Рішення № 18195186, 23.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

23.08.2011Справа №5002-18/2408-2011

За позовом - Публічного акціонерного товариства "Крименерго", АР Крим, м. Сімферополь (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

до відповідача - Приватного підприємства "Лора", АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське (97513, Сімферопольський район, смт. Гвардійське вул. Рикова, б. 7 кв. 2)

Про стягнення 23 925,40 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1. представник, дов. від 22.04.2011 року.

Від відповідача ОСОБА_2 представник, довіреність від 15.07.2011 року

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Крименерго" - позивач звернулось до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Лора" - відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 23925,40 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.10.2003 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 823 про поставку електричної енергії.

Відповідно до п. 1 Договору постачальник постачає електричну енергію, а споживач сплачує Постачальнику її вартість і здійснює інші розрахунки відповідно вимогам Договору та додаткам до нього.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, відповідач за період березень-квітень 2011 року перевищив договірну величину споживання, у звязку з чим відповідачу були виставлені рахунки та складені акти «Про перевищення граничної величини споживання електроенергії» за відповідні періоди.

Відповідач свої обовязки за договором порушив, перевищив договірну величину споживання електричної енергії, з чого за ним створилася заборгованість, яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

02.08.2011 року на адресу господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Суд залучив такий відзив до матеріалів справи.

У судовому засідання 02.08.2011 року представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи та задовольнив таке клопотання відповідача.

Розгляд справи судом відкладався, а також судом оголошувалися перерви відповідно до статті 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч.2 ст. 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 26, 27 Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.1997. № 575\97 ВР, споживання електроенергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником, правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, самовільне підключення до обєктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, порушення правил користування енергією.

Відповідно до п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі Правила) для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії.

Згідно п.5.1. Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

30 жовтня 2003 року між позивачем як Постачальником, та відповідачем як споживачем був укладений Договір № 823 на постачання електричної енергії,

Відповідно до пункту 1 такого договору, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач сплачує поставнику її вартість і здійснює інші платежі, відповідно до умов дійсного договору і додатків до нього, які є його невідємною частиною.

Пунктом 2 цього договору передбачено, що під час виконання вимог даного договору, а також вирішенню всіх питань, які не обумовлені даним договором, сторони зобовязуються керуватися діючим законодавством України, і перш за все Законом України “Про електроенергетику” та Правилами користування електричною енергією, які затверджені в установленому порядку.

Відповідно до п. 9.7 договору № 823, даний договір набирає чинності зі дня його підписання та укладається на строк до «31» грудня 2003р. Договір вважається щорічно пролонгованим, якщо не менш як за місяць до закінчення строку дії даного договору від жодній зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

При розгляді даної справи по суті судом було встановлено, що зазначений договір на даний час є чинним, у звязку з тим, що жодною зі сторін не було заявлено про припинення його дії не менш ніж за місяць до закінчення строку дії договору, як це передбачено умовами такого договору.

Відповідно до пункту 2.1.2 договору № 823 постачальник електричної енергії зобовязується поставляти споживачу електроенергію як різновидність товару даного договору.

В свою чергу, відповідач ПП «Лора» - як користувач зобовязується дотримуватися умов споживання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 даного договору ( п. 2.2.2 цього договору).

Між сторонами даного договору був підписаний Додаток № 1 до Договору про постачання електричної енергії № 823 від 30.10.2003 року, відповідно до якого сторони встановили Обєми поставки електричної енергії Користувачу та субкористувачам на 2011 рік (а/с 17-18).

У подальшому, між сторонами був підписаний Акт про обєми переданої споживачу електричної енергії протягом розрахункового періоду з 01 березня по 31 березня 2011 року (а/с 24).

Виходячи вже з ф а к т и ч н и х обємів споживання відповідачем електричної енергії, який був зазначений сторонами у Акті про обєми переданої споживачу електричної енергії протягом розрахункового періоду з 01 березня по 31 березня 2011 року, позивачем були складені:

Акт про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період з 03.02.2011 року по 02.03.2011 р. (а/с 23), який був складений у присутності представника відповідача та отриманий представником споживача (відповідача) ОСОБА_3 02.03.2011 року, про що була зроблена відмітка самою фізичною особою на примірнику такого акту;

Акт про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період з 03.03.2011 року по 02.04.2011 р. (а/с 21) такий акт був складений без п р и с у т н о с т і представника відповідача та так і не був відповідачем отриманий.

Складання таких Актів п е р е д б а ч е н о пунктом 4.4 Договору № 823 про поставку електричної енергії, а саме; у випадку виявлення однією з сторін Договору порушень умов договору другою стороною, за які законодавством передбачено застосування санкцій або які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду та т. і., на місті оформлюється двостороний акт порушень. Акт складається у п р и с у т н о с т і представників обох сторін договору у двох екземплярах. Сторона, дії або бездіяльність якої стали причиною складання акту , має право внести в акт свої заперечення.

Сторона, яка виявила порушення своїх прав, з о б о в я з а н а попередити другу сторону про н е о б х і д н і с т ь с к л а д а н н я а к т у. Друга сторона не вправі відмовитися від складання акту.

