Постанова № 18194761, 15.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2011 року Справа № 5002-11/1837.1-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДмитрієва В.Є.,

суддівГолика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача - не з'явився - публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ";

представник відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.09.11 - фірма "Движеніє-21";

представник відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.10.09 - агрофірма "Дніпро-Прогрес";

представник відповідача - не з'явився - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Буревестник";

представник третьої особи - не з'явився - товариство з обмеженою відповідальністю "АРКОН";

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 30 червня 2011 року у справі №5002-11/1837.1-2011

за позовом публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ"

до фірми "Движеніє-21"

агрофірми "Дніпро-Прогрес"

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Буревестник"

3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Аркон"

про звернення стягнення в розмірі 1841736,48грн. на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про звернення стягнення в сумі 1841736,48 грн. на предмет застави.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2010 у справі №2-9/459-2010, яке було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2010, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 5000 грн. та відсотків у сумі 3370,69грн. припинено, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2010 у справі №2-9/459-2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 скасовано, справу передано на новий розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2011 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Аркон".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 30 червня 2011 року у справі №5002-11/1837.1-2011 у частині звернення стягнення на предмет застави у сумі 5000грн. та відсотків за користування кредитом у сумі 3370,69грн. провадження у справі припинено. В інший частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що за договором кредитної лінії рег. № 16/06 від 29.12.2006 заборгованість перед позивачем була підтверджена в сумі 5000,00грн. та відсотки в сумі 3370,69грн., які відповідачем були сплачені під час розгляду справи. В інший частині надання кредиту відповідачем не було підтверджено, у звязку з чим у позові відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що видача кредиту була здійснена меморіальними ордерами №141508, 141518, 141520, 141522, 141524, 141526, що також підтверджується виплатою процентів відповідачем. Заявник також посилається на порушення судом вимог норм процесуального права, вчинені під час розгляду спору.

На підставі розпорядження керівництва суду від 31.08.2011, суддю Гоголя Ю.М. у зв'язку з перебуванням його у відпустці було замінено на суддю Черткову І.В.

На підставі розпорядження керівництва суду від 15.09.2011, суддю Гонтаря В.І. у зв'язку з перебуванням його у відпустці було замінено у складі колегії на суддю Голика В.С.

В судовому засіданні апеляційної інстанції призначеному до розгляду на 15.09.2011, представник відповідачів проти апеляційної скарги заперечував та просив судову колегію залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від зазначених учасників спору на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2006 між відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство та фірмою "Движеніє-21" укладений договір кредитної лінії реєстраційний номер 16/06.

Відповідно до умов кредитного договору банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1300000,00грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит (грошові кошти) у повному обсязі не пізніше 28.12.2007 та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 18 відсотків річних, а також сплатити інші платежі у розмірі, строк та в порядку, передбаченому кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та майновими поручителями було укладено договори застави.

Договір застави № 3-16-1/06 від 29.12.2006 укладено з агрофірмою "Дніпро-Прогрес". Згідно пункту 1.2.3. договору застави, з метою забезпечення зобов'язань фірмою "Движеніє-21" за кредитним договором № 16/06 від 29.12.2006 у заставу позивачу агрофірма "Дніпро-Прогрес" надала врожай зернових 2007 року всього на суму 1543100,00грн.

Також укладено договір застави № 3-16/06 від 29.12.2006 з агрофірмою "Дніпро-Прогрес", згідно пунктів 1.1., 1.2, 1.3 якого, з метою забезпечення зобов'язань фірмою "Движеніє-21" за кредитним договором № 16/06 від 29.12.2006 у заставу позивачу агрофірма "Дніпро-Прогрес" надала транспортні засоби та сільгособладнання балансова вартість яких становить 404690,00грн. Загальна вартість по даному договору застави склала 1050250,00грн.

З товариством з обмеженою відповідальністю "Буревестник" укладено договір застави б/н від 12.07.2007, згідно пунктів 1.1., 1.2 якого, з метою забезпечення зобов'язань фірмою "Движеніє-21" за кредитним договором № 16/06 від 29.12.2006 у заставу позивачу товариство з обмеженою відповідальністю "Буревестник" надало зерно пшениці вартість якої сторонами визначена в розмірі 468000,00грн.

