Постанова № 18194773, 15.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2011 року Справа № 5002-11/1625.1-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДмитрієва В.Є.,

суддівВолкова К.В.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

представник позивача - не з'явився - публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ";

представник відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.10.09 - агрофірма "Дніпро-Прогрес";

представник відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.09.11 - фірма "Движеніє-21";

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 30 червня 2011 року у справі №5002-11/1625.1-2011

за позовом публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" (Контрактова площа, 4,Київ,04070)

до агрофірми "Дніпро-Прогрес" (вул. Трубаченка, 5-9,Сімферополь,95006)

фірми "Движеніє-21" (вул. Севастопольська, 41/1,Сімферополь,95013)

про звернення стягнення в розмірі 1839417,81 грн. на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просив звернути стягнення у розмірі 1839417,81грн. на предмет застави. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно розділу 2 договорів застави № 3-15-1/06 від 29.12.2006 та № 3-15/06 від 29.12.2006 року (п.2.2) заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави при невиконанні заставодавцем та/або позичальником за кредитним договором своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та цих договорів застави. Такими умовами, згідно пунктів 2.1., 2.2 кредитного договору №15/06 від 29.12.2006, є повернення у строк до 28.12.2007 кредитних коштів відповідно до графіку зменшення кредитної лінії, а також у повному обсязі всіх інших сум по договору, у тому числі: відсотки за користування кредитом, пені, штрафи (якщо такі будуть), плату за супроводження кредиту, з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, якщо такі будуть прийняті.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2010 (суддя Пєтухова Н.С.) в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2010, апеляційну скаргу ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 скасовано, справу передано на новий розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим.

Справі привласнено номер 5002-11/1625.1-2011.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя С.С. Потопальський) від 30 червня 2011 року, в позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому що, під час нового розгляду справи господарський суд не врахував вказівки Вищого господарського суду України, прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до повторного невірного рішення.

Так, заявник посилається на безпідставне відхилення господарським судом клопотання банку про відкладення судового розгляду.

Крім того, заявник зазначає, що мотивами відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог банку є те, що банком згідно меморіальних ордерів було здійснено перерахування з позичкового рахунку агрофірми "Дніпро-Прогрес" на користь фірми "Движеніє-21" кредитних коштів на підставі договору уступки права вимоги №1/07 від 29.12.2006, укладеного між банком та фірмою "Движеніє-21", однак, на думку позивача висновки суду про те, що кошти було використано не за призначенням, однак використано, та в той же час про відсутність заборгованості є необєктивними. Банком були надані належні докази наявності заборгованості у агрофірми "Дніпро-Прогрес" за кредитним договором, виписки з рахунків, меморіальні ордери, однак, як зазначає заявник апеляційної скарги, вказані докази не були враховані господарським судом.

На підставі розпорядження керівництва суду від 15.09.2011, суддю Гонтаря В.І. у звязку з перебуванням його у відпустці було замінено у складі колегії на суддю Голика В.С.

В судове засідання апеляційної інстанції призначене до розгляду на 15.09.2011, представник позивача не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання відповідно до якого просив скасувати рішення господарського суду та припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що в провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходиться справа №2-19/4725-2009 про банкрутство агрофірми "Дніпро-Прогрес", в межах якої банком було подано скаргу на дії ліквідатора Юрченко Д.Ю. з проханням визнати банк кредитором агрофірми "Дніпро-Прогрес" та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги банку за кредитним договором №15/06 від 29.12.2006.

Однак, розглянувши клопотання в частині припинення провадження у справі, судова колегія приходить до висновку щодо його відхилення, виходячи з наступного.

По-перше, докази надання банком в обґрунтування вказаних доводів (а.с.88-90 том 3) не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому не можуть бути прийняті у якості відповідних доказів у справі.

