30.08.2011Справа №5002-18/3319-2011 за позовом - Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго", АР Крим, м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А) в особі: Керченської філії ОП "Кримтеплокомуненерго", АР Крим, м. Керч (98318, м. Керч, вул. Кірова, 79-А)

до відповідача - Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод", АР Крим, м. Керч (98300, м. Керч, вул. Кірова, 22)

про стягнення 466 157,89 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1. ю/к, довіреність від 11.01.2011 року;

Від відповідача не зявився

Суть спору: Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Керченської філії ОП "Кримтеплокомуненерго" - позивач звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод" - відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 434375,11 грн., суму інфляції 9940,39 грн., 3% річних у розмірі 3555,44 грн., пеню у розмірі 18286,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.12.2001 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №357, предметом якого було забезпечення позивачем централізованим теплопостачанням обєкта відповідача.

02.06.2003 року з відповідачем були укладені договори № 56/64, згідно якого позивач представляв послуги централізованого теплопостачання.

Вказані договори були пролонговані до моменту укладення 01.03.2007 року договору № 56, предметом якого являлося забезпечення послугою централізованого теплопостачання всіх обєктів відповідача (по вул. Кірова,22, Горського3, Горького,7).

Згідно вищевказаних договорів позивач прийняв на себе зобовязання по постачанню теплової енергії на обєкти відповідача. В свою чергу, відповідач на підставі п. 6.1 договору № 56 був зобовязаний здійснювати оплату не пізніше 30 числа наступного місяця.

Проте, відповідачем умови договору були порушені, з чого створилася заборгованість, яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

16.08.2011 року на адресу господарського суду від відповідача надійшла телеграма, в якій відповідач просить суд відкласти розгляд справи на більш пізніший строк, у звязку з неможливістю забезпечення явки представника. Суд задовольнив таке клопотання.

Представник відповідача у судове засідання 30.08.2011 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією. Відзив на позов суд не представив.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом відповідача, яким він не скористався, а не його обовязок, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 2 ст. 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

01.03.2007 між Керченською філією ОП «Кримтеплокомуненерго» та Державним підприємством "Керченський судноремонтний завод" укладено договір № 56 купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно пункту 1.1 договору позивач зобовязується продавати відповідачу теплову енергію у вигляді теплоносія і гарячої води та т.і, а відповідач відповідно сплачувати спожиту теплову енергію.

Теплова енергія надавалася відповідачу для опалення приміщень, розташованих за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 22, площа опалення 9161,0 кв.м.; м. Керч, вул. Горького, 3, площа опалення 2435,6 кв.м.; м. Керч, вул. Горького, 7, площа опалення 626,4 кв.м.

Так, позивачем у період з 01.10.2010 по квітень 2011 надавалися відповідачу послуги з опалення та підігріву води у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами, а саме: від 25.10.2010, від 27.10.2010, від 24.11.2010, від 25.11.2010, від 22.12.2010, від 23.12.2010, від 24.12.2010, від 24.01.2011, від 27.01.2011, від 21.02.2011 від 22.02.2011, від 23.02.2011, від 23.03.2011, від 24.03.2011 від 25.03.2011, від 19.04.2011, від 21.04.2011. Такі Акти підписані як з боку постачальника, так і з боку абонента.

Пунктом 6.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 15.03.2007) передбачено, що теплова енергія оплачується щомісячно не пізніше 30 числа наступного за розрахунковим місяця.

Згідно з пунктом 6.7 договору, підставою для оплати покупцем теплової енергії є рахунки продавця.

Судом встановлено, що позивач за період з 01.10.2010 по 01.05.2011 виставляв відповідачеві рахунки на оплату, а саме: рахунки: від 28.10.2010 на суму 5040,98 грн., від 26.11.2010 на суму 7895,89 грн., від 29.12.2010 на суму 31343,33 грн., від 27.01.2011 на суму 118949,60 грн., від 24.02.2011 на суму 122909,66 грн., від 29.03.2011 на суму 134753,67 грн., від 27.04.2011 на суму 13481,98 грн.

Судом встановлено, що у порушення умов договору, відповідач вчасно та у повному обємі за спожиту теплову енергію з позивачем не розраховувалася, у звязку із чим за період з 01.10.2010 року по 01.05.2011 року за ним виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 434375,11 грн., доказів оплати якої відповідач суду не представив.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 434375,11 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 434375,11 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Пунктом 6.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей від 15.03.2007) передбачено, що теплова енергія оплачується щомісячно не пізніше 30 числа наступного за розрахунковим місяця.

Враховуючи те, що у порушення пункту 6.1 договору відповідач не здійснив своєчасно і у повному обсязі оплату за теплову енергію, то позовні вимоги у частині стягнення інфляційної суми у розмірі 9940,39 грн. за період з грудня 2010 року по червень 2011 року та 3% річних у сумі 3555,44 грн. за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року включно підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 18286,95 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, що за несвоєчасні розрахунки, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, та враховуючи положення пункту 6.1 договору з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 18286,95 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача у порядку статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка держмита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що при подачі до суду позовної заяви позивач сплатив державне мито у сумі 4662,00 грн., у той час, як повинен був сплатити 4661,58 грн., то сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 0,42 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

30.08.2011 у судовому засіданні судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у повному обсязі та підписано суддею 31.08.2011.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Керченський судноремонтний завод", АР Крим, м. Керч (98300, м. Керч, вул. Кірова, 22; код ЄДРПОУ 01124997) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь (вул. Гайдара, 3а, м. Сімферополь, 95000; код ЄДПРОУ 03358593) в особі Керченської філії ОП "Кримтеплокомуненерго", АР Крим, м. Керч (98318, м. Керч, вул. Кірова, 79-А; р/р 26000500129353 у відділенні УСБ м. Керчі, МФО 324098, код ЄДРПОУ 26224872) заборгованість у розмірі 434375,11 грн.; пеню 18286,95 грн., інфляційні втрати 9940,39 грн., 3% річних 3555,44 грн.; 4661,58 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути Орендному підприємству «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь (вул. Гайдара, 3а, м. Сімферополь, 95000; код ЄДПРОУ 03358593) в особі Керченської філії ОП "Кримтеплокомуненерго", АР Крим, м. Керч (98318, м. Керч, вул. Кірова, 79-А; р/р 26000500129353 у відділенні УСБ м. Керчі, МФО 324098, код ЄДРПОУ 26224872) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ЗКПО 34740405 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь код платежу 22090200) суму зайве сплаченого державного мита у розмірі 0,42 грн., перерахованого платіжним дорученням № 1103 від 07 липня 2011 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.