Відповідно до розділу 2 вищевказаних договорів застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмети застави при невиконанні Заставодавцем та/або Позичальником за кредитним договором (фірма "Движеніє-21") своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та цих договорів застави.

Позивач у якості підстави позовних вимог посилається на наявність заборгованості за відповідачем за кредитним договором в сумі 1841736,48грн., з яких: заборгованість за кредитом 1299058,18грн. та проценти за користування кредитом 612678,30грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у звязку з наступним.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 2 статті 590 Цивільного кодексу України визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вказаним норм Цивільного кодексу України можна дійти до висновку, що позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути фінансовій установі суму коштів, фактично отриману ним у якості кредиту зі сплатою передбачених договором відсотків за користування ним.

Відповідно до пункту 1.2 укладеного між сторонами договору кредитної лінії 16/06 від 29 грудня 2006 року кредитні кошти надаються позичальнику з метою їх використання на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, насінь та насінних матеріалів, протруювачів, мінеральних добрив, сільськогосподарської техніки, запчастин до неї.

Згідно пункту 2.1 позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 28 грудня 2007 року у відповідності до Графіку зменшення кредитної лінії, яка є Додатком до договору.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України та кредитного договору, у фірми "Движеніє-21" існує обов'язок щодо погашення кредиту у сумі, фактично отриманої підприємством у розпорядження.

Однак, долучені до матеріалів докази у їх сукупності свідчать про те, що фактично фірмою "Движеніє-21" за спірним договором кредитної лінії від позивача отримано та використано коштів лише у сумі 5000грн. Заборгованість відповідача перед банком у іншій частині матеріалами справи не підтверджується.

Зокрема, обґрунтовуючи наявність у фірми "Движеніє-21" заборгованості за кредитним договором, позивачем до матеріалів справи долучені копії меморіальних ордерів від 30.12.2006 №141508, 141518, 141520, 141522, 141524, 141526, згідно з якими банк перерахував з відкритого фірмі позичкового рахунку на рахунок агрофірми "Дніпро-Прогрес" суму 1 294 058,18 грн. Також до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення фірми "Движеніє-21" від 07.05.2007, на підставі якого банком агрофірми "Дніпро-Прогрес" перераховано 5000грн. у якості передплати за ПММ згідно рахунку №05 від 07.05.2007.

З вказаних сум складається визначена банком у позові основана сума заборгованості фірми "Движеніє-21" за договором кредитної лінії у сумі 1299058,18грн.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку.

Зазначена Інструкція передбачає право банку без відповідного платіжного доручення клієнта 2 види списання коштів з його рахунку - примусове та договірне.

Згідно пункту 1.4 Інструкції списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; списання договірне -списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до пункту 6.1. Інструкції банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Отримувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника, відповідно до пункту 2.13 глави 2 цієї Інструкції (п. 6.3. Інструкції).

Пунктом 6.5. Інструкції встановлено, що якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

З наведених положень законодавства, що регулює питання безготівкових розрахунків в Україні можна зробити висновок, що фінансова установа має право на договірне списання коштів з рахунку клієнта без його доручення на підставі платіжних вимог третіх осіб на їх або на власну користь (якщо кредитором є банк) виключно у випадку, якщо таке право прямо передбачено договором, укладеним між банком та клієнтом.

В меморіальних ордерах від 30.12.2006 за № 141508, 141518, 141520, 141522, 141524, 141526, на які банк посилається як на доказ отримання відповідачем кредиту, платником зазначено фірма "Движеніє-21", отримувачем коштів - агрофірма "Дніпро-Прогрес", призначення платежу: перерахування грошових коштів згідно з договором про уступку права вимоги №2/07 від 29.12.2006.

До матеріалів справи долучена копія договору уступки права вимоги №2/07 від 29.12.2006 р., укладеного між відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк" (Цедент) і фірмою "Движеніє-21" (Цесіонарій) (том1а.с.147-148).

Згідно пункту 1 вказаного договору Цедент передає, а Цесіонарій приймає на себе право цеденту на вимогу частини боргу у розмірі 1250000,00грн. і стає кредитором в частині боргу за кредитним договором від 24 лютого 2006 року №2, укладеним між Цедентом і агрофірмою "Дніпро-Прогрес" за умови належного виконання Цесіонарієм умов пункту 2 цього Договору.