По-друге, припинення провадження у справі - неможливе, у зв'язку з тим, що позов заявлений не про стягнення грошової суми, а про звернення стягнення на предмет заставленого майна. Крім того, відповідачем за цими позовними вимогами окрім агрофірми "Дніпро-Прогрес" зазначена також фірма "Движеніє-21", яка є поручителем за кредитним договором, та яка не є стороною у справі про банкрутство №2-19/4725-2009 на яку посилається позивач.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від зазначених учасників спору на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого на даний час є публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" (далі - Банк) та агрофірмою "Дніпро-Прогрес" (далі - Позичальник) укладено договір кредитної лінії реєстраційний № 15/06 (далі Договір кредитної лінії) (а.с.44-48, т. 1).

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1250000,00грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит (грошові кошти) у повному обсязі не пізніше 28.12.2007 та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 18 відсотків річних, а також сплатити інші платежі у розмірі, строк та в порядку, передбаченому кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії від 29 грудня 2006 року № 15/06 між банком (заставодержатель) та позичальником (заставодавець) укладено договір застави № З-15-1/06 (далі договір застави №З-15-1/06), згідно умов якого у заставу банку (заставодержатель) надано врожай зернових 2007 року, а саме:

- пшеницю, у кількості 878 тон, балансовою вартістю 614600,00грн.;

- ячмінь, у кількості 745 тон, балансовою вартістю 447500,00грн.;

- рапс, у кількості 321 тонна, балансовою вартістю 481500,00грн.

Всього балансова вартість предмету застави становить 1543100грн. (а.с. 140-143, т. 1).

Також, між банком (заставодержатель) та майновим поручителем агрофірми "Дніпро-Прогрес" - фірмою "Движеніє-21" (заставодавець) укладено договір застави № З-15/06 від 29 грудня 2006 року. За умовами цього договору застави, заставодавець передає заставодержателю сільськогосподарську техніку та сільськогосподарське обладнання, яке знаходиться на тракторній бригаді в селі Буревестник, Нижньогірського району, Автономної Республіки Крим, на загальну суму 1050 250,00 грн. Перелік заставленої сільського господарської техніки та сільськогосподарського обладнання викладено у договорі застави № З-15/06 від 29 грудня 2006 року (а.с.134-139, т. 1).

Відповідно до розділу 2 вищевказаних договорів застави, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмети застави при невиконанні заставодавцем та/або позичальником за кредитним договором своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та цих договорів застави. Такими умовами, згідно пунктів 2.1., 2.2 кредитного договору № З-15/06 від 29 грудня 2006 року, є повернення у строк до 28 грудня 2007 року кредитних коштів, відповідно до графіку зменшення кредитної лінії, а також у повному обсязі всіх інших сум по договору, у тому числі: відсотки за користування кредитом, пені, штрафи (якщо такі будуть), плату за супроводження кредиту, з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, якщо такі будуть прийняті.

28 грудня 2007 року до договору кредитної лінії від 29 грудня 2006 року № 15/06 складено додаткову угоду, у відповідності до якої строк повернення кредиту продовжено до 03 листопада 2008 року (а.с.133, т. 1).

Позов мотивовано тим, що позичальник (агрофірма "Дніпро-Прогрес") належним чином не виконує свої зобов'язання за договором кредитної лінії від 29 грудня 2006 року № 15/06 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами, а тому за позичальником виникла заборгованість у розмірі 1839417,81грн. (заборгованість за кредитом - 1250000,00грн., проценти за користування кредитом - 589417,81грн.). Дану суму позивач просить стягнути з відповідачів, звернувши стягнення на предмет застави (а.с.2-7, т. 1).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статі 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні норми містяться у статях 11, 509, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1.2 укладеного між сторонами договору кредитної лінії 15/06 від 29 грудня 2006 року кредитні кошти надаються позичальнику з метою їх використання на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, насінь та насінних матеріалів, протруювачів, мінеральних добрив, сільськогосподарської техніки, запчастин до неї.

Згідно пункту 2.1 позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 28 грудня 2007 року у відповідності до Графіку зменшення кредитної лінії, яка є Додатком до договору.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України та кредитного договору, судова колегія приходить до висновку про наявність у агрофірми "Дніпро-Прогрес" обов'язку з погашення кредиту у сумі, фактично отриманої підприємством у розпорядження.

