Постанова № 18194851, 07.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2011 р. Справа № 5019/1398/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В. суддів Сініцина Л.М. при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Лідер" на рішення господарського суду Рівненської області від 19.07.11 р.

у справі № 5019/1398/11 (суддя Крейбух О. Г. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверська Рось"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Лідер"

про стягнення в сумі 223 771 грн. 45 коп.

за участю представників сторін: <Текст >

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1.,представника,довіреність в справі

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19 липня 2011 року у справі № 5019/1398/11 (суддя Крейбух О.Г.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверська Рось" ( м.Чернігів) та стягнуто на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Лідер" (м.Рівне) основний борг за непоставлений товар у сумі 209080 гривень, пеню у сумі 9025,84 гривень, державне мито за подання позовної заяви у сумі 2181,33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230,05 гривень. В позові про стягнення 5638,61 гривень пені - відмовлено.

Ухвалюючи рішення , суд першої інстанції з огляду на положення ст. 526, 530, 612, 615, 693 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що відповідачем, починаючи з 20.04.2011 року порушено умови угоди № 07 купівлі-продажу від 30 березня 2011 року та прострочено поставку позивачу товару (селітру аміачну (N - 34.4 %) на суму 214080 гривень, а тому стягнув означену суму та пеню за період з 20.04.2011 року по 23.06.2011 року у розмірах 209080 гривень та 9025,84 гривень ( відповідно).

Не погодившись з даним судовим рішенням ,товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Лідер" подало апеляційну скаргу.Вважає рішення місцевого господарського суду ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права. На переконання апелянта, місцевий господарський суд всупереч п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розглянув справу з ухваленням рішення за відсутності представника ТОВ "Вест-Лідер", відхиливши клопотання названого підприємства про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора товариства в м. Сімферополь, чим позбавив відповідача можливості надати до суду будь-які пояснення та докази з приводу невиконання зобов'язання. Звертає увагу на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Сіверська Рось» є правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Сіверська Рось». Вказує на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Лідер» знаходиться у скрутному фінансовому стані, викликаному відсутністю будь-яких надходжень на розрахунковий рахунок товариства в рахунок погашення сум, які заборгували інші контрагенти ,тому примусове та негайне виконання рішення господарського суду неминуче призведе до блокування рахунку відповідача, і як наслідок, до затримки виплати заробітної плати їх працівникам , несвоєчасності сплати податків та обов'язкових платежів та застосування з цього приводу фінансових санкцій контролюючими органами. В обґрунтування даних доводів до апеляційної скарги апелянтом долучено бухгалтерські довідки № 11 від 15.07.2011 року про відсутність на балансі підприємства основних засобів та майна та № 12 від 15.07.2011 р. про розмір дебіторської та кредиторської заборгованості . Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення із відповідача на користь ЗАТ «ВТФ «Сіверська Рось» основний борг за недопоставлений товар у сумі 214080 гривень, а в частині стягнення пені у позові відмовити та відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців з моменту прийняття рішення по даній справі.

Візивом на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверська Рось" вважає рішення місцевого господарського суду постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права та ухвалення рішення без участі представника відповідача. З посиланням на норми ст.104,108 ЦК України, ст. 59 ГК України, ст.4,37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ЗАТ «ВТФ «Сіверська Рось» та ТОВ «Сіверська Рось» являються різними юридичними особами. Вважає необґрунтованими доводи апелянта про необхідність розстрочення або відстрочення виконання рішення у даній справі. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. До відзиву позивачем долучено копії довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Під час апеляційного перегляду справи представник ТзОВ "Вест-Лідер" апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені. Просив рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення із відповідача на користь ЗАТ «ВТФ «Сіверська Рось» основного боргу у сумі 214080 гривень, а в частині стягнення пені у позові відмовити та відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців з моменту прийняття рішення по даній справі.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 31.08.2011 року представник ТОВ «Сіверська Рось» проти апеляційної скарги заперечувала з мотивів, які викладені у запереченні на апеляційну скаргу. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В подальшому в судове засідання 07 вересня 2011 року представник позивача не з»явилась, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка (а.с. 73 ).За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Лідер" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 березня 2011 року між ЗАТ ВТФ “Сіверська Рось” та відповідачем укладено угоду № 07 купівлі-продажу товару, за умовами п.1.1, 1.2 якої відповідач продає, а покупець купує селітру аміачну (N - 34.4 %), упаковану в мішки типу "біг-бег" кількістю 192 тони на загальну суму 642 240 гривень (а.с.5).