Відповідно до пункту 2 договору, Цесіонарій приймає на себе зобов'язання протягом 10 днів з дати укладення цього договору, але не пізніше 08 січня 2007 року, сплатити на користь Цедента частину заборгованості Боржника перед Цедентом за кредитним договором у розмірі частини боргу вказаної в пункті 1 цього договору.

При цьому даний договір не містить взагалі жодного посилання на право банку здійснювати яке-небудь списання коштів на власну користь чи на користь третіх осіб з рахунків, відкритих для фірми "Движеніє-21".

Згідно пункту 6.4 договору кредитної лінії 16/06 від 29.12.2006 в разі несвоєчасного погашення кредиту або процентів за користування ним та комісії за дійсним договором, банк має право на договірне списання коштів з рахунку позичальника прострочених боргових зобов'язань меморіальним ордером відповідно з вимогами діючого законодавства України.

Вказаним пунктом кредитного договору право банку на договірне списання коштів з рахунку позичальника меморіальним ордером виникає тільки у разі несвоєчасного погашення фірмою "Движеніє-21" кредиту або процентів за користування ним, комісії і це право обмежено списанням виключно прострочених боргових зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Право банку на списання коштів з позичкового рахунку фірми "Движеніє-21" за іншими, аніж кредитними зобов'язаннями, без доручення даної особи в порядку, встановленому пунктом 6.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, договором не передбачено.

Такі висновки підтверджуються проведеною у справі судово-бухгалтерською та додатковою судово-бухгалтерською експертизами.

Зокрема, відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи №18 від 18.08.2010 відповідно до наданих на дослідження документів фірмою "Движеніє-21" від відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк" отримання грошових коштів згідно договору кредитної лінії №16/06 від 29.12.2006 року встановлене у сумі 5000грн. по платіжному дорученню №1 від 07.05.2007. Заборгованість за договором кредитної лінії №16/06 від 29.12.2006 первісними документами наданими на дослідження фірмою "Двіженіє-21" та банком підтверджуються в сумі 5000,00грн.

При проведені додаткової судово-економічної експертизи, результати якої оформлені висновком №30 від 30.06.2011, експертом встановлено списання з позичкового рахунку грошових коштів на підставі меморіальних ордерів за 30.12.2006 найменування платника - фірма "Движеніє-21", найменування одержувача - агрофірма "Дніпро-Прогрес" всього у сумі 1294058,18грн., платіжні вимоги, підтверджуючі договірне списання грошових коштів на дослідження не надані. Встановлено списання грошових коштів з рахунку 20622092 за платіжним дорученням фірми "Движеніє-21" передплати за ПММ в сумі 5000грн. 07.05.2007.

При проведені дослідження експерт зазначає, що надані на дослідження меморіальні ордери по руху грошових коштів за 30.12.2006 найменування платника - фірма "Движеніє-21", найменування одержувача - агрофірма "Дніпро-Прогрес" містять в собі посилання у призначенні платежу на договір уступки вимоги, положення якого не передбачають право банку здійснювати договірне списання коштів з рахунків платника фірми "Движеніє-21".

Також слід зазначити, що рахунок "2062" є позичковим, призначення якого згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року №280, є облік короткострокових кредитів, що надані суб'єктам господарювання на здійснення поточної діяльності у тому числі здійснення операцій, з експорту та імпорту товарів та послуг. По дебету рахунку проводяться суми наданих кредитів. По кредиту рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, які перераховані на відповідні рахунки простроченої та сумнівної заборгованості.

Проте, при розгляді справи судом встановлено отримання фірмою "Движеніє-21" кредитних коштів та їх використання на цілі, передбачені пунктом 1.2 договору лише у сумі 5000,00грн.

Списання банком за власною ініціативою меморіальними ордерами інших сум з позичкового рахунку фірми "Движеніє-21" за відсутності як платіжних доручень підприємства на таке перерахування, так і положень договору, що передбачають право банку на відповідне списання - не є підставою для визначення позичальнику заборгованості за такими сумами.

Судовою колегією встановлено, що на день розгляду спору, відповідачем, фірмою "Движеніє-21", сума 5000,00грн. - заборгованість по кредиту, а також 3370,69грн. відсотків за кредит перераховані на рахунок позивача, що підтверджується квитанціями від 30.09.2010 №4148293 та №4148323, від 01.10.2010 №51648651.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі у цій частині на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в апеляційній скарзі позивачем зазначено, що суд першої інстанції, начебто підтвердив факт використання фірмою "Движеніє-21" коштів, але з огляду на їх використання не за цільовим призначенням відмовив у позові, а також, що в даній справі обєктом дозування є не наявність чи відсутність у банку права на списання коштів з рахунку клієнта в односторонньому порядку, а встановлення факту наявності заборгованості.