Однак, долучені до матеріалів докази у їх сукупності свідчать про те, що фактично агрофірмою "Дніпро-Прогрес" за спірним договором кредитної лінії від позивача кредитних коштів не отримано.

Зокрема, обґрунтовуючи наявність у агрофірми "Дніпро-Прогрес" заборгованості за кредитним договором, позивачем до матеріалів справи долучені копії меморіальних ордерів від 30.12.2006 №1411500, №1411501, №1411505, №1411506, № 1411507, згідно яким банк перерахував з відкритого агрофірмі позичкового рахунку на рахунок фірми "Движеніє-21" суму 2349543,92грн. Згідно меморіального ордеру №1411508 від 30.12.2006 банком сума 1099543,92грн. перенесена на рахунок агрофірми "Дніпро-Прогрес" з рахунку фірми "Движеніє-21", у зв'язку з чим сума 1250000грн. визначена банком у якості основної суми заборгованості агрофірми "Дніпро-Прогрес" за кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку.

Зазначена Інструкція передбачає право банку без відповідного платіжного доручення клієнта 2 види списання коштів з його рахунку - примусове та договірне.

Згідно пункту 1.4 Інструкції списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; списання договірне - списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до пункту 6.1. Інструкції банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Отримувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника, відповідно до пункту 2.13 глави 2 цієї Інструкції (п. 6.3. Інструкції).

Пунктом 6.5. Інструкції встановлено, що якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

З наведених положень законодавства, що регулює питання безготівкових розрахунків в Україні можна зробити висновок, що фінансова установа має право на договірне списання коштів з рахунку клієнта без його доручення на підставі платіжних вимог третіх осіб на їх або на власну користь (якщо кредитором є банк) виключно у випадку, якщо таке право прямо передбачено договором, укладеним між банком та клієнтом.

В меморіальних ордерах від 30.12.2006 №1411500, №1411501, №1411505, №1411506, № 1411507, на які банк посилається як на доказ отримання відповідачем кредиту, платником зазначено агрофірма "Дніпро-Прогрес", отримувачем коштів фірма "Движеніє-21" призначення платежу: перерахування грошових коштів згідно з договором про уступку права вимоги №1/07 от 29.12.2006.

До матеріалів справи долучена копія договору уступки права вимоги №1/07 від 29.12.2006, укладеного між ВАТ "Міжнародний комерційний банк" (цедент) та агрофірмою "Дніпро-Прогрес" (цесіонарій) (т.1 а.с.147-148).

Згідно пункту 1 вказаного договору цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право цеденту на вимогу частини боргу у розмірі 1294058,18грн. і стає кредитором в частині боргу за кредитним договором від 24 лютого 2006 року №3, укладеним між цедентом і фірмою "Движеніє-21" за умови належного виконання цесіонарієм умов пункту 2 цього Договору.

Відповідно до пункту 2 договору, цесіонарій приймає на себе зобов'язання протягом 10 днів з дати укладення цього Договору, але не пізніше 08 січня 2007 року, сплатити на користь цедента частину заборгованості боржника перед цедентом за кредитним договором у розмірі частини боргу вказаної в пункту 1 цього договору.

Судова колегія зазначає, що даний договір не містить взагалі жодного посилання на право банку здійснювати яке-небудь списання коштів на власну користь чи на користь третіх осіб з рахунків, відкритих для агрофірми "Дніпро-Прогрес".

Згідно пункту 6.4 договору кредитної лінії 15/06 від 29.12.2006 в разі несвоєчасного погашення кредиту або процентів за користування ним та комісії за вказаним договором, банк має право на договірне списання коштів з рахунку позичальника прострочених боргових зобов'язань меморіальним ордером відповідно з вимогами діючого законодавства України.

Вказаним пунктом кредитного договору право банку на договірне списання коштів з рахунку позичальника меморіальним ордером виникає тільки у разі несвоєчасного погашення агрофірмою "Дніпро-Прогрес" кредиту або процентів за користування ним, комісії і це право обмежено списанням виключно прострочених боргових зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Право банку на списання коштів з позичкового рахунку агрофірми "Дніпро-Прогрес" за іншими, аніж кредитними зобов'язаннями, без доручення даної особи в порядку, встановленому пунктом 6.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, договором не передбачено.