Як вбачається із п.1.1 статуту (а.с.19-21) товариства з обмеженою відповідальністю «Сіверська Рось», довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 10.05.2011 року (а.с.17, ), витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15.06.2011 року (а.с.66-67), товариство реорганізоване (перетворено) та являється правонаступником майнових прав та обов»язків закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Сіверська Рось».

Відповідно до п.2.1 Угоди продавець відвантажує товар покупцю з моменту стовідсоткової попередньої оплати від загальної суми купівлі товару залізничним транспортом до станції призначення Підволочиськ, Підволочиський р-н, Тернопільська область.

На виконання п.4.1 угоди купівлі-продажу товару 29 березня 2011 року згідно рахунку-фактури № ПР-0000007 від 29.03.2011 року ЗАТ ВТФ “Сіверська Рось” платіжним дорученням №243 перерахувало відповідачу 642240 гривень ( а.с.6,7).

Як вбачається із видаткових накладних № РН-0000010 від 31.03.2011 року та № РН-0000011 від 06.05.2011року ( а.с.15,13) відповідачем відвантажено аміачну селітру в біг- бегах у загальній кількості 128 тон на суму 428160 гривень.

14 квітня 2011 року та 26 травня 2011 року відповідачу направлялись претензії з вимогами про повернення коштів за Угодою № 07 від 29.03.2011р. у зв'язку з непоставкою товару у повному обсязі ( а.с.11,10).

Відповіддю на претензію від 26.05.2011 року, яка датована 06.06.2011 року, відповідач підтвердив поставку товару на суму 428160,00 гривень та повідомив про майбутнє повернення коштів на розрахунковий рахунок (а.с.8).

06 червня 2011 року відповідачем повернуто кошти у сумі 5000 гривень по платіжному дорученню № 84 від 06.06.2011року (а.с.9).

Інші докази повернення відповідачем позивачу коштів, отриманих ним в якості попередньої оплати за товар, у матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.615 ЦК України передбачено, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення місцевим господарським судом із відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 209080 гривень.

Пунктом 6.2 Угоди сторони погодили відповідальність продавця у разі невиконання ним п.2 даної угоди за кожний день прострочки поставки товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми купівлі, яка підлягає оплаті, починаючи з дати закінчення граничного терміну поставки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У претензії від 14.04.2011 року позивач вимагав відвантажити товар до 19.04.2011 року або повернути кошти на вказаний в угоді рахунок.

За таких обставин ,апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за Угодою по поставці товару, починаючи з 20.04.2011 року та вважає обґрунтованим стягнення на користь позивача пені за період з 20.04.2011 року по 23.06.2011 року у сумі 9052,84 гривень.

Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та розгляд справи у відсутності його представника, що позбавило ТзОВ «Вест-Лідер» права на захист.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у засідання суду першої інстанції 19.07.2011 року представник відповідача, який був належним чином повідомлений про призначення розгляду справи, не з"явився. Клопотанням від 15.07.2011 року директор ТзОВ «Вест-Лідер» просить перенести (відкласти, призначити) розгляд справи на іншу дату,мотивуючи це тим, що він буде у відрядженні у період з 18.07.2011 року по 25.07.2011 року.(а.с.30)

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб, крім їх керівників, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації (частини 2 3 ст. 28 ГПК України), а тому у відповідача не існувало перешкод для направлення з метою участі у розгляді справи іншого повноважного представника та реалізації у звязку з цим процесуального права, передбаченого ст. 129 Конституції України та ст. 22 ГПК України на участь у судовому засіданні 19.07.2011 року.