У випадку відмови відповідальної сторони від підписання акту у акті робиться запис про відмову. У д а н н о м у випадку акт вважається д і й с н и м, якщо його на місті складання підписали не менш д в у х уповноважених представників сторони Договору, яка складає акт.

Як встановлено судом при розгляді даної справи, Акт про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період з 03.02.2011 року по 02.03.2011 р. (а/с 23), був складений у присутності представника відповідача та отриманий представником споживача (відповідача) ОСОБА_3 02.03.2011 року.

А Акт про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період з 03.03.2011 року по 02.04.2011 р. (а/с 21) був складений без п р и с у т н о с т і представника відповідача та не був відповідачем отриманий, крім того, такий акт був підписаний з боку позивача лише о д н и м його представником (один підпис), у той час як відповідно до п. 4.4 договору № 823 такий акт повинен бути підписаний не менш двома уповноваженими представниками сторони за договором, яка складає такий акт, лише такому випадку такий Акт міг би вважатися д і й с н и м.

Суд, враховуючи вищевикладене, вважає необхідним зауважити ще і наступне:

за змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст. 16 ЦК України.

Частина 2 ст.20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено ст. 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживача.

Тобто за змістом зазначеної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, зокрема, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обовязковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Акт про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період з 03.02.2011 року по 02.03.2011 р. та Акт про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період з 03.03.2011 року по 02.04.2011 р. до таких актів НЕ ВІДНОСЯТЬСЯ, оскільки не є обовязковими до виконання ненормативними документами, а є лише ФІКСАЦІЄЮ такої перевірки: оперативно-господарською санкцією.

Тому такі Акти підлягають оцінці судом відповідно до вимог ст.. 43 ГПК України.

Така позиція міститься і у Постанові Верховного Суду України від 29.11.2010 року у справі № 2 -15/1783-2009.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Невиконання судових рішень Верховного суду України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Причому обовязковою умовою доказів є їх д о п у с т и м і с т ь, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування.

Отже, захист прав та охоронюваних законом інтересів споживачів електричної енергії від порушень з боку енергопостачальних організацій здійснюється виключно в рамках розгляду справ про стягнення вартості електроенергії, що, в свою чергу, вимагає від суду повного та всебічного дослідження матеріалів та фактичних обставин справи, з метою недопущення будь-яких з л о в ж и в а н ь при виконанні Постачальниками електроенергії своїх функцій.

Дійсно, пунктом 4.2.2 договору № 823 передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, які встановлені відповідно до вимог розділу 5 даного договору, споживач виплачує постачальнику пятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Але при цьому, суд повинен враховувати і положення пункту 4.4 договору № 823 , в якому чітко зазначено про н е о б х і д н і с т ь складання а к т у та визначені конкретні вимоги для визнання д і й с н о с т і такого акту.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що як з боку відповідача, так і з боку позивача були порушені як у м о в и д о г о в о р у № 823, так і вимоги Закону України “Про електроенергетику”, тому враховуючи всі документи (в тому числі і Акти), які були складені представниками ПАТ «Крименерго», суд вражає, що позовні вимоги ПАТ «Крименерго» є частково обґрунтованими лише на суму 8279, 88 грн., відносно якої і був складений н а л е ж н и м ч и н о м Акт про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період з 03.02.2011 року по 02.03.2011 р.

В іншій частині позову суд відмовляє в звязку з недоведеністю обставин.

При цьому суд не може погодитися з посиланням відповідача на підпункт 5 пункту 5.2 Договору № 823, яким передбачено, що по результатам розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коректується Постачальником до межі фактично сплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії та відповідно , виконується корегування договірної величини межі електричної енергії в звязку з тим, що в даному випадку необхідно враховувати пункт 6 Додатку 4.2 до Договору № 823, який був підписаний між сторонами вже п і з н і ш е 12.12.2007 року (а\с 14) та яким встановлено саме п р а в о користувача на звернення до постачальника електричної енергії за корегуванням договірної величини споживання електричної енергії. Але відповідач ПП «Лора» - так і не надав суду належних доказів такого свого звернення до позивача за корегуванням договірної величини споживання електричної енергії та доказів того, що таке корегування договірної величини споживання електричної енергії між сторонами дійсно відбулося.

Суд також не може погодитися з посиланням Приватного Підприємства «Лора» на пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.1999 року № 1741 «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов Кабінету міністрів України» в звязку з тим, що таке положення про незастосування пятикратної вартості встановленої величини споживання електричної енергії носить р е к о м е н д а т е л ь н и й характер, а тому така Постанова Кабінету Міністрів України не може бути застосована судом при розгляді даної справи по суті.

Судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статті 49 ГПК України

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені судом у судовому засіданні 23.08.2011 року.

Повний текст рішення підписаний суддею 29.08.2011 року.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лора", АР Крим, Сімферопольський район, смт Гвардійське (97513, Сімферопольський район, смт Гвардійське, вул. Рикова, б. 7, кв. 2; ОКПО 20745893) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго", АР Крим, м. Сімферополь (95034, М. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ОКПО 00131400) 8279,88 грн. за перевищення договірної величини, 82,80 грн. держмита та 81,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.