Однак, на думку судової колегії, такі доводи апелянта не заслуговують на увагу через те, що ані судом першої інстанції, ані при розгляді справи в апеляційному суді, не встановлено, а позивачем не доведено, сам факт отримання фірмою "Движеніє-21" грошових коштів від банку, а тим більше їх використання на будь-які цілі, та взагалі, заборгованість фірми "Движеніє-21" перед банком не могла виникнути через безпідставне списання позивачем в односторонньому порядку коштів з її рахунку.

Щодо сплати відсотків за спірним кредитним договором товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокорн", слід зазначити наступне.

До матеріалів справи було долучено копію договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1/59 від 20 серпня 2008 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокорн" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Буревестник", згідно пункту 1.1 якого товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокорн" надало останньому поворотну фінансову допомогу у сумі 42000грн., сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Буревестник" зобов'язалося повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Також до матеріалів справи долучено копію договору доручення, укладеного 20 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокорн" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Буревестник", згідно пункту 1.1 якого останнє доручило товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокорн" провести перерахунок коштів, наданих сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Буревестник" у якості поворотної фінансової допомоги за договором №1/59 від 20 серпня 2008 року за наступними реквізитами:

- МФО 324883, СФ ОАО "Піреус банк МКБ", м. Судак, п/р 20688092, Фирма "Движение-21", ЗКПО 24875714, "погашение процентов согласно кредитного договора №16/06 от 29/12/2006 г. за август 2008 г,". Сумма 19805,31грн.;

- МФО 324883, СФ ОАО "Піреус банк МКБ", м. Судак, п/р 20681743, Агрофирма "Днепро-прогресс", ЗКПО 30825819, "погашение процентов согласно кредитного договора 15/06 от 29/12/2006 г. за август 2008 г. ". Сумма 19057,38грн.;

- МФО 324883, СФ ОАО «Піреус банк МКБ», м Судак, п/р 20686221 СТОВ "Буревестник", ЗКПО 31292734, "погашение процентов согласно кредитного договора 17/07 от 20/08/2007г. за август 2008 г, ". Сумма 2183,21грн.

З наведених положень договорів суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокорн" перераховувало кошти у якості сплати відсотків на відповідні рахунки, в тому числі рахунок фірми "Движеніє-21", у виконання зобов'язань, які виникли з договорів про надання поворотної фінансової допомоги та доручення, укладених з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Буревестник".

Проте, з матеріалів справи вбачається, що жодних договорів з приводу перерахування будь-яких коштів товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокорн" та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Буревестник" в рахунок погашення відсотків за спірним кредитним договором, фірма "Движеніє-21" не укладала та жодних доручень з цього приводу вказаним підприємствам не надавала.

У зв'язку з наведеним, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що перерахування товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокорн" грошових коштів у якості сплати відсотків не може яким-небудь чином свідчити про отримання кредиту фірмою "Движеніє-21".

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При відсутності належних доказів наявності заборгованості в більший частині, ніж встановлено судом, за відповідачем - в інший частині суми позовних вимог у позові відмовлено правомірно.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства під час розгляду спору, то судова колегія звертає увагу на вимоги частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. А оскільки судова колегія погодилась з висновками місцевого господарського суду щодо правильності вирішення спору, тому підстав для задоволення апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" та скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим не вбачається.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2011 року у справі №5002-11/1837.1-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя< Підпис >В.Є. Дмитрієв

Судді< Підпис >В.С. Голик

< Підпис >І.В. Черткова

Розсилка:

1. відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" (Контрактова площа, 4,Київ,04070)

2. фірма "Движеніє-21" (вул. Севастопольська, 41/1,Сімферополь,95013)

3. агрофірма "Днепро-Прогрес" (вул. Трубаченко, 5, кв. 9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

4. сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Буревестник" (пров. Садовий, 26,Плодове, Нижньогірський р-н,97134)

5. товариство з обмеженою відповідальністю "АРКОН" (вул. Леніна, 24,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)