Рішення № 18195215, 30.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

30.08.2011Справа №5002-32/2586-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400).

До відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-а ідентифікаційний код 03358593)в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Совхозна, 18 а, ідентифікаційний код 26225110).

Про стягнення 702619, 28 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1., довіреність № 335-Д від 22.04.2011р. у справі.

Від відповідача ОСОБА_2., довіреність б/н від 01.01.2011р. у справі.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго», та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 562663, 79 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 46874, 18 грн., , за перевищення договірної величини 54869, 56 грн., пеню 23353, 40 грн., 3 % річних у сумі 4520, 01 грн., індекс інфляції у розмірі 10338, 34 грн., також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 30.06.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 04.07.2011р., від 14.07.2011р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

У судових засіданнях 22.08.2011р., 29.08.2011р. оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором № 95/050 від 09.03.2004р. поставки електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов факт заборгованості визнав, проте не погодився із розміром заявлених до стягнення сум, вважаючи їх необґрунтованими.

14.07.2011р. позивачем на адресу Господарського суду АР Крим надіслана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просив суд в частині стягнення 293615, 87 грн. боргу за активну електричну енергію провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Стягнути з відповідача 269047, 92 грн. за активну електричну енергію, в іншій частині позовні вимоги залишились без змін. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

30.08.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява і порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 244884, 79 грн. суми основного боргу за активну електричну енергію, 42620, 76 грн. за реактивну електричну енергію, 3% річних за в розмірі 4520, 01 грн., 10338, 34 грн. інфляційних втрат, 23353, 40 грн. пені та 54869, 56 грн. за перевищення договірної величини.

В іншій частині позовних вимог позивач просив провадження у справі припинити а підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача надав заяву, в якій погодився із стягненням 244884, 79 грн. суми основного боргу за активну електричну енергію, 42620, 76 грн. за реактивну електричну енергію, 3% річних за в розмірі 4520, 01 грн., 10338, 34 грн. інфляційних втрат, 23353, 40 грн. пені , в частині стягнення 54869, 56 грн. за перевищення договірної величини позовні вимоги заперечував.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

09.03.2004 р. між ВАТ "Крименерго" (Постачальник) (позивач) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (Споживач) (відповідач) укладено договір № 95/050 про постачання електричної енергії. (а.с. 10-13).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно Преамбулі пункту 2 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.

Розрахункова дата встановлена з 20 числа кожного місяця до такого ж числа наступного місяця, що зазначено в пункті 2 Додатку № 4.2 до Договору ( а.с. 14).

Обсяг фактично спожитої електричної енергії за розрахунковий період електричної енергії визначається у відповідності до акту про обсяги переданої споживачеві електричної енергії, що закріплено в пункті 3 вищенаведеного додатку.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

У виконання вимог пункту 6. 39 ПКЕЕ, в якому зазначено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду, постачальником був здійснений розрахунок спожитої активної електричної енергії по середньодобовому обєму споживання електроенергії.

На підставі розрахунків Постачальником були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електричної енергії та реактивної електричної енергії( а.с. 37-44, 34-35).

Рахунки отримані представником відповідача про що свідчить підпис у рахунках.

Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.

Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.

Проте, при зверненні до господарського суду АР Крим, позивач не врахував, що частина заборгованості погашена відповідачем до моменту звернення позивача із відповідним позовом до суду, а саме лише 6400, 00 грн. за реактивну електричну енергію було погашено відповідачем 29.07.2011р. та 10000, 00 грн. за активну електричну енергію, тобто після звернення позивача із позовом до суду ( 17.06.2011р. у відповідності до штампу на поштовому конверті в якому позовна заява надійшла на адресу позивача).

Всі ж інші платежі здійснені відповідачем до подачі позову до суду, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи. ( а.с. 94-102). Таким чином у задоволенні позову слід відмовити в частині стягнення 307779, 00 грн. за активну електричну енергію, оскільки позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення зазначеної суми безпідставно.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже провадження у справі в частині стягнення 10000, 00 грн. за активну електричну та 6400, 00 грн. за реактивну електричну енергію підлягає припиненню.

Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 244884, 79 грн. за активну електроенергію та 40474, 18 грн. за реактивну електроенергію, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 244884, 79 грн. за активну електроенергію та 40474, 18 грн. за реактивну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4520, 01 грн. - 3% річних та 10338, 34 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлена позивачем сума 4520, 01 грн. - 3% річних та 10338, 34 грн. інфляційних втрат підтверджується матеріалами справи, визнана відповідачем у відзиві на позов, а тому підлягають стягненню з відповідача

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 23353, 40 грн.

Пеня передбачена пунктом 4.2.1 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 25 ПКЕЕ, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені в розмірі 23353, 40 грн. підлягає стягненню з відповідача, визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 54869, 56 грн. за перевищення договірної величини, суд вважає за необхідне зауважити, що суд неодноразово зобовязував позивача надати детальний обґрунтований розрахунок стягуваної суми, звертаючи увагу на те, що для перевірки фактичних обставин справи, суду необхідно вивчити розрахунок позивача.

Проте позивач проігнорував покладений на нього обовязок надання детального обґрунтованого розрахунку стягнення 54869, 56 грн.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 7 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: - додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Документи, необхідні для розгляду справи, запитувались неодноразово в ухвалах та в судових засіданнях Господарського суду АР Крим.

Пунктом 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до положень статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Ненадання позивачем документів позбавляє суд можливості вивчити всі обставини справи, зробити оцінку взаємовідносинам сторін, встановити, чи є позовні вимоги обґрунтованими та чи підтверджуються вони доказами.

Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Неодноразове невиконання позивачем покладених на нього судом обовязків є перешкодою для додержання судом вимог вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Позивачем вказані вимоги закону та суду були проігноровані.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неоднаразове відкладення розгляду справи, той факт, що строк розгляду справи вже був продовжений та спливає 01.09.2011р., суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання позивачем доказів, якими позивач без поважних причин не скористався, у в звязку із чим суд вважає неможливим розгляд позовної заяви в частині стягнення 54869, 56 грн. за перевищення договірної величини за наявними у справі матеріалами і документами.

Відповідно до приписів статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

За таких обставин, суд залишає позов в частині стягнення 54869, 56 грн. за перевищення договірної величини без розгляду.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, статтею 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-а ідентифікаційний код 03358593) в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Совхозна, 18 а, ідентифікаційний код 26225110) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400) 244884, 79 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

3.Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-а ідентифікаційний код 03358593) в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Совхозна, 18 а, ідентифікаційний код 26225110) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400) 40474, 18 грн. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 10338, 34 грн. інфляційних втрат, 4520, 01 грн. 3% річних, 23353, 40 грн. пені, 3399, 71 грн. державного мита, 114, 19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В частині стягнення 16400, 00 грн. провадження у справі припинити.

5.В частині стягнення 54869, 56 грн. перевищення договірної величини залишити позов без розгляду.

6.В іншій частині позову відмовити.

7.Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.08.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 31.08.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.