Зазначені висновки суду підтверджуються також проведеною у справі судово-бухгалтерською та додатковою судово-бухгалтерською експертизами.

Зокрема, відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 14 від 18.08.2010 отримання агрофірмою "Дніпро-Прогрес" від ВАТ "Міжнародний комерційний банк" грошових коштів згідно договору кредитної лінії №15/06 від 29.12.2006 наданими на дослідження документами та зведеними бухгалтерськими регістрами не підтверджується.

При проведені додаткової судово-економічної експертизи, результати якої оформлені висновком №59 від 30.06.2011, експертом встановлено списання з позикового рахунку грошових коштів на підставі меморіальних ордерів за 30.12.2006 найменування платника агрофірма "Дніпро-Прогрес", одержувача фірма "Движеніє-21", всього в сумі 2349543,92грн., платіжні вимоги підтверджуючі договірне списання грошових коштів на дослідження не надані.

При проведені дослідження експерт зазначає, що надані на дослідження меморіальні ордери по руху грошових коштів за 30.12.2006 найменування платника - агрофірма "Дніпро-Прогрес", найменування одержувача - фірма "Движеніє-21" містять в собі посилання у призначенні платежу на договір уступки вимоги, положення якого не передбачають право банку здійснювати договірне списання коштів з рахунків платника агрофірми "Дніпро-Прогрес".

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що рахунок "2062" є позичковим, призначення якого згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, є облік короткострокових кредитів, що надані суб'єктам господарювання на здійснення поточної діяльності у тому числі здійснення операцій, з експорту та імпорту товарів та послуг. По дебету рахунку проводяться суми наданих кредитів. По кредиту рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, які перераховані на відповідні рахунки простроченої та сумнівної заборгованості.

Проте, при розгляді справи судовою колегією не встановлено взагалі отримання агрофірмою "Дніпро-Прогрес" кредитних коштів та їх використання на цілі, передбачені пунктом 1.2 договору.

Списання банком за власною ініціативою меморіальними ордерами яких-небудь сум з позичкового рахунку агрофірми "Дніпро-Прогрес" за відсутності як платіжних доручень підприємства на таке перерахування, так і положень договору, що передбачають право банку на відповідне списання - не є підставою для визначення позичальнику заборгованості за такими сумами.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Нормами частини 1 статті 589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частинами 1 та 2 статті 590 Цивільного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться у Законі України "Про заставу" від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII.

Таким чином, аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок про те, що заставодержатель набуває право звернути стягнення саме внаслідок невиконання (неналежного виконання) боржником свого зобов'язання, яке забезпечене заставою.

Однак, відсутність порушення агрофірмою "Дніпро-Прогрес" основного зобов'язання за кредитним договором є підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет застави, який є засобом забезпечення виконання основного зобов'язання.

Крім того, в апеляційній скарзі позивачем зазначено, що суд першої інстанції, начебто підтвердив факт використання агрофірмою "Дніпро-Прогрес" коштів, але з огляду на їх використання не за цільовим призначенням відмовив у позові, а також, що в даній справі обєктом доказування є не наявність чи відсутність у банку права на списання коштів з рахунку клієнта в односторонньому порядку, а встановлення факту наявності заборгованості.

Однак, на думку судової колегії, такі доводи апелянта не заслуговують на увагу через те, що ані судом першої інстанції, ані при розгляді справи в апеляційному суді, не встановлено, а позивачем не доведено, сам факт отримання агрофірмою "Дніпро-Прогрес" грошових коштів від банку, а тим більше їх використання на будь-які цілі, та взагалі, заборгованість агрофірми "Дніпро-Прогрес" перед банком не могла виникнути через безпідставне списання позивачем в односторонньому порядку коштів з її рахунку.

Щодо сплати відсотків за спірним кредитним договором ТОВ "Агрокорн", судова колегія зазначає наступне.