Виходячи зі змісту статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Тобто, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи наведене, а також приписи частини 3 статті 22 ГПК України, за якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, колегія суддів відхиляє посилання ТзОВ «Вест-Лідер» щодо позбавлення його права на захист.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, всупереч умовам угоди купівлі-продажу, не повідомив позивачу про реорганізацію (перетворення) ЗАТ «ВТФ «Сіверська Рось» у іншу юридичну особу.

Так, у платіжному дорученні № 84 від 06.06.2011року (а.с. 9) та листі № 8 від 06.06.2011 року (а.с.8) відповідач вказує, що отримувачем коштів та адресатом являється саме товариство з обмеженою відповідальністю «Сіверська Рось».

Крім того,апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання апелянта про те, що ЗАТ ВТФ»Сіверська Рось» та ТзОВ « Сіверська Рось» є двома різними юридичними особами.

Згідно зі ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Частиною 1 ст. 59 ГК України унормовано , що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до ст.108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Таким чином , перетворення це особливий вид реорганізації, який пов»язаний із зміною організаційно-правової форми , і при цьому до правонаступника юридичної особи,що створюється в результаті реорганізації, переходять усе майно, усі права та обов»язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до абзацу 2 п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22 січня 1996 року № 18 (у редакції Постанови Кабінету міністрів України від 22.06.2005 р. № 499) у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Як вбачається з витягу з Статуту ТОВ « Сіверська Рось"», воно створено за рішенням засновників, які прийняли рішення про реорганізацію (перетворення ) ЗАТ « ВКФ « Сіверська Рось». Товариство є правонаступником майнових прав та обов»язків ЗАТ ВКФ « Сіверська Рось» (а.с. 19-21 )

Копія свідоцтва про державну реєстрацію також свідчить про те, що ТОВ « Сіверська Рось» є правонаступником ЗАТ ВТФ»Сіверська Рось».

Факт правонаступництва ТОВ « Сіверська Рось» підтверджується тим, що за останнім, у відповідності до ч.2 п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України зберігся ідентифікаційний код 22812135, який було присвоєно ЗАТ ВТФ»Сіверська Рось».

Таким чином, до позивача, як правонаступника ЗАТ ВТФ »Сіверська Рось», перейшли усі права та обовязки за угодою № 07 купівлі-продажу товару від 30 березня 2011 року.

З огляду на викладене вище, не підлягає до задоволення клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи та витребування довідки з ЄДР щодо ТзОВ « Сіверська Рось»,враховуючи,що її копія знаходиться в матеріалах справи ( а.с. 65 ).

Також, не підлягає до задоволення клопотання апелянта про відстрочку виконання рішення строком на 6 місяців з огляду на наступне.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, враховуючи положення вказаної статті, розстрочка виконання рішення є можливою за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Колегія суддів апеляційного господарського суду України бере до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів існування обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем не надано.

Посилання апелянта на тимчасове тяжке матеріальне становище, відсутність у нього активів, окрім заборгованості перед ним його контрагентів, не можуть слугувати підставою для відстрочки виконання рішення, з огляду на те, що викладене скаржником не доводить винятковості обставин чи особливого характеру цих обставин, що в результаті ускладнює або виключає виконання судового рішення. Крім того, відповідних доказів винятковості обставин скаржником суду не надано.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення у даній справі на строк 6 місяців, як того просить товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Лідер".

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Лідер" та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 19 липня 2011 року у справі № 5019/1398/11.

Державне мито за подачу апеляційної скарги у зв"язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 19 липня 2011 року у справі № 5019/1398/11 залишити без змін,а апеляційну скаргу ТзОВ " Вест- Лідер " без дадоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .

<Текст >

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

01-12/12066/11