До матеріалів справи долучено копію договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1/59 від 20 серпня 2008 року, укладеного між ТОВ "Агрокорн" та СТОВ "Буревестник", згідно пункту 1.1 якого ТОВ "Агрокорн" надало СТОВ "Буревестник" поворотну фінансову допомогу у сумі 42000грн., СТОВ "Буревестник" зобов'язалося повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Також до матеріалів справи долучено копію договору доручення, укладеного 20 серпня 2008 року між ТОВ "Агрокорн" та СТОВ "Буревестник", згідно пункту 1.1 якого СТОВ "Буревестник" доручило ТОВ "Агрокорн" провести перерахунок коштів, наданих СТОВ "Буревестник" у якості поворотної фінансової допомоги за договором № 1/59 від 20 серпня 2008 року за наступними реквізитами:

- "МФО 324883, СФ ОАО "ПІРЕУС БАНК МКБ", м. Судак, п/р 20688092, Фирма «Движение - 21», ЗКПО 24875714, «погашение процентов согласно кредитного договора №16/06 от 29/12/2006 г. за август 2008 г, ». Сумма 19805,31грн."

- "МФО 324883, СФ ОАО "ПІРЕУС БАНК МКБ", м. Судак, п/р 20681743, Агрофірма "Дніпро-Прогрес", ЗКПО 30825819, «погашение процентов согласно кредитного договора 15/06 от 29/12/2006 г. за август 2008 г.». Сумма 19057,38грн."

- "МФО 324883, СФ ОАО "ПІРЕУС БАНК МКБ", м Судак, п/р 20686221 СТОВ «Буревестник», ЗКПО 31292734, «погашение процентов согласно кредитного договора 17/07 от 20/08/2007г. за август 2008 г, ». Сумма 2183,21грн."

З наведених положень договорів суд приходить до висновку, що ТОВ "Агрокорн" перераховувало кошти у якості сплати відсотків на відповідні рахунки, в тому числі рахунок фірми "Движеніє-21", у виконання зобов'язань, які виникли з договорів про надання поворотної фінансової допомоги та доручення, укладених з СТОВ "Буревестник".

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які договори з приводу перерахування яких-небудь коштів ТОВ "Агрокорн" та СТОВ "Буревестник" в рахунок погашення відсотків за спірним кредитним договором агрофірмою "Дніпро-Прогрес", жодних доручень з цього приводу вказаним підприємствам не надавалось.

У зв'язку з наведеним, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що перерахування товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокорн" грошових коштів у якості сплати відсотків не може будь-яким чином свідчити про отримання кредиту агрофірмою "Дніпро-Прогрес".

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, розглянувши справу повторно, судова колегія встановила, що рішення суду першої інстанції є правомірним, оскільки позивачем не надано суду належних доказів щодо наявності заборгованості агрофірми "Дніпро-Прогрес" перед відкритим акціонерним товариством "ПІРЕУС БАНК МКБ" за договором кредитної лінії реєстраційний № 15/06 від 29 грудня 2006 року на загальну суму 1839417,81грн. Вказаний факт також підтверджений висновками відповідних експертиз.

Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони збігаються з доводами позовної заяви та не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення, оскільки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Стосовно посилання заявника на безпідставне відхилення господарським судом клопотання банку про відкладення судового розгляду, судова колегія зазначає, що справа розглядалась судом протягом двох місяців та судові засідання неодноразово відкладались саме за клопотаннями представнику банку, разом з тим, чинний Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло представників юридичних осіб, які мають право представляти їх інтереси в господарському процесі.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2011 року у справі №5002-11/1625.1-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя< Підпис >В.Є. Дмитрієв

Судді< Підпис >К.В. Волков

< Підпис >В.С. Голик

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" (Контрактова площа, 4,Київ,04070)

2. Агрофірма "Дніпро-Прогрес" (вул. Трубаченка, 5-9,Сімферополь,95006)

3. Фірма "Движеніє-21" (вул. Севастопольська, 41/1,Сімферополь